Ріган Хагар
| Ріган Хагар | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Громадянство | США |
| Професії | барабанщик |
Ріган Хагар — американський музикант, барабанщик рок-гуртів Malfunkshun, Brad та Satchel.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ріган Хагар народився та виріс в Сіетлі, в нейборгуді Равенна[1]. Він почав грати на барабані в шкільному оркестрі, хоча й не дуже це любив. Його музичні захоплення починались з The Beatles та Елтона Джона. Пізніше він став слухати рок-гурти на кшталт Led Zeppelin, Kiss та Aerosmith, а також панк-рокові колективи. Разом с цим він повернувся до барабанів та став вчитись грати на них самостійно[2]. У восьмому класі родина Хагарів переїхала на Острів Бейнбрідж. Коли Рігану виповнилось 14 років, він почав підробляти прибиральником в клубі Showbox разом з Блейном Куком з гурту The Fartz. Юнаки не отримували зарплатню, проте мали можливість спостерігати за концертами. Саме там — в черзі на виступ Devo — Хагар познайомився з братами Енді та Кевіном Вудом. Виявилось, що в них є власний гурт і вони шукають барабанщика. Саме так Ріган Хагар став учасником Malfunskhun[3][2].
Хагар грав у Malfunkshun майже вісім років — з 1980 по 1988. Гурт не видав жодної повноцінної платівки, окрім двох пісень, записаних для збірки Deep Six. В кожного з музикантів був власний сценічний образ, а Ріган назвав себе Тундарр («Thundar»), немов би міфічний герой-вікінг, через своє скандинавське походження[4]. В 1988 році Енді Вуд та Ріган Хагар приєднались до іншого колективу Lords of the Wasteland разом зі Стоуном Госсардом та Джефом Аментом, які до цього грали в Green River. Згодом на місце Хагара прийшов Грег Гілмор, куди більш відомий і вправний місцевий музикант, а колектив змінив назву на Mother Love Bone[2]. Енді Вуд повністю присвятив себе новому гуртові, тому Malfunkshun були неактивні. Але в 1990 році Вуд вмер через передозування наркотиків, і Malfunkshun остаточно перестав існувати[5].
У 1992 році Ріган Хагар приєднався до супергурту Brad, який заснував гітарист Pearl Jam Стоун Госсард разом з вокалістом Шоном Смітом та бас-гітаристом Джеремі Тобаком. Колектив видав повноцінний альбом Shame (1992), після чого Госсард повернувся до Pearl Jam. Хагар та Сміт вирішили продовжити співпрацю, і заснували ще один проєкт Satchel. Протягом наступних років вони випустили дві платівки EDC (1994) та The Family (1996). Окрім того, на лейблі Госсарда вийшов альбом Malfunkshun — Return to Olympus (1995), що містив декілька демозаписів середини вісімдесятих років. В 1996 році Госсард вирішив відродити Brad і гурт став повноцінним колективом[6][7].
Протягом 2000-х років Ріган Хагар продовжував грати у Brad[2]. У 2006 році гітарист Кевін Вуд (брат Ендрю) реанімував Malfunkshun і записав за участі Хагара платівку Monument[5]. Окрім гри на барабанах, Хагар деякий час працював концертним менеджером Ніла Янга, а також займався оформленням музичних альбомів[2][8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Yarm, 2011, с. 34.
- ↑ а б в г д Regan Hagar of Brad – 20 Years and Counting (INTERVIEW). glidemagazine.com. 11 травня 2012. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Yarm, 2011, с. 35-36.
- ↑ Yarm, 2011, с. 38.
- ↑ а б Malfunkshun Biography, Songs, & Albums. AllMusic (англ.). Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Brad Biography, Songs, & Albums. AllMusic (англ.). Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Satchel Biography, Songs, & Albums. AllMusic (англ.). Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Neil Young News: Eric Johnson: Former Neil Young Road Manager and Life After The Road (англ.). Процитовано 26 травня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Yarm M. Everybody Loves Our Town: An Oral History of Grunge. — Faber & Faber, 2011. — 592 с. — ISBN 978-0307464446. Архівовано з джерела 6 березня 2022
|
| |||||||||||