Kiss

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Kiss
логотип
Kiss, Hellfest 2013. Зліва направо: Джин Сіммонс, Пол Стенлі, Ерік Сінгер і Томмі Тайер.
Kiss, Hellfest 2013. Зліва направо: Джин Сіммонс, Пол Стенлі, Ерік Сінгер і Томмі Тайер.
Основна інформація
Жанр Хард-рок[1]
Глем-рок[1][2]
Хеві-метал[1][3][4][5]
Глем-метал[6][7]
Арена-рок[8]
Поп-рок[6][9]
Роки 1973 — дотепер
Країна Flag of the United States.svg США
Місто Нью-Йорк
Мова Англійська
Лейбл Casablanca, Mercury Records, Roadrunner Records, Universal Music Group
Склад Пол Стенлі, Джин Сіммонс, Томмі Тайер, Ерік Сінгер
Колишні
учасники
Ейс Фрейлі,Пітер Крісс, Ерік Карр,Вінні Вінсент,Марк Сент-Джон, Брюс Кулік
Інші
проекти
Wicked Lester,E.S. P., Frehley's Comet, Momoiro Clover Z

http://www.kissonline.com/
Commons-logo.svg Kiss у Вікісховищі

Kiss (KISS) — американський рок-гурт, утворений у січні 1973 року в Нью-Йорку Полом Стенлі, Джином Сіммонсом, Ейсом Фрейлі, Пітером Кріссом. Колектив, насамперед, відомий фірмовим гримом його учасників і видовищними концертними виступами. Концерти гурту включали сцени дихання вогнем, виплювування крові, димлячих гітар, стріляючих ракет в корпусі гітари, рухому ударну установку та піротехніку. Група пройшла через декілька змін у своєму складі. Єдиними постійними учасниками залишаються Стенлі і Сіммонс. Оригінальний і найбільш відомий склад включає Стенлі (вокал, ритм-гітара), Сіммонс (бас, вокал), Фрейлі (гітара, вокал), Крісс (ударні, вокал).

Учасники гурту своїм гримом та костюмами виробили унікальних персонажів: The Starchild (Cтенлі), The Demon (Сіммонс), The Spaceman (Фрейлі), The Catman (Крісс). Через творчі розбіжності Крісс і Фрейлі покинули гурт до 1982 року.

У 1983 році Kiss уперше з'явилися на публіці без гриму. На такий крок гурт підштовхнуло падіння комерційної популярності та бажання мати регулярну ротацію на MTV. Ударник Ерік Карр, який замінив Пітера Крісса в 1980, помер в 1991 від раку серця і був замінений на Еріка Сінгера. Зловивши хвилю ностальгії за старими Кіссами, у середині 90-х гурт анонсував об'єднання оригінального складу з поверненням гриму та костюмів. В результататі тур Alive/Worldwide Tour став комерційно надуспішним. Згодом Крісс І Фрейлі знову покинули гурт і були замінені Сінгером і Томмі Таєром, які зберігали грим оригінальних учасників.

Kiss — одна з найуспішніших груп в історії рок-музики. Вони продали 75 мільйонів записів по всьому світу, включаючи 21 мільйон RIAA-сетрифікованих альбомів. 10 квітня 2014 року KISS були включені в Зал слави рок н роллу.[10]


Історія[ред.ред. код]

Ранні роки: 1971-1975[ред.ред. код]

Kiss у гримерці (1975)

Kiss бере коріння від Wicked Lester, Нью-Йоркського рок-н-рол та глем-рок-гурту, створеного Джином Сіммонсом та Полом Стенлі. Вони записали один альбом, який поставили на полицю Epic Records і зіграли декілька десятків концертів. Сіммонс і Стенлі, відчуваючи, що хочуть грати іншу музику, покинули Wicked Lester у 1972 і розпочали формування нової групи.[11]

У кінці 1972, Сіммонс і Стенлі віднайшли в Rolling Stone оголошення розміщене Пітером Кріссом, досвідченого ударника з Нью-Йорка, який раніше виступав з гуртами Lips і Chelsea. Сіммонс і Стенлі зустрілися з ним у нічному клубі, де він тоді виступав. Після прослуховування вокальних даних Крісса, його було прийнято в обновлений Wicked Lester. Тріо сфокусувалося на більш жорсткому рок-звучанню, ніж те, яке грало Wicked Lester раніше. Уже тоді музиканти експериментували з гримом та різноманітними образами.[12] В листопаді 1972 тріо грало на показі у директора Epic Records Дона Еліса з надією укласти контракт на запис альбому. Проте Елісу не сподобалася музика і імідж гурту, тому команда отримала відмову.

В січні 1973 до гурту приєднався лід-гітарист Ейс Фрейлі. Він вразив групу з першого прослуховування, одягнувши черевики різних кольорів, один червоний, а інший оранжевий. Через декілька тижнів після приєднання Фрейлі гурт змінив назву на Kiss.[13]

Стенлі запропонував таку назву коли їхав в таксі разом з Сіммонсом та Кріссом. Крісс говорив, що грав раніше у групі Lips, а Стенлі сказав: "Як щодо Kiss?"[14]. Фрейлі придумав лого, у якому літери "SS" були стилізовані під блискавки, коли наклеював новий банер на стару назву "Wicked Lester" у клубі де вони мали виступати[15] (деякі банери Wicked Lester включали в себе блискавку у слові Lester.[16]). Пізніше Стенлі намалював лого маркером і створив трафарет постійної емблеми, блискавки вийшли нерівні, тому що Пол робив це "на око". Була пропозиція створити емблему з рівними знаками, але усе залишили як було.[17]

Популярність[ред.ред. код]

Велика популярність виступів гурту вживу стала причиною різкого злету продажу платівок Kiss, що принесло 1975 року альбому «Alive» місце у першій американській десятці. Виданий наступного року лонгплей «Destroyer» здобув подібний успіх, здобувши статус «платинового», та приніс гурту перший сингл в американському Тор-10 (мова про баладу «Beth»), а Пітеру Кріссу — престижну нагороду як автору цієї незвичної балади. Чергові лонгплеї «Rock & Roll Over» (11-е місце у США та статус «платинової платівки»), «Love Gun» (4-е місце у США) та концертний «Alive II» (7-е місце у США) підтвердили лідируючу позицію гурту на музичному ринку, хоча все ж бракувало всім цим роботам насправді хітових творів.

1977 року у престижному опитуванні «Геллапа» Kiss були визнані найпопулярнішим гуртом у США. Пречудово продавались різні речі «у стилі» Kiss, наприклад, макіяжні набори, маски та механічні більярди. Видавництво «Marvel Comics» навіть видало дві книжки-комікси, у яких представило учасників гурту як супер-героїв, а фірма «NBC-TV» 1978 року запропонувала повнометражний мультфільм у дусі «сайнс-фікшн» «Kiss Meets The Phantom Of The Park». Членів фан-клубу під назвою «Kiss Army» вже можна було рахувати шестизначними цифрами, а найбільшого піку їх популярність досягла 1978 року, коли у жовтні чотири учасники Kiss видали сольні альбоми, які з'явились на музичному ринку одного і того ж дня, чого в історії не траплялось як до, так і після цього.

Однак, найбільшим успіхом насолоджувався Джин Сіммонс, який до праці над альбомом запросив Шер, Донну Саммер, Боба Сігера та Дженіс Йен. Його альбом досяг 22 місця в американському чарті плюс хіт-сингл «Radioactive» — у британському. Інші роботи піднялись лише в американський Тор-50 (Айс Фрелі мав ще хіт-сингл «New York Groove»).

Зміни складу[ред.ред. код]

Після появи 1979 року чергового «платинового» альбому «Dynasty», до якого ввійшов світовий хіт «І Was Made For Loving You», у гурті почались перші персональні зміни. У травні 1980 року Kiss залишив Пітер Крісс, на місце якого було запрошено сесійного музиканта Ентона Фіга (Anton Fig), що раніше з'явився на сольному альбомі Фрелі. Проте Фіг лише відіграв свої партії ударних на альбомі «Unmasked» і на його місці під час світового турне, яке робило промоцію цьому лонгплею, з'явився Ерік Kapp (Epic Carr), 12.07.1950, Нью-Йорк, США — 17.11.1991, Нью-Йорк, США.

Першим лонгплеєм, який записали разом з Карром, виявився так званий концепт-альбом «Music From The Elder». Матеріал на цьому альбомі радикально відрізнявся від типу музики, яку традиційно грали Kiss, і пропонував, наприклад, кілька балад, записаних за участю оркестру та хору. Однак, на жаль, ця відважна спроба вийти на новий творчий рівень не знайшла належного відгуку у фанатів Kiss і платівка не здобула навіть статусу «золотої».

Фрелі, який дедалі більше розчаровувався тим музичним напрямком, у якому застряг гурт, 1982 року вирішив залишити його і утворити власну формацію Frehley's Comet. Його місце зайняв Вінсент Кусано (Vincent Cusano), відомий пізніше як Вінні Вінсент (Vinnie Vincent), який вперше з'явився на альбомі «Killers». Проте, хоч це і був альбом-збірка, до нього ввійшли чотири твори, що раніше не видавались. Також у роботі над цим альбомом брав участь Боб Кулік (Bob Kulick), який і раніше співпрацював з гуртом. Того ж 1982 року з'явився черговий лонгплей «Creatures Of The Night», цього разу з цілком новим матеріалом, але записаним ще за участю Фрелі. Та популярність гурту почала падати і це вимагало якихось кроків. 18 вересня 1983 року під час виступу на «MTV» музиканти змили свій легендарний макіяж, який приховував їхні справжні обличчя майже десять років. Популярність гурту різко піднялись, що доводила чимала популярність альбому «Lick It Up», який після чотирирічної перерви знову приніс групі «платину».

Перед записом наступної платівки Вінсента змінив Марк Сент-Джон (Mark St.John), справжнє ім'я Марк Нортон (Mark Norton). З його участю було зроблено успішний лонгплей «Animalize», однак співпраця Сент-Джона з Kiss внаслідок його хвороби виявилась короткою. 1984 року, спочатку тимчасово, а з 1985 року вже постійно це місце зайняв брат Боба Куліка — Брюс Кулік (Bruce Kulick), 12.12.1953. Чергові платівки Kiss — «Asylum» 1985 року та видана двома роками пізніше «Crazy Nights» — здобули чималий комерційний успіх разом з титулом «платинові». До другої також увійшов найбільший британський хіт гурту «Crazy, Crazy Nights», який 1987 року піднявся до четвертого місця. Незабаром після успіху цього синглу хітами також стали «Reason To Live» та «Turn On The Night». 1988 року на музичному ринку з'явився лише компіляційний альбом «Smashes, Thrashes & Hits», але вже наступного року настала черга чергової студійної роботи — альбому «Hot In The Shade», до якого ввійшов найбільший з часів «Beth» хіт гурту — «Forever» (1990 року він піднявся до четвертого місця).

Смерть Карра[ред.ред. код]

Праця над черговим лонгплеєм під опікою свого старого продюсера Боба Езріна була припинена через хворобу (рак) Еріка Карра, яка остаточно знищила музиканта 24 листопада 1991 року — він помер в один день із Фредді Меркюрі. Ще перед його смертю гурт за допомогою тимчасово заангажованого перкусиста, екс-Alice Cooper та Badlands, Еріка Сінгера (Eric Singer) (з часом він став повноправним наступником Карра), записав власну версію старого хіта гурту Argent «God Gave Rock'n'Roll To You», яка ввійшла до саундтреку фільму «Bill & Ted's Bogus Journey». Незважаючи на втрату приятеля, музиканти все ж доробили альбом «Revenge», який присвятили Карру. Лонгплей, потрапивши до американського Тор-10, здобув статус «золотого».

1993 року, щоб відзначити двадцятирічний ювілей заснування та продажу за цей час сімдесяти мільйонів платівок, гурт Kiss видав альбом «Alive III», до якого ввійшли записи з їх останнього турне Америкою.

Возз'єднання[ред.ред. код]

Концерт в Австралії, 2013 рік

Влітку 1995 року після багатьох чуток про возз'єднання, Kiss в оригінальному складі — Джин Сіммонс, Пол Стенлі, Ейс Фрелі та Пітер Крісс — виступили разом на «MTV», зігравши акустичний концерт. 1996 року вирушила у велике світове турне, згадавши про свій старий макіяж та чудові спецефекти. У жовтні 1997 року з'явився черговий альбом гурту під назвою «Carnival Of Souls», який був записаний ще 1995 року за участю Куліка та Сінгера.

10 квітня 2014 року Kiss були офіційно включені до Зали слави рок-н-ролу. Гурт утримався від виступу на знак протесту проти неприйняття до Зали слави всіх музикантів, що були у складі гурту. Однак Джин Сіммонс,Пол Стенлі, Пітер Крісс та Ейс Фрейлі все ж таки привітали своїх шанувальників зі сцени[18].

Дискографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в nolifetilmetal.com — Kiss
  2. 70sglamrock.com — Kiss
  3. heavymetal.about.com — Lista gruppi Traditional heavy metal
  4. Kiss inclusi nella «Heavy Metal Hall of Fame»
  5. Robert Walser. Running with the Devil: power, gender, and madness in heavy metal music. Wesleyan, 1993, ISBN 0-8195-6260-2. p. 10
  6. а б Greatest hair/pop metal bands — Kiss
  7. Glam metal-Urban Dictionary (англійською). urbandictionary.com. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2012-02-14. 
  8. allmusic.com — Arena rock
  9. bobaloorox.com — Kiss citati come hair metal band
  10. Gold & Platinum - RIAA. RIAA (en-US). Процитовано 2018-05-19. 
  11. Leaf and Sharp, Behind the Mask. с. 20–21. 
  12. Leaf and Sharp, Behind the Mask. с. 33, 57–58. 
  13. Ейс Фрейлі. Біографія. 
  14. Simmons, Gene (1987). Exposed. Mercury. 
  15. Gebert and McAdams. Kiss & Tell. с. pp. 41, 42. 
  16. Red Bull Music Academy. 
  17. Paul Stanley Shares Stories You Didn’t Know About KISS. 
  18. Kiss Peacefully Reunite for Hall of Fame Induction. rollingstone.com. Процитовано 2014-21-04.