Рідний Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рідний Микола
Народження 25 квітня 1985(1985-04-25) (37 років)
м. Харків, УРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Жанр концептуальне мистецтво
Навчання Харківська державна академія культури
Діяльність художник
Сайт mykolaridnyi.com

Рідний Микола Олександрович (25 квітня 1985, Харків) — український художник та кінорежисер, один із засновників художньої групи «SOSka». Автор фільмів, відео інсталяцій та скульптур.

Біографія[ред. | ред. код]

2008 року закінчив Харківську державну академію дизайну та мистецтв.

2005 року був співзасновником галереї-лабораторії SOSka, яка була єдиним незалежним культурним майданчиком Харкова до закриття в 2012 році. В галереї-лабораторії проходили виставки, концерти та відеопокази. В тому ж, 2005 році, була утворена художня група SOSka[1], до якої входили Микола Рідний, Ганна Кривенцова та Сергій Попов. В 2009 році група SOSка виступила кураторами міжнародної виставки «Нова історія» в Харківському художньому музеї. Виставку було цензуровано та закрито за рішенням директорки музея Валентини Мизгіної, що викликало публічну дискусію[2]. На підтримку художників висловилося чимало діячів української культури та професіоналів з інших країн[3].

2010 року створив скульптуру «Власть»[4] для площі Еспланада в російському місті Перм, на замовлення Музею сучасного мистецтва PERMM[5].

Був двічі учасником українського павільйону на Венеціанській бієнале: у проєкті «Пам'ятник пам'ятнику» (2013)[6] та «Надія» (2015)[7]. В 2015 році він також став учасником основного проєкту Венеціанської бієнале «All the World's Futures» (куратор — Оквуї Енвезор)[8].

Рідний був номінантом премії PinchukArtCentre в 2011, 2013, 2015 та премії Малевича в 2014, 2016, 2018, 2020.

З 2015 року Рідний починає знімати кіно. Його фільми були показані на фестивалях: Docudays UA (2017), восьмому Одеському міжнародному кінофестивалі (2017), Kasseler Dokfest (2018),  DokumentArt (2018) та інших.

З 2017 входить у склад редакції онлайн-видання Prostory, де публікує тексти про мистецтво та суспільство.

Творча співпраця[ред. | ред. код]

В 2007 році відкрилась виставка Миколи Рідного та Бориса Михайлова в київській галереї Колекція, де вони представили спільний фотопроєкт «Ігри патріотів»[9].

В 2014 році було презентовано спільний проєкт Миколи Рідного та Сергія Жадана «Сліпа пляма». Його було представлено у вигляді масштабної інсталяції в публічному просторі у Берліні[10]. Ще одним результатом співпраці стала книга «Сліпа пляма», до якої увійшли світлини Рідного та вірші Жадана, ISBN 9783893571291[11] .

Персональні виставки[ред. | ред. код]

2012 — «Labor Circle», Центр сучасного мистецтва Уяздовський замок (project room), Варшава[12]

2014 — «Укриття», Центр візуальної культури, Київ[13]

2016 — «Under Suspicion», галерея Edel Assanti, Лондон[14]

2016 — «Forecast for Yesterday», Blockhaus DY10, Нант[15]

2018 — «Обличчям до стіни», галерея Лабіринт, Люблін[16]

2019 — «Вовк у мішку», галерея Арсенал, Бялосток[17]

Роботи в колекціях[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

2015 — «Звичайні місця»[18]

2016 — «Сірі коні»[19]

2017 — «НІ! НІ! НІ!»[20]

Сім'я[ред. | ред. код]

Рідний Олександр Миколайович — батько, український скульптор.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Анна Кривенцова. «SOSка»: между акцией и институцией. ХЖ - Художественный журнал (рос.). Процитовано 12 травня 2020. 
  2. Article | KrAM. kram.in.ua. Процитовано 12 травня 2020. 
  3. Article | KrAM. www.kram.in.ua. Процитовано 12 травня 2020. 
  4. Про Паблик Арт - Власть. propublicart.ru. Процитовано 12 травня 2020. 
  5. PERMM. permm.ru. Процитовано 12 травня 2020. 
  6. На 55-ій Венеціанській бієнале відкрився Український павільйон
  7. “Hope!”, Pavilion of Ukraine at the 56th International Art Exhibition – la Biennale di Venezia / PinchukArtCentre. PinchukArtCentre.org. Процитовано 12 травня 2020. 
  8. Editor, News (5 березня 2015). The list of artists for Okwui Enwezor’s “All the World’s Futures” at the 2015 Venice Biennale has been released.. Biennial Foundation (амер.). Процитовано 12 травня 2020. 
  9. Художники очернили политику. Коммерсантъ. Процитовано 12 травня 2020. 
  10. Berliner Künstlerprogramm. www.berliner-kuenstlerprogramm.de. Процитовано 12 травня 2020. 
  11. Berliner Künstlerprogramm. www.berliner-kuenstlerprogramm.de. Процитовано 12 травня 2020. 
  12. Mykola Ridnyi – the Ujazdowski Castle Centre for Contemporary Art. – the Ujazdowski Castle Centre for Contemporary Art. Процитовано 12 травня 2020. 
  13. Mykola Ridnyi SHELTER | Центр візуальної культури (укр.). Процитовано 12 травня 2020. 
  14. Mykola Ridnyi: Under Suspicion | 21 January — 20 February 2016. Edel Assanti (англ.). Процитовано 12 травня 2020. 
  15. Perspective pour hier // Mykola Ridnyi. L'île d'en face (fr-FR). 19 серпня 2016. Процитовано 12 травня 2020. 
  16. Mykola Ridnyi – Facing the Wall. Galeria Labirynt (пол.). Процитовано 12 травня 2020. 
  17. Wolf in a Sack. BLOK MAGAZINE (англ.). 30 грудня 2019. Процитовано 12 травня 2020. 
  18. Mykola Ridnyi - Regular Places - n.b.k. - Video-Forum. www.nbk.org. Процитовано 12 травня 2020. 
  19. Сірі коні. docudays.ua (англ.). Процитовано 12 травня 2020. 
  20. No! No! No!. Процитовано 12 травня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]