Рідний Олександр Миколайович
| Олександр Миколайович Рідний | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
16 вересня 1961 (62 роки) Покотилівка, Харківська область | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Жанр | скульптура | |||
| Навчання | ХДАДМ | |||
| Діяльність | скульптор | |||
| Роки творчості | 1983-понині | |||
| Вплив | Любов Жуковська | |||
| Вчитель | Жуковська Любов Гнатівна | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Звання |
 | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Олександр Миколайович Рідний (* 16 вересня 1961, Покотилівка) — український скульптор. Член Національної спілки художників України, Заслужений діяч мистецтв України, ПГХ[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 16 вересня 1961-го у Покотилівці Харківської області. Здобувши освіту у Харківському художньому училищі (1980) також закінчив місцевий Художньо-промисловий інститут (1985), скульптор.
Від 1990-го року член харківського відділу НСХУ. Голова секції скульптури, заступник голови правління ХО НСХУ. З 1983 учасник республіканських, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних і закордонних виставок. Удостоєний звання «Заслужений діяч мистецтв України» (2004). Надалі працював в НСХУ та викладачем у ХДАДМ. З 2005 року доцент кафедри скульптури за спеціальністю «декоративно-прикладне мистецтво» цього закладу.
Неодноразово визнавався як «Кращий скульптор року», та у номінації «Кращий проект року» (рейтинг Асоціації арт-галерей України)[джерело?]. За Меморіал жертвам Голодомору був нагороджений орденом «За заслуги» (III ступеня)[2]. Від серпня 2014 року «Почесний громадянин міста Харкова».
Окрім скульптурних композицій у цьому місті роботи Олександра Рідного також перебувають у Національному художньому музеї України, Київській картинній галереї, у приватних колекціях в Україні, Росії, Німеччині, Франції, Великій Британії, Польщі та Японії.
Виставкова діяльність[ред. | ред. код]
Персональні виставки (вибране):[ред. | ред. код]
2016 - «Скульптура». Муніципальна галерея, м. Харків.
2009 - «Шукайте горнього». Муніципальна галерея, м. Харків.
2008 - «Ігри з часом». Центр сучасного мистецтва Совіарт, м. Київ.
2007 - «Березнева маячня». Галерея сучасного мистецтва Триптих, Київ.
2006 - «Цар Едіп». Муніципальна галерея, м. Харків.
2003 - «Речі для себе». Муніципальна галерея, м. Харків.
Групові виставки (вибране):[ред. | ред. код]
У 2023 році[ред. | ред. код]
- «Особовий склад». Центр сучасного мистецтва «YermilovCentre», м. Харків.
- Виставка «Zatoga. Sztuka Ukrainy w czasie wojny», м. Торунь, Польща.
2022 - Всеукраїнська художня виставка «Різдвяна». Будинок художника, м. Харків.
2020 - Колективний перформанс «Вінегрет». Художня галерея ім. Генріха Семирадського, м. Харків.
2019 - «Ecce Homo». Художня галерея імені Генріха Семирадського, м. Харків.
2018 - «Слобода-Культ», м. Ужгород, м. Мукачево.
У 2012 році[ред. | ред. код]
- «Почути навпомацки», галерея Триптих АРТ, м. Київ.
- «Відповідь у формі», галерея «Мистецтво Слобожанщини», м. Харків.
2010 - «DE PROFUNDIS» (З глибин). Мистецький арсенал, м. Київ.
2009 - «Гогольфест». Мистецький арсенал, м. Київ.
У 2007 році[ред. | ред. код]
- «Топ-10». Галерея Da Vinci, м. Київ.
- «Арт-Київ». Український дім, м. Київ.
У 2005 році[ред. | ред. код]
- «Українське дерево». Український дім, м. Київ.
- «Улюблений розмір». Харківська міська художня галерея.
- «Осінні паралелі». Галерея «АВЕК», м. Харків.
2004 - Скульптурний проект «Best $aller». Харківська міська художня галерея.
У 2002 році[ред. | ред. код]
- «Інший вимір». Галерея «АВЕК», м. Харків.
- ConsumentArt. Нюрнберг, Німеччина.
- XXVII Fidem. Монетний двір, Париж.
У 2001 році[ред. | ред. код]
- II Міжнародний художній фестиваль. Магдебурґ, Німеччина.
- Міжнародна трієнале зі скульптури. Осака, Японія.
2000 - Фестиваль «Мистецтво на межі століть». Муніципальна галерея, м. Харків.
У 1999 році[ред. | ред. код]
- Проєкт «Три тижні старої столиці», експозиція «Академія». Центр сучасного мистецтва Совіарт, м. Київ.
- Проєкт «Гра». IV Міжнародний артфестиваль. Український дім, м. Київ.
1997 - «Місцеві памʼятки» (Тутешні). Муніципальна галерея, м. Харків.
Скандали[ред. | ред. код]
Неодноразово був звинувачений у корупції та кумівстві, адже міська влада вибирала його як виконавця багатьох робіт без належного конкурсу. Одним із найгучніших скандалів став конкурс на монумент на майдані Свободи, що мав замінити повалений пам'ятник Леніну[3]. У ході прес-конференцій щодо протестів Рідний дозволяв собі образи на адресу противників його монументу[4]. Згодом, суд визнав конкурс незаконним, і міська вдала ухвалила рішення, що ніякого пам'ятника на цьому місці не буде[5][6]. Також цей монумент і ряд інших робіт скульптора — зокрема монумент незалежності — викликали звинувачення у плагіаті.[7][8][9]
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рідний Олександр Миколайович [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.]; region.library.kharkov.ua. Процитовано 1 січня 2015.
- ↑ Тетяна Терен (14 лютого 2009). Рукотворні міфи міста Рідного. http://www.umoloda.kyiv.ua. Україна молода. Процитовано 17 квітня 2018.
- ↑ Харків'яни борються проти янгола з хрестом навпроти будівлі Держпрому
- ↑ Скульптор Ридный не хочет делать «одоробло» для площади Свободы
- ↑ Памятник на площади Свободы: суд признал конкурс проектов незаконным
- ↑ Реконструкция площади Свободы: данные горсовета
- ↑ Архітектурні скандали в Харкові: боролися проти храму і торгових центрів
- ↑ У харьковской Ники на шаре нашелся двойник в Европе
- ↑ Новый памятник Независимости в Харькове оказался копией монумента в Бишкеке
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про скульптора або скульпторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |