Різжак білобровий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Різжак білобровий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Воловоочкові (Troglodytidae)
Рід: Різжак (Campylorhynchus)
Вид: Різжак білобровий
Campylorhynchus griseus
(Swainson, 1837)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Furnarius griseus
Посилання
Вікісховище: Campylorhynchus griseus
Віківиди: Campylorhynchus griseus
EOL: 45510074
ITIS: 559028
МСОП: 22711299
NCBI: 74195

Різжа́к білобровий[2] (Campylorhynchus griseus) — вид горобцеподібних птахів родини воловоочкових (Troglodytidae). Мешкає в Південній Америці.

Опис[ред. | ред. код]

Білобровий різжак (Баркісімето, Венесуела)
Білобровий різжак

Довжина птаха становить 21-22 см, вага 37-46,5 г. Тім'я і потилиця темно-шоколадно-коричневі, спина дещо світліша. Крила шоколадно-коричневі, поцятковані більш темними смугами, хвіст чорнувато-коричневий, всі стернові пера, крім центральної пари, на кінці мають білу смугу. Над очима білі "брови". через очі ідуть темно-коричневі смуги, решта обличчя, горло і решта нижньої частини тіла біла. Очі карі, дзьоб чорний, знизу біля основи сірий, лапи темно-сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів спина більш сіра і менш рудувата, ніж у дорослтх птахів. Верхня частина голови у них пістрява, сірувато-коричнева, нижня частина тіла сірувато-біла.

Представники підвиду C. g. albicilius мають більш рудувате забарвлення, ніж представники номінативного підвиду. Представники підвиду C. g. bicolor мають подібне забарвлення, однак надхвістя у них дещо блідіше. Представники підвиду C. g. zimmeri мають менші розміри, верхня частина спини у них більш темна. Представники підвиду C. g. minor мають менші розміри, потилиця і верхня частина спини у них чорнувато-коричневі. У представників підвиду C. g. pallidus спина більш сіра і менш рудувата, ніж у представників номінативного підвиду, тім'я у них більш темне.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють шість підвидів:[3]

  • C. g. albicilius (Bonaparte, 1854) — від північної Колумбії до північно-західної Венесуели;
  • C. g. bicolor (Pelzeln, 1875) — захід Колумбії (верхів'я річки Магдалена, Сантандер, Бояка);
  • C. g. zimmeri Borrero & Hernández-Camacho, 1958 — центральна Колумбія (Уїла, Толіма);
  • C. g. minor (Cabanis, 1851) — від східної Колумбії до північної Венесуели;
  • C. g. pallidus Phelps, WH & Phelps, WH Jr, 1947 — південь Венесуели (Амасонас);
  • C. g. griseus (Swainson, 1838) — від східної Венесуели (північ Амасонасу) до західної Гаяни і крайньої півночі Бразилії.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Білоброві різжаки мешкають в Колумбії, Венесуелі, Гаяні і Бразилії. Вони живуть в рідколіссях, чагарникових і кактусових заростях, уникають як густих лісів. так і відкритих рівнин. В Колумбії зустрічаються на висоті до 2100 м над рівнем моря, у Венесуелі на висоті до 1600 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими безхребетними, деякими ягодами, за деякими свідченнями також яйцями. Шукають їжу на пальмах та інших деревах, а також на землі

Гніздування у білобрових різжаків у Венесуелі відбувається з січня по березень і з травня по серпень. Гніздо куподоподібне з бічним входом, робиться з трави, встелюється шерстю, розміщується в кроні пальми або іншого дерева, на висоті понад 3 м над землемю. Іноді птахи використовують покинуті куполоподібні гнізда інших птахів, зокрема венесуельських м'якохвостів або бієнтевіо. В кладці 3-5 охристих або коричнюватих яєць, поцяткованих коричневими плямами. Інкубаційний період триває 17 днів, насиджують лише самиці. Пташенята покидають гніздо через 17-30 днів після вилуплення. Білобровим різжакам притаманний колективний догляд за пташенятами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Campylorhynchus griseus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 грудня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Dapple-throats, sugarbirds, fairy-bluebirds, kinglets, Elachura, hyliotas, wrens, gnatcatchers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 грудня 2022.