Річард Бартелмесс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Річард Бартелмесс
Richard Barthelmess
Зображення
Ім'я при народженні Річард Семлер Бартелмесс
Народився 9 травня 1895(1895-05-09)
Нью-Йорк, США
Помер 17 серпня 1963(1963-08-17) (68 років)
Саутгемптон, Нью-Йорк, США
  • рак стравоходу[d]
  • Поховання
    Громадянство Flag of the United States.svg США
    Діяльність актор, продюсер
    Роки діяльності 19161942
    Дружина Мері Хей (1920—1927)
    Джессіка Стюарт Сарджент (1928—1963)
    Діти Мері Бартелмесс
    Батьки Керолайн Гарріс
    IMDb ID 0001932
    Нагороди та премії
    премія «Оскар», найкращий актор,
    «Пастка» і «Лакований хлопець» (1929)

    Річард Бартелмесс
    Richard Barthelmess
    у Вікісховищі?

    Річард Семлер Бартелмесс (англ. Richard Semler Barthelmess; 9 травня 1895 — 17 серпня 1963) — американський кіноактор і продюсер, номінант на премію «Оскар» 1929 року за найкращу чоловічу роль.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Ранні роки[ред. | ред. код]

    Річард Семлер Бартелмесс народився 9 травня 1895 року в сім'ї актриси Керолайн Гарріс. Його мати в 19091917 роках грала другорядні ролі у фільмах Д. В. Гріффіта, де знімалися Тед Бар і Мері Пікфорд. А заодно викладала англійську Аллі Назімовій.

    У 1913 році Річард вступив у Хартфорд Триніті-коледж. Через два роки взяв участь у зйомках фільму кінокомпанії «Хартфорд філм корпорейшн». Студія збанкрутувала, але незабаром відбулася зустріч молодого Бартелмесса з Аллою Назімовою, яка дала старт його кінокар'єрі. В 1916 році вони разом дебютували у фільмі «Наречена війни».

    Кінокар'єра[ред. | ред. код]

    Короткометражка «Наречена війни» стала першим фільмом Річарда Бартелмесса. Його гру визнали вдалою і Бартелмесс став професійним актором, отримують 50$ в тиждень. Всього ж в 1916 році Бартелмесс знявся в трьох фільмах. В одному з них він навіть отримав головну роль. В 1917 році Річард Бартелмесс знявся в одинадцяти стрічках. У декількох з них головну роль відігравала Маргеріт Кларк. 1919 рік став етапним для актора. Його помітив Д. В. Гріффіт і зняв у кількох своїх картинах. З восьми фільмів у п'яти партнерками Бартелмесса були сестри Гіш. Особливо вдалою стала його роль у фільмі «Зламані пагони» з Ліліан Гіш. Він створив образ прекрасного, благородного і скромного молодого героя. Такий не міг не сподобатися публіці. Річард Бартелмесс став вважатися одним з найкрасивіших чоловіків Голлівуду. Його слава зростала. У 1921 році він вирішив заснувати власну кінокомпанію. Об'єднавшись з відомим режисером Генрі Кінгом і Чарльзом Г. Дюелом, Бартелмесс заснував «Інспірейшн пікчерс». Фірма випустила одинадцять фільмів, але окупилися з них тільки два. Через шість років її довелося закрити.

    Незважаючи на це, Бартелмесс отримав вигідний контракт, що передбачає зйомку трьох картин у рік. У другій половині 1920-х глядачам запам'яталися його ролі сусідських хлопців: Ніккі Елкінса в «Пастці», Джеррі Ларрабі у «Втомлена ріка» і Девіда Керролла в «Тягар».

    У 1929 році Бартелмесс став одним з двох перших номінантів премії «Оскар» за найкращу чоловічу роль. Але переможцем став Еміль Яннінгс.

    Поява звуку в кіно позбавило роботи багатьох акторів. На щастя для Річарда Бартелмесса, він в їх число не потрапив. Хоча це нововведення позначилося і на його творчості. На початку 1930-х ще не було молодих зірок, здатних скласти конкуренцію Бартелмессу. А звук давав нові технічні можливості. Актор отримав можливість створювати більш складні психологічні ролі.

    Фільм «Тіні на південь» розповідає історію Марвіна Блейка, юнака, якого дитиною взяв до себе в будинок багатий плантатор. Згодом молодий чоловік стає об'єктом уваги дочки багатія — Мадж. Партнеркою Річарда стала Бетт Девіс, що нещодавно приїхала до Голлівуду. В «Останньому польоті» Бартелмесс зіграв представника втраченого покоління, а в «Сучасному герої» вперше для себе створив образ негативного героя. Але вже в середині 30-х років студія відмовилася продовжити з ним контракт. Ще кілька років його запрошували на ролі другого плану. Однією з них став Бат МакФерсон, льотчик з картини «Тільки в ангелів є крила». Бартелмесс грав пілота, який потрапив у ситуацію, яка коштувала життя його товаришеві. Відчуваючи себе винним, МакФерсон змінив ім'я і виїхав в іншу країну. Але там зустрів рідного брата загиблого. Він не зміг загладити провину, але хоча би примирив себе з самим собою. Його дружину зіграла Ріта Хейуорт, для якої це був дебют у фільмах категорії А. Останнім фільмом актора став «Майор з 44-ї вулиці», режисера Альфреда Гріна. Бартелмесс.

    Особисте життя[ред. | ред. код]

    У 1920 році Бартелмесс одружився на танцівниці та актрисі Мері Хей. Вона також знімалася у Гріффіта, і фільм «Водоспад життя» звів її з Бартелмессом на одному знімальному майданчику. Після весілля вона знялася лише в одному фільмі — «Нові іграшки». Разом з Бартелмессом вони стали його продюсерами і зіграли головні ролі. У Річарда і Мері народилася дочка, її назвали на честь матері. Але шлюб це не врятувало. У 1927 році подружжя розлучилося.

    Але вже в наступному році Річард Бартелмесс знову одружився. Його дружиною стала Джессіка Стюарт Сарджент. Цей шлюб виявився вдалим і тривав до самої смерті Бартелмесса.

    Життя після кіно[ред. | ред. код]

    У 1942 році Бартелмесс, не маючи контракту і нових пропозицій на зйомки, завербувався у Військово-морські сили США, де і прослужив до кінця Другої світової війни. У відставку вийшов у званні капітан-лейтенанта. Завдяки мудрому вкладенню інвестицій в нерухомість, забезпечив собі безбідне життя.

    Помер в Саутгемптоні 17 серпня 1963 року від раку горла. Похований на кладовищі Фернкліфф, в 25 милях на північ від Манхеттена.

    Нагороди[ред. | ред. код]

    Дві номінації на премію «Оскар» 1929 року за найкращу чоловічу роль у фільмах «Пастка» і «Лакований хлопець».

    Факти[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]