Річард Бартелмесс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Річард Бартелмесс
Richard Barthelmess
англ. Richard Barthelmess
Зображення
Ім'я при народженні Річард Семлер Бартелмесс
Народився 9 травня 1895(1895-05-09)
Нью-Йорк, США
Помер 17 серпня 1963(1963-08-17) (68 років)
Саутгемптон, Нью-Йорк, США
  • рак стравоходу[d]
  • Поховання
    Громадянство Flag of the United States.svg США
    Діяльність актор, продюсер
    Alma mater Триніті-колледж[d]
    Роки діяльності 19161942
    Дружина Мері Хей (1920—1927)
    Джессіка Стюарт Сарджент (1928—1963)
    Діти Мері Бартелмесс
    Батьки Керолайн Гарріс
    IMDb ID 0001932
    Нагороди та премії
    премія «Оскар», найкращий актор,
    «Пастка» і «Лакований хлопець» (1929)

    Річард Бартелмесс
    Richard Barthelmess
    у Вікісховищі?

    Річард Семлер Бартелмесс (англ. Richard Semler Barthelmess; 9 травня 1895 — 17 серпня 1963) — американський кіноактор і продюсер, номінант на премію «Оскар» 1929 року за найкращу чоловічу роль.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Ранні роки[ред. | ред. код]

    Річард Семлер Бартелмесс народився 9 травня 1895 року в сім'ї актриси Керолайн Гарріс. Його мати в 19091917 роках грала другорядні ролі у фільмах Д. В. Гріффіта, де знімалися Тед Бар і Мері Пікфорд. А заодно викладала англійську Аллі Назімовій.

    У 1913 році Річард вступив у Хартфорд Триніті-коледж. Через два роки взяв участь у зйомках фільму кінокомпанії «Хартфорд філм корпорейшн». Студія збанкрутувала, але незабаром відбулася зустріч молодого Бартелмесса з Аллою Назімовою, яка дала старт його кінокар'єрі. В 1916 році вони разом дебютували у фільмі «Наречена війни».

    Кінокар'єра[ред. | ред. код]

    Короткометражка «Наречена війни» стала першим фільмом Річарда Бартелмесса. Його гру визнали вдалою і Бартелмесс став професійним актором, отримують 50$ в тиждень. Всього ж в 1916 році Бартелмесс знявся в трьох фільмах. В одному з них він навіть отримав головну роль. В 1917 році Річард Бартелмесс знявся в одинадцяти стрічках. У декількох з них головну роль відігравала Маргеріт Кларк. 1919 рік став етапним для актора. Його помітив Д. В. Гріффіт і зняв у кількох своїх картинах. З восьми фільмів у п'яти партнерками Бартелмесса були сестри Гіш. Особливо вдалою стала його роль у фільмі «Зламані пагони» з Ліліан Гіш. Він створив образ прекрасного, благородного і скромного молодого героя. Такий не міг не сподобатися публіці. Річард Бартелмесс став вважатися одним з найкрасивіших чоловіків Голлівуду. Його слава зростала. У 1921 році він вирішив заснувати власну кінокомпанію. Об'єднавшись з відомим режисером Генрі Кінгом і Чарльзом Г. Дюелом, Бартелмесс заснував «Інспірейшн пікчерс». Фірма випустила одинадцять фільмів, але окупилися з них тільки два. Через шість років її довелося закрити.

    Незважаючи на це, Бартелмесс отримав вигідний контракт, що передбачає зйомку трьох картин у рік. У другій половині 1920-х глядачам запам'яталися його ролі сусідських хлопців: Ніккі Елкінса в «Пастці», Джеррі Ларрабі у «Втомлена ріка» і Девіда Керролла в «Тягар».

    У 1929 році Бартелмесс став одним з двох перших номінантів премії «Оскар» за найкращу чоловічу роль. Але переможцем став Еміль Яннінгс.

    Поява звуку в кіно позбавило роботи багатьох акторів. На щастя для Річарда Бартелмесса, він в їх число не потрапив. Хоча це нововведення позначилося і на його творчості. На початку 1930-х ще не було молодих зірок, здатних скласти конкуренцію Бартелмессу. А звук давав нові технічні можливості. Актор отримав можливість створювати більш складні психологічні ролі.

    Фільм «Тіні на південь» розповідає історію Марвіна Блейка, юнака, якого дитиною взяв до себе в будинок багатий плантатор. Згодом молодий чоловік стає об'єктом уваги дочки багатія — Мадж. Партнеркою Річарда стала Бетт Девіс, що нещодавно приїхала до Голлівуду. В «Останньому польоті» Бартелмесс зіграв представника втраченого покоління, а в «Сучасному герої» вперше для себе створив образ негативного героя. Але вже в середині 30-х років студія відмовилася продовжити з ним контракт. Ще кілька років його запрошували на ролі другого плану. Однією з них став Бат МакФерсон, льотчик з картини «Тільки в ангелів є крила». Бартелмесс грав пілота, який потрапив у ситуацію, яка коштувала життя його товаришеві. Відчуваючи себе винним, МакФерсон змінив ім'я і виїхав в іншу країну. Але там зустрів рідного брата загиблого. Він не зміг загладити провину, але хоча би примирив себе з самим собою. Його дружину зіграла Ріта Хейуорт, для якої це був дебют у фільмах категорії А. Останнім фільмом актора став «Майор з 44-ї вулиці», режисера Альфреда Гріна. Бартелмесс.

    Особисте життя[ред. | ред. код]

    У 1920 році Бартелмесс одружився на танцівниці та актрисі Мері Хей. Вона також знімалася у Гріффіта, і фільм «Водоспад життя» звів її з Бартелмессом на одному знімальному майданчику. Після весілля вона знялася лише в одному фільмі — «Нові іграшки». Разом з Бартелмессом вони стали його продюсерами і зіграли головні ролі. У Річарда і Мері народилася дочка, її назвали на честь матері. Але шлюб це не врятувало. У 1927 році подружжя розлучилося.

    Але вже в наступному році Річард Бартелмесс знову одружився. Його дружиною стала Джессіка Стюарт Сарджент. Цей шлюб виявився вдалим і тривав до самої смерті Бартелмесса.

    Життя після кіно[ред. | ред. код]

    У 1942 році Бартелмесс, не маючи контракту і нових пропозицій на зйомки, завербувався у Військово-морські сили США, де і прослужив до кінця Другої світової війни. У відставку вийшов у званні капітан-лейтенанта. Завдяки мудрому вкладенню інвестицій в нерухомість, забезпечив собі безбідне життя.

    Помер в Саутгемптоні 17 серпня 1963 року від раку горла. Похований на кладовищі Фернкліфф, в 25 милях на північ від Манхеттена.

    Нагороди[ред. | ред. код]

    Дві номінації на премію «Оскар» 1929 року за найкращу чоловічу роль у фільмах «Пастка» і «Лакований хлопець».

    Факти[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]