Сабуро Айдзава

Сабуро Айдзава
Сабуро Айдзава
яп. 相沢三郎
Народився	6 вересня 1889 ; Шіракава, Повіт Камо
Помер	3 липня 1936 (46 років) ; Токіо, Японія ; ·вогнепальна рана
Країна	Японія
Діяльність	військовослужбовець
Роки активності	з 1910
Військове звання	лейтенант-полковник
	; ; ;

Сабуро Айдзава (яп. 相沢三郎) (6 вересня 1889 – 3 липня 1936) — японський офіцер імператорської армії Японської імперії, який у серпні 1935 року вбив японського генерал-майора Тецудзана Наґату під час події яка увійшла в історію Японії як «інциденту Айдзава». Пізніше підполковник Сабуро Айдзава був переданий під юрисдикцію японського військового суду який визнав його винним у вбивстві та присудив йому смертну кару.

Біографія

Сабуро Айдзава народився 6 вересня 1889 року в Японській імперії в місті Сендаї, префектурі Міягі. Він був старшим сином Хіоносуке Айзави, який був колишнім судовим секретарем та нотаріусом домену Сендай, та його дружини Макіко. Сабуро Айдзава відвідував середню школу в префектурі Івате, перш ніж відвідати регіональну військову академію імператорської армії Японської імперії в Сендаї, яку він закінчив 28 травня 1910 року. Сабуро Айдзава служив на багатьох різних посадах і неодноразово отримував підвищення протягом 1910-х і 1920-х років, досягнувши звання підполковника на початку 1930-х років.

Сабуро Айдзава був рішучим прихильником японської воєнної фракції «Кодоха» (Імперський шлях), це була радикальна мілітаристська політичної фракції імператорської армії Японської імперії, яка протистояла поміркованій японській воєнній фракції «Тосейха» (Фракція контролю) у період відомий в історії Японської імперії як «Гунбацу». До середини 1935 року Сабуро Айдзава зневажав японського генерал-майора пана Тецузана Нагату фактичного лідера воєнної фракції «Тосейха», чиї ідеї викликали у нього шалену ворожість як «головного лиходія» фракції «Кодоха». Національна мобілізаційна стратегія генерал-майора Тецузана Нагати щодо підготовки як військової, так і цивільної економіки до ведення нового типу війни відомої як «тотальної війни» образила фракцію «Кодоха», яка сприймала це як змову з корумпованою японською партійною політикою та олігархією більш відомою як «дзайбацу». Поведінка підполковника Сабуро Айдзави стала помітно непостійною, і він був дислокований на територію окупованого Японською імперією острова Тайвань. У липні 1935 року політичні маневри генерал-майора Тецузана Нагати призвели до вимушеної відставки пана Джінзабуро Масакі, який був генеральним інспектором військового вишколу, який був провідним членом фракції «Кодоха» та особистим другом підполковника Сабуро Айдзави.

Інцидент Айдзава

12 серпня 1935 року підполковник Сабуро Айдзава вбив генерал-майора Тецузана Нагату за те, що він, нібито, поставив армію «в лапи великих фінансистів» і в помсту за примусову відставку Джінзабуро Масакі, що стало відомим в історії як «інцидент Айдзава ». Підполковник Сабуро Айдзава увійшов до офісу генерал-майора Тецузана Нагати в Токіо і зарізав його своїм мечем, після чого він не намагаючись чинити опір й арешту японською військовою поліцією, і, як повідомляється, сказав, що він «був в абсолютній сфері, тому не було ані ствердження, ані заперечення, ані добра, ані зла».^[1] Дії підполковника Сабуро Айдзава посилили політичну поляризацію в імператорської армії Японської імперії, і міністр армії Японської імперії пан Хаясі Сендзіро був змушений піти у відставку через цю справу. Подальший конфлікт між обома воєнними фракціями призвела до так званого «інциденту 26 лютого» в лютому 1936 року, що фактично знищило фракцію «Кодоха» (Імперський шлях) та надала фракції «Тосейха» (Фракція контролю) повний вплив в імператорській армії Японської імперії. 3 липня 1936 року підполковник Сабуро Айдзава був страчений через розстріл після резонансного судового процесу проведеного японським 1-м відділом (1-ша дивізія Японська імперія).

Див. також

Примітки

↑ Schoppa, R. Keith: East Asia: Identities and Change in the Modern World, Page 248. Pearson Prentice Hall, 2008.

[1] Schoppa, R. Keith: East Asia: Identities and Change in the Modern World, Page 248. Pearson Prentice Hall, 2008.

[1]