Жовтневий інцидент
| Жовтневий інцидент | |
| Названо на честь | October 1931d |
|---|---|
| Країна |
.svg){kind=small} Японська імперія |
| Дата й час | 21 жовтня 1931 |
| Винуватець | Сакуракай |
 Жовтневий інцидент у Вікісховищі | |
Жовтневий інцидент (яп. 十月事件, Jūgatsu Jiken), також відомий в історії як інцидент з імператорськими прапорами (стягами) (яп. 錦旗革命事件, Kinki Kakumei Jiken) — невдала спроба вчинити державного перевороту в Японській імперії 21 жовтня 1931 року. Організатором замаху на вчинення державного перевороту, була таємна японська організація Сакуракай, яка діяла у складі Імперської армії Японії, за підтримкою цивільних (не військових, та не державних) японських ультранаціоналістичних груп.
Не зумівши змінити цивільний уряд Японської імперії, на тоталітарну військову диктатуру в результаті невдалого державного перевороту під час так званого "березневому інциденті" в березні 1931, підполковник імперської армії Японії Кінгоро Хашімото з таємною організацією Сакуракай та його японські ультранаціоналістичні цивільні прибічники, включаючи Шумей Окава, вирішили повторити спробу державного перевороту в жовтні 1931 року.
Незабаром після військового вторгнення Квантунської армії Японської імперії на територію Маньчжурії, без отримання попереднього дозволу від Генерального штабу імперської японської армії та через постійні заперечення японського цивільного уряду, капітан Ісаму Чо таємно (без наказу) повернувся до Японської імперії з території Північного Китаю. Він повернувся, щоб очолити змову, та щоб «запобігти уряду розтратити плоди нашої перемоги в Маньчжурії».[1] Він зміг залучити (отримати) підтримку 120 членів організації Сакуракай, та десяти рот військ імператорської гвардії та десяти бомбардувальників імператорського флоту Японії.
Основними елементами прийдешніх подій повинні були бути:
- Головні державні діячі та посадові особи Японської імперії, а саме: прем'єр-міністр Японської імперії Вакацукі Рейдзіро, великий камергер Сайто Макото, принц Сайонджі Кінмочі, лорд-охоронець таємної печатки Макіно Нобуакі, а також міністр закордонних справ Кідзюро Сідехара мали бути вбиті
- Імператорський палац, штаб столичної поліції Токіо (столиця Японської імперії) та інші ключові урядові будівлі мали бути захоплені військами, які були вірні організації Сакуракай.
- Новий кабінет(уряд) Японської імперії буде сформований під егідою японського генерала Садао Аракі, який був головою радикальної фракції Імперського шляху. Новий уряд Японської імперії заборонить політичні партії та закріпить за Японською імперією нещодавні територіальні завоювання на території Республіки Китай, а саме в Маньчжурії.
- Імператор був би змушений прийняти цю Реставрацію Сьова, навіть під загрозою насильства.[1]
Проте молодші учасники змови засумнівались у своїх лідерах та відокремилися (відмовились) від змови.Окрім цього, був витік інформації, які дійшли до японського військового міністра генерала Джіро Мінамі. Він просив генерала Садао Аракі, щоб він заспокоїв невдоволених. Після цього генерал Садао Аракі спробував порозумітися з підполковником Кінгоро Хашімото і Чо, але вони не захотіли відмовилися від свого плану, і 17 жовтня 1931 року генерал Садао Аракі заарештував їх використавши при цьому Кемпейтай — військову поліцію.
Покарання за цю невдалу спробу державного перевороту було навіть м’якшим, ніж за попередню спробу під час так званого "березневого інциденту", оскільки генерал Мінамі публічно вибачив організаторам цієї спроби, пояснюючи їх спробу як просто надлишок патріотичного запалу. Підполковником Кінгоро Хашімото був засуджений до 20 днів домашнього арешту, Чо до 10 днів домашнього арешту, а інших ватажків змови просто перевели.
Так званий "Жовтневий інцидент" 21 жовтня 1931 року, також відомий як «Інцидент імперських прапорів (стягів)», закінчився очевидним провалом і призвів до розпуску організації Сакуракай. Проте легкість покарань для змовників, лише заохочувала інші спроби військового втручання в роботу уряду Японської імперії, що призвело до інциденту 26 лютого 1936 року [2].
- Beasley, W.G. (2000). The Rise of Modern Japan, 3rd Edition: Political, Economic, and Social Change since 1850. Palgrave Macmillan. ISBN 0-312-23373-6.
- Kiernan, Ben (2007). Blood and Soil: A World History of Genocide and Extermination from Sparta to Darfur. Yale University Press. ISBN 0-300-10098-1.
