Савойя (історична область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Саво́йя (фр. Savoie, лат. Sapaudia) — історична область в південно-східній Франції.

Герб Савойї

Історія[ред.ред. код]

Савойя вперше згадується в IV ст н.е як місцевість в Римській Галлії. В 443 р. з дозволу римлян область зайняли залишки переможених гунами бургундців, які зробили її вихідним пунктом для подальших завоювань в долині Рони.

Після розпаду монархії Каролінгів Савойя увійшла до складу Бургундії. В 1032 р. вона разом з Бургундією підкорилася владі німецьких королів. На той час Савойське графство перебувало під владою графа Гумберта Біла Рука. Його син Одо за допомогою шлюбу, укладеного в 1050 році з Адельгейдою, дочкою і спадкоємицею Манфреда, Туринського маркграфа, об'єднав під одною владою Савойю і П'ємонт.

Савойські графи в боротьбі між гвельфами і гібелінами були постійними союзниками імператорів. Їм вдалося розширити свої спадкові володіння як в Італії, так і в Альпійській області (нині Швейцарія). Граф Петро II († 1268) приєднав до Савойї нинішній кантон Ваадт. За його племінників, Томаса III і Амадея V, П'ємонт і Савойя розділилися. Амадей V, граф Савойський, був зведений у звання імперського князя. Амадей VII (13831391) приєднав 1388 року до Савойї графство Ніццу. Його син Амадей VIII у 1416 році отримав від імператора Сигізмунда титул герцога Савойського. В 1418 році згасла п'ємонтська гілка того ж роду, і П'ємонт знову об'єднався з Савойєю. В 1422 році імператор подарував в лен герцогу Савойському графство Геную.

У 1434 р. Амадей VIII склав з себе владні повноваження. П'ять років по тому він був обраний папою під ім'ям Фелікса V, але в 1449 р. відрікся від тіари. Син його Людовик (14341465) встановив законом нероздільність С. і Піемонта.

У 15301536 р., за герцога Карла III, Савойя втратила Женеву, Ваадт та інші володіння в Швейцарії. У 1536 р. французи під час війни з імператором Карлом V зайняли Турин, потім майже весь П'ємонт і Савойю; тільки в 1559 р. Еммануїл Філіберт, син Карла III, встиг назад відвоювати свої родові володіння, крім деяких фортець, які були повернуті йому пізніше. Його управління може вважатися кінцем феодальної системи і початком освіченого абсолютизму. Його син Карл-Еммануїл I (15801630), честолюбний і неспокійний, втягнув країну в численні війни, особливо з Францією. Герцог Віктор-Амадей II у війні за іспанську спадщину приєднався спершу до Людовика XIV, потім (1703) перейшов на бік Австрії. Внаслідок цього майже вся його держава була зайнята французами, і тільки перемога Євгенія Савойського при Туріні (1706) відновила його владу.

За Утрехтським миром 1713 р. Віктор-Амадей II отримав Монферрат, значну частину герцогства Міланського і острів Сицилію, з титулом короля. В замін Сицилії, яка в 1718 р. була завойована іспанцями, він отримав за Лондонським договором 1720 острів Сардинію. З тих пір С., П'ємонт і Сардинія склали єдине Сардинське королівство (див.).

В 1860 році сардинський король Віктор-Еммануїл II у винагороду за приєднання до його королівства Парми, Тоскани, Модени і Романьї, поступився Франції Савойєю разом з Ніццою. Була дотримана формальність плебісциту, але приймались заходи, щоб він виявився на користь приєднання. Поступка цією територією викликала велике роздратування проти уряду; його висловив в дуже різкій формі, уродженець Ніцци сам Гарібальді. Приєднана до Франції, С. утворила два департаменти, Савойї та Верхньої Савойї.

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Савойя на карті Франції (фр.)
  • Cibrario, «Notizie sopra la storia dei principi di Savoia» (2 вид., Турин, 1866).
  • «Origini e progressi della monarchia di Savoia» (2 вид., Флоренція, 1869).
  • «Storia della monarchia di Savoia» (Турін, 1840-44).
  • Canale, «Storia della origine e grandezza del real casa di Savoia» (Генуя, 1868).
  • Belgiojoso, «Histoire de la maison de Savoia» (П., 1860).
  • St.-Genis, «Histoire de Savoia» (Шамбері, 1869).
  • Carutti, «Storia della diplomazia della casa di Savoia» (Турін, 1875-71).
  • «Storia della Corte di Savoia durante la rivoluzione e l'impero franceso» (Турін, 1892).
  • Bianchi, «La casa di Savoia e la monarchia italiana» (Турін, 1884).
  • De -Gerbaix-Sonnaz, «Studi storici sul contade di Savoia e sul marchesato in Italia» (Турін, 1889-93).
  • Gabotto, «Lo stato Sabaudo da Amadeo VIII ad Emmanuele Filiberto» (Турін, 1892).
  • Sclopis, «Degli stau generali e d'altre istituzioni politiche di Piemonte e di Savoia»(Турін, 1851).