Королівство Бургундія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Королівство Бургундія — загальна назва декількох різні держав, що розташовувались в Західній Європі в Cередньовіччі. Історична Бургундія корелює з прикордонною територією Франції, Італії та Швейцарії та включає великі сучасні міста Женеву та Ліон.

Будучи політичним утворенням, Бургундія існувала у багатьох формах з різними межами, зокрема, коли вона була поділена на Верхню та Нижню Бургундію та Прованс. Два державних утворення, одне в VI столітті, а друге в XI столітті, називалися Бургундським королівством (мають історіографічні назви Перше Бургундське королівство та Друге Бургундське королівство). В інші часи також існували Королівство Прованс, Герцогство Бургундія і Графство Бургундія.

Королівство бургундів в Савойї в 443 році

Королівство бургундів (411–534 роки н. е.)[ред. | ред. код]

Бургундія названа на честь германського племені бургундів, що походило з материкової Скандинавії, а потім оселилося на острові Борнгольм, назва якого якого в давньоскандинавській мові була Burgundarholmr ("Острів бургундів"). Звідти вони мігрували на південь через німецькі землі до Римської Галлії та оселилися в західній частині Альп та долини Рони, встановивши варварське королівство бургундів.

Першим задокументованим, хоча історично не підтвердженим королем бургундців був Г'юкі (Ґібіка), який жив наприкінці III століття. Під час переправи через Рейн у 406 році бургунди оселилися як федерати в римській провінції Нижня Германія вздовж Середнього Рейну. Їх ситуація погіршилася, коли приблизно в 430 році їхній король Ґундагар розпочав кілька вторгнень у сусідню Галлію Белгіку, що призвело до нищівної поразки від об'єднаних римських та гунських військ під керівництвом Флавія Аеція в 436 році поблизу Вормса (в центрі уваги середньовічної поеми про Нібелунгів).

Решта бургундів, починаючи з 443 року, оселилися в регіоні Сапаудія (тобто Савойя), знову як федерати в римській провінції Максима Секванорум. Їхні зусилля розширити своє королівство вниз по річці Рона привели їх до конфлікту з Вестготським королівством на півдні. Після падіння Західної Римської імперії в 476 році король Гундобад вступив у союз з могутнім королем франків Хлодвігом I проти загрози Теодоріха Великого. Потім він зміг організувати бургундські придбання на основі Бургундської правди, ранньогерманського законодавчого кодексу.

Занепад королівства почався, коли на них напали колишні союзники франки. У 523 р. Сини Хлодвіга I провели військову кампанію в бургундських землях, підбурювані їх матір'ю Клотільдою, батько якої Гільперік II був убитий Гундобадом. У 532 році бургунди були рішуче розгромлені франками в Отуні, після чого король Годомар був убитий, а бургундські землі були анексовані Франкською імперією в 534 році.

Бургундія як частина Франкського королівства з 534 по 843 роки

Франкська Бургундія (534–933)[ред. | ред. код]

Хоча вже не існувало незалежного бургундського королівства, між 561 і 592 та між 639 і 737 роками кілька правителів франкської династії Меровінгів використовували титул "король Бургундії".

Королівство Прованс (855–863)[ред. | ред. код]

Розділи імперії Карла Великого його безпосередніми спадкоємцями Каролінгами призвели до існування короткочасного королівства Середньої Франкії, яке було створене після Верденського договору 843 року. Воно включало землі від Північного моря до південної Італії, і ним правив імператор Лотар I. Північно-західна частина колишніх бургундських земель була включена до складу королівства Західна Франкія як як Герцогство Бургундія. Незадовго до своєї смерті в 855 році Лотар I розділив своє королівство між трьома синами на три частини - Лотарингію, Італійське королівство та регіони Нижня Бургундія та Прованс, які відійшли молодшому синові Карлу Прованському. Цей розділ породив більше конфліктів, оскільки старші Каролінги, які правили Західною Франкією та Східною Франкією, розглядали себе як справжніх спадкоємців Середньої Франкії.

Королівства Верхньої та Нижньої Бургундії з 879 по 933 роки

Оскільки Карл Прованський був занадто молодий, щоб правити, фактичну владу отримав регент, граф Жерар II В'єннський, дружиною якого була зовиця імператора Лотара I. Жерар був сильним регентом, захищаючи королівство від вікінгів, які здійснили рейд аж до Валенсії. Дядько Карла, Карл Лисий із Західної Франкії, спробував вторгнутися в Прованс у 861 році після отримання звернення про це від графа Арля. Він захопив території в Провансі аж до Макона, перш ніж був стриманий Гінкмаром.

Верхня та Нижня Бургундія (879–933)[ред. | ред. код]

У 858 році граф Жерар домовився, що, якщо Карл Прованський помре без спадкоємців, Королівство Прованс повернеться до старшого брата Карла Лотара II, який правив у Лотарингії. Коли Карл помер у 863 р., його найстарший брат Людовик II претендував на Прованс для себе, тому королівство було розділене між двома братами: Лотар II отримав єпископство Ліона, В'єнна та Гренобля, яким керував Жерар; а Людовик II отримав Арль, Екс-ан-Прованс та Амбрен.

Після смерті Лотара II, Мерсенський договір 870 року виділив північну частину колишньої Середньої Франкії королю Людовику Німецькому зі Східної Франкії, а південні землі Карла Прованського королю Карлу Лисому із Західної Франкії.

Після повалення Карла Лисого в 877 році, а згодом смерті його недієздатного сина Людовіка Заїки через два роки, франкський дворянин Бозон Прованський проголосив себе "королем Бургундії і Провансу" у В'єнні в 879 році і заснував своє королівство Нижня Бургундія та Прованс.

Верхня Бургундія залишалася під впливом східно-франкського короля Карла Товстого. Вона був зосереджена у теперішній західній Швейцарії та включала деякі сусідні території, що нині є частинами Франції та Італії, та землі, які згодом стали називатись Франш-Конте. З 887 року ці північні території утворили королівство Верхня Бургундія, проголошене Вельфом Рудольфом І Бургундським у Сен-Морісі, Швейцарія.

Королівство Арелат (933–1378)[ред. | ред. код]

Правитель Верхньої Бургундії Рудольф II отримав Нижню Бургундію від Гуго Арльського в 933 році і створив королівство, яке було відоме як Королівство Арелат. Королівство існувало самостійно до 1033 року, коли воно було поглинуто Священною Римською імперією за Конрада II. Це було одне з трьох королівств середньовічної імперії, поряд з Королівством Німеччина та Королівством Італія.

Воно поступово роздробилося, оскільки було або розділене між спадкоємцями, або території втрачались через дипломатію та династичні шлюби.

До 1378 року, коли королівство Арелат припинило своє існування, великі частини його вже були приєднані до графства Савойя. Решта земель були передані дофіну Франції Карлу VI імператором Карлом IV, утворивши Дофіне.

"Третє Бургундське королівство"[ред. | ред. код]

Володіння динстії Бургундських Валуа під час правління Карла Сміливого в другій половині XV століття.

Наприкінці XV століття герцог Карл Сміливий задумав проект об'єднання своїх територій у "Третє Королівство Бургундії" із собою як повністю незалежним монархом. Карл навіть переконав імператора Фрідріха III коронувати його королем у Трірі. Запланована церемонія не відбулася, оскільки імператор втік вночі у вересні 1473 року через невдоволення ставленням герцога до себе. Зрештою герцогство припинило існувати як незалежна держава після поразки та смерті Карла в битві під Нансі.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]