Саймаа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саймаа
Саймаа
Вигляд з міста Йоутсено на озеро.
61°15′ пн. ш. 28°15′ сх. д. / 61.250° пн. ш. 28.250° сх. д. / 61.250; 28.250Координати: 61°15′ пн. ш. 28°15′ сх. д. / 61.250° пн. ш. 28.250° сх. д. / 61.250; 28.250
Розташування
Країна Flag of Finland.svg Фінляндія
Регіон Північна Савонія
Розташування південний схід Фінляндії
Розміри
Площа поверхні 4 370 км²
Висота 76  м
Глибина середня 17  м
Глибина максимальна 82  м
Берегова лінія 14 850 км
Об'єм 36 км³
Басейн
Витікають річки Вуоксі, Сайменський канал
Площа басейну 69 500 км²
Країни басейну Фінляндія
Інше
Міста та поселення Лаппеенранта, Іматра, Савонлінна, Міккелі
Острови 3507
Саймаа. Карта розташування: Фінляндія
Саймаа
Саймаа
Саймаа (Фінляндія)

Саймаа у Вікісховищі?

Саймаа[1], Сайма[2] (фін. Saimaa, швед. Saimen)  — найбільше озеро Фінляндії (за іншим визначенням — озерна система), розташоване на південному сході країни. Його площа становить 4 370 км², а єдиною річкою, яка витікає із озера, є Вуоксі, яка тече на схід і впадає у Ладозьке озеро.

Саймаа на супутниковому знімку

Історія формування озера[ред. | ред. код]

Улоговини озер, що утворюють Сайменську систему, мають тектонічне походження — вони розширені і згладжені під впливом покривних зледенінь[3] Після відступу льодовика з більшої частини сучасного басейну озера 10 000 років тому озерні улоговини безпосередньо мали сполучення з Балтійським басейном, і були затоками Іольдійового моря. Після завершення Анцилової трансгресії близько 9 000 років тому частина басейну на північ і захід від сучасного міста Варкаус залишалася затокою[4]. Остаточне відокремлення сучасного басейну озера Сайма від Балтики сталося близько 8 000 років тому. У цей час на місці сучасних озерних систем Сайма і Пяйянне існував єдиний басейн (рівні озер були практично рівні), стік з якого здійснювався у Ботнічну затоку через долину сучасної річки Калайокі[fi]. Поріг стоку розташовувався на місці сучасного озера Котаярві[fi] (розташоване на території національного парку Пюхя-Хяккі[fi]).

Стоку води до Фінської затоки перешкоджало пасмо Салпаусселькя. Після прориву пасма на південь від озера Пяйянне і появи річки Кюмийоки близько 6 100 років тому рівень озера Пяйянне знижується, і Сайма виділяється в самостійний басейн. Новий поріг стоку формується в районі сучасного озера Селькяюден'ярві фін. Selkäydenjärvi у Пієлавесі (Північна Савонія). Близько 6 000 років тому води озера Сайма формують новий канал стоку через озерце Маткуслампі біля Міккелі і озерце Кярьенлампі біля Лаппеенранта в систему Кюмийокі, деякий час відбувається біфуркація стоку, поки близько 5 500 років тому північний канал стоку в районі Пієлавесі не висох[5]. Сучасний канал стоку через річку Вуоксі в Ладозьке озеро сформувався 5 000 років тому (за іншими джерелами — 5 700 років тому[6], коли пасмо Салпаусселькя-I знову було прорвано в районі міста Іматра.

Географія[ред. | ред. код]

Дві гілки озерної системи Саймаа простягаються на північ приблизно на 350 км від міста Лаппеенранта на південному березі власне озера Саймаа до міста Ійсалмі на західній гілці і до міста Нурмес на східній гілці. Озерна система налічує близько 120 озер і безліч річок і струмків, іншими словами вона є сукупністю численних пов'язаних одна з одною водойм-складових, кожна з яких має власну назву. Як єдине ціле озерна система Саймаа є четвертим за величиною озером Європи. Довжина його берегової лінії становить 14 850 км. У найглибшій точці озеро має 85 м, але в середньому його глибина становить всього 7 м і воно містить менше води, ніж озерна система Пяйянне, яка має меншу площу.

Найбільші озера Сайменської системи[ред. | ред. код]

Сайменський канал[ред. | ред. код]

У 1848-1856 роках був побудований Сайменський канал (у той час він мав назву «Канал Імператорів») довжиною 58 кілометрів з 28 шлюзами, який з'єднав Сайменську озерну систему з Фінською затокою в районі міста Виборг. Для свого часу канал був значною гідротехнічною спорудою, тому що половину русла каналу довелося вирубати в гранітних скелях.

Після радянсько-фінській війни 1939-1940 року Карельський перешийок і більша частина каналу відійшли до Радянського Союзу. У 1963-1968 роках канал був серйозно реконструйований, кількість шлюзів зменшилася з 28-ми до 8-ми. З 1991 року каналом можуть користуватися і прості туристи. Через інші канали озеро з'єднано з іншими великими озерами Фінляндії і тому канал має велике значення для промислового і туристичного судноплавства.

Фауна[ред. | ред. код]

Один із трьох видів прісноводних тюленів — Саїмська кільчаста нерпа (Pusa hispida saimensis), живе тільки в озері Саймаа. Знаходиться під загрозою зникнення, популяція нерпи, за даними на 2016 рік, оцінюється в 360 тварин[9].

Галерея[ред. | ред. код]

Панорама озера. Вид з острова Котасаарі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атлас світу, 2005
  2. Сайма // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. Сайма // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  4. Tikkanen, M, Oksanen, J. Late Weichselian and Holocene shore displacement history of the Baltic Sea in Finland (англ.) // Fennia - International Journal of Geography — Helsinki: Geographical Society of Finland, 2002. — No. 1-2. — ISSN 0015-0010
  5. Tikkanen, M. Long-term changes in lake and river systems in Finland (англ.) // Fennia - International Journal of Geography — Helsinki: Geographical Society of Finland, 2002. — No. 1-2. — P. 31-42. — ISSN 0015-0010
  6. Герасимов Д. В., Сейтсонен О., Нордквист О. Береговая хронология» и история Ладоги в свете результатов раскопок археологического комплекса Комсомольское 3 в 2007 г // Радловский сборник: научные исследования и музейные проекты МАЭ РАН в 2007 г. : Журнал / Ответственный редактор: Чистов Ю.К., Рубцова М.А.. — СПб.: МАЭ РАН, 2008. — С. 188-193. — ISBN 978-5-88431-154-1.)
  7. Suur-Saimaa
  8. World Lake Database (International Lake Environment Committee)
  9. Сайменская кольчатая нерпа. — WWF Финляндия
  10. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]