Салангана таїтянська
| Салангана таїтянська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Aerodramus leucophaeus (Peale, 1848) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Macropteryx leucophaeus Collocalia leucophaea Collocalia leucophaeus Aerodramus leucophaea | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Саланга́на таїтянська[2] (Aerodramus leucophaeus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae)[3]. Ендемік Французької Полінезії. Раніше вважався конспецифічним з маркізькою саланганою.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 11 см. Верхня частина тіла темно-коричнева, нижня частина тіла сірувато-коричнева. крила відносно короткі, хвіст виїмчастий. Голосові сигнали таїтянських саланган нагадують сухе дзижчання комах, іноді можна почути високі трелі. Також ці птахи використовують низькі металеві клацаючі звуки для ехолокації в печерах.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Таїтянські салангани мешкають на островах Таїті і Муреа[en] в групі островів Товариства. Раніше вони також зустрічалися на Хуахіне[en] і Бора-Борі. Віддають перевагу вологим, кам'янистим і порослим лісом гірським долинам на великій висоті над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. Гніздяться в печерах, іноді також в тріщинах серед скель.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція таїтянських саланган становить менше 1000 птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Aerodramus leucophaeus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 листопада 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Chantler, Phil & Driessens, Gerald (2000) Swifts: a Guide to the Swifts and Treeswifts of the World, 2nd ed., Pica Press, East Sussex.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |