Сантьяго Енеме

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сантьяго Енеме Бокарі)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сантьяго Енеме
Особисті дані
Повне ім'я Сантьяго Енеме Бокарі[1]
Народження 29 вересня 2000(2000-09-29) (24 роки)
  Малабо, Бйоко Норте, Екваторіальна Гвінея
Громадянство  Екваторіальна Гвінея
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Екваторіальна Гвінея «Кано Спорт»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2017–2018 Екваторіальна Гвінея «Кано Спорт» ? (?)
2019– Франція «Нант Б» 16 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2018 Екваторіальна Гвінея Екваторіальна Гвінея (U-23) ? (?)
2018– Екваторіальна Гвінея Екваторіальна Гвінея 10 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 13 лютого 2022.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 13 лютого 2022.

Сантьяго Енеме Бокарі (ісп. Santiago Eneme Bocari, нар 29 вересня 2000, Малабо) — екваторіально-гвінейський футболіст, атакувальний півзахисник «Нанта» та національної збірної Екваторіальної Гвінеї.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Сантьяго Енеме є вихованцем клубу «Кано Спорт» з рідного міста Малабо і згодом виступав за основну команду у другому дивізіоні країни. Згодом Сантьяго перебрався до Європи, провівши кілька переглядів у клубах Іспанії, в тому числі у «Севільї», «Атлетіко» та «Кадісі», але не мав можливості підписати контракт, будучи ще неповнолітнім.

У 2018 році потрапив до французького «Нанта», після того як його помітили представники клубу під час молодіжного турніру до 17 років[2]. Наступні сезони він грав за резервну команду «Нанта» у Національному чемпіонаті 2[2][3]. З сезону 2021/22 став залучатись до тренувань з першою командою під керівництвом Антуана Комбуаре[4][5].

Кар'єра за збірну

[ред. | ред. код]

Енеме виступав у збірній Екваторіальної Гвінеї у віці до 23 років[6]

15 січня 2018 року Сантьяго дебютував у складі національної збірної Екваторіальної Гвінеї у матчі Чемпіонату африканських націй 2018 року проти Лівії (0:3)[7]. Загалом на турнірі Енеме зіграв у всіх трьох іграх, але в усіх його команда програла і посіла останнє місце у групі.

Наступним великим турніром для Енеме став Кубок африканських націй 2021 року, відкладений через пандемію COVID-19 на початок 2022 року[8]. У Камеруні він відіграв три матчі і допоміг своїй команді вийти в чвертьфінал; У 1/8 фіналу проти Малі він реалізував останній удар в серії післяматчевих пенальті[9] і допоміг команді пройти до наступного раунду, де у грі проти Сенегалу Екваторіальна Гвінея програла 1:3 і покинула турнір.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. @cano_sport (31 серпня 2016). Dos hermanos del CSA juegan contra la preselección nacional Santiago y Melchor ENEME BOCARI (2000 y 2002) (Твіт) (Spanish) . Процитовано 13 жовтня 2018 — через Твіттер.
  2. а б Joueur attachant, déterminé à percer au FC Nantes, rencontre avec Santiago Eneme-Bocari. Alouette (фр.). 30/12/2020. Архів оригіналу (audio) за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
  3. National 2 : La réserve du FC Nantes, entre formation et résultat. Уест-Франс (фр.). 05/08/2021. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  4. Arthur Sautrel (17/07/2021). Challenge Sala : Antoine Kombouaré réagit à la défaite contre Caen et évoque le mercato. Уест-Франс (фр.). Orléans. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  5. David Phelippeau (10/11/2021). Nantes: pourquoi le fossé se creuse entre Kombouaré et les formateurs. RMC Sport (фр.). Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  6. Empate a uno del Nzalang Nacional sub 23. FEGUIFUT. 14.11.2018. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 8 січня 2022.
  7. Strack-Zimmermann, Benjamin. Libya vs. Equatorial Guinea. www.national-football-teams.com (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  8. Afcon 2021: Clubless Nsue named in Equatorial Guinea squad for Cameroon. BBC Sport. 27 грудня 2021. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  9. Mali 0–0 Equatorial Guinea. BBC Sport. 26 січня 2022. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]