Екваторіальна Гвінея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Екваторіальна Ґвінея

Прапор Герб
Девіз: “Unidad, Paz, Justicia” (іспанською «Єдність, мир, справедливість»)
Гімн: Caminemos pisando la senda
Розташування Екваторіальної Гвінеї
Столиця Малабо
Найбільше місто Малабо
Офіційні мови Іспанська[1]Португальська[2]
Державний устрій формально республіканська
Президент
Прем'єр-міністр
Теодоро Обіанг Нгуема Мбасого
Мігель Абіо Бітео Борико
Незалежність 12 жовтня 1968 р. (від Іспанії
Площа
 - Загалом 28 051 км² (141-й)
Населення
 - перепис 2012 р. 736,296 тис.
 - Густота 26,2/км² (157-й)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $18 785 000 000 (112-й)
 - На душу населення $16 507 (42-й)
Валюта африканський франк (XAF)
Часовий пояс  (UTC+1)
Домен інтернету .gq
Телефонний код +240

Респу́бліка Екваторіа́льна Ґвіне́я (ісп. República de Guinea Ecuatorial), (порт. Guiné Equatorial) — країна на західному узбережжі екваторіальної частини Африки. Вона складається з Ріо-Муні (інша назва — Мбіні) на континенті і п'яти островів: Біоко (колишній Фернандо-По), Коріско, Великий та Малий Елобей і Аннобон. Сумарна площа країни 28051 км². Столиця — місто Малабо на острові Біоко.

Походження назви[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Держава знаходиться в Центральній Африці, частина території країни на суходолі на півночі межує з Камеруном (спільний кордон — 183 км); на півдні й сході — з Габоном (350 км). Острови й західне узбережжя омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану.

Камерун Камерун
Гвінейська
затока
Gray compass rose.svg
Габон Габон

Континентальна Екваторіальна Гвінея являє собою територію приблизно прямокутної форми площею 26017 км². Біля узбережжя розташовані маленькі острівці Коріско (площа 15,5 км²) і Великий і Малий Елобей (менше 2,5 км² разом). Біоко, який лежить біля узбережжя Камеруна, має площу близько 200 км². Вулканічний острів Аннобон має площу понад 18 км² і лежить південніше екватора за 640 км на південний захід від Біоко.

Флора представлена фікусами, мімозою, хлібними деревами та іншими дивами природи, а фауна багата слонами, леопардами, білками, летючими мишами і звичайно мавпами, а також іншими тропічними тваринами, які полюбляють цей природний зоопарк. Ліси Екваторіальної Гвінеї займають близько 60 % території країни

Історія[ред.ред. код]

Політична система[ред.ред. код]

Екваторіальна Гвінея за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.

Парламент[ред.ред. код]

Політичні партії[ред.ред. код]

На парламентських виборах 7 березня 1999 року до парламенту Екваторіальної Гвінеї пройшли наступні політичні партії:

Судова влада[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Українсько-екваторіально-гвінейські відносини[ред.ред. код]

Уряд Екваторіальної Гвінеї офіційно визнав незалежність України 17 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 18 травня 1992 року шляхом обміну нотами[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Екваторіальної Гвінеї, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)[3]. Справами України в Екваторіальній Гвінеї відає українське посольство в Іспанії.

Державна символіка[ред.ред. код]

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ[ред.ред. код]

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 7 провінцій.

Збройні сили[ред.ред. код]

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 1,3 тис. військовослужбовців[3]. Загальні витрати на армію склали 11 млн доларів США[3].

Економіка[ред.ред. код]

Екваторіальна Гвінея — сировинно-аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 25,7 млрд доларів США (104-е місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 50,2 тис. доларів (32-е місце в світі, 1-е в Африці)[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 92 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 3 %; сфера обслуговування — 5 % (станом на 2006 рік)[3].

Надходження в державний бюджет Екваторіальної Гвінеї за 2006 рік склали 2,7 млрд доларів США, а витрати — 1,4 млрд; профіцит становив 93 %[3].

Країна страждає від нерівномірного розвитку регіонів, нестабільної економіки і браку кваліфікованих кадрів (що частково є наслідок колоніальної епохи). Більша частина економічної допомоги надходить від іспанського уряду.

Валюта[ред.ред. код]

Національною валютою країни слугує франк КФА.

Промисловість[ред.ред. код]

Головні галузі промисловості: харчова, нафтовидобувна і деревопереробна.

Гірнича промисловість[ред.ред. код]

У 2005 році видобуток нафти становив 153 млн барелів.

Енергетика[ред.ред. код]

За 2004 рік було вироблено 26 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 24,2 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт/год)[3].

У 2004 році споживання нафти склало 1,2 тис. барелів на добу, природного газу — 100 млн м³ (увесь внутрішнього виробництва)[3].

Агровиробництво[ред.ред. код]

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 12 % площі держави[3]. Головні сільськогосподарські культури: кава, какао, банани, ананаси, маніок, кукурудза, арахіс, картопля.

У територіальних водах країни рибальством займаються іноземні флотилії.

Транспорт[ред.ред. код]

Туризм[ред.ред. код]

У 1996 році прибуток від іноземних туристів становив 3 млн доларів США[3].

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Основні торговельні партнери Екваторіальної Гвінеї: США, Китай, Іспанія, Франція, Італія.

Держава експортує: нафта, какао, деревина. Основні покупці: США (24,5 %); Китай (22 %); Іспанія (11 %). У 2006 році вартість експорту склала 9 млрд доларів США[3].

Держава імпортує: промислові вироби, продукти харчування. Основні імпортери: США (24,5 %); Італія (20,5 %); Франція (12 %), Іспанія (10,5 %). У 2006 році вартість імпорту склала 2,5 млрд доларів США[3].

Торгівля з Україною[ред.ред. код]

У 2014 році товарообіг між Україною та Екваторіальною Гвінеєю, згідно даних Держкомстату, склав 10,86 млн доларів США, тобто знизився на 21,8 % у порівнянні з 2013 роком, причому зазначений обсяг був еквівалентним обсягові українського експорту[4]. Лідируючі позиції в експортних поставках:

  • прилади фотографічні (2,7 млн доларів, 24,9 % експорту),
  • вироби з чорних металів (2,4 млн доларів, 22,1 %),
  • електричні машини (2,3 млн доларів, 21,2 %),
  • котли і машини (1,3 млн доларів, 12,0 %) та меблі (0,6 млн доларів, 5,5 %)[4].

Населення[ред.ред. код]

Населення держави у 2006 році становило 540 тис. осіб (160-е місце в світі). Густота населення: 17,3 осіб/км² (155-е місце в світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 35,6 ‰; смертність 15,1 ‰; природний приріст 20,5 ‰[3].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 41,7 % (0,11 млн чоловіків, 0,11 млн жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 54,5 % (0,14 млн чоловіків, 0,15 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,8 % (0,009 млн чоловіків, 0,012 млн жінок).

Урбанізація[ред.ред. код]

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 45,7 %[3]. Головні міста держави: Малабо (132 тис. осіб), Бата (132 тис. осіб), Ебебіїн (19 тис. осіб), Луба (9 тис. осіб).

Етнічний склад[ред.ред. код]

Головні етноси, що складають гвінейську націю: фанг — 85 %, бубі — 9,6 %.

Мови[ред.ред. код]

Державні мови: іспанська і французька.

Релігії[ред.ред. код]

Головні релігії держави: католицтво — 93,1 % населення, протестантизм — 3 %.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 49,5 року: для чоловіків – 48 років, для жінок – 51,1 року[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 89,2 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 місто на 89 жителів; лікарями – 1 лікар на 3,6 тис. жителів (станом на 1995 рік)[3].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності в 2003 році становив 85,7 %: 93,3 % серед чоловіків, 78,4 % серед жінок[3]. У країні діє обов'язкова шкільна освіта протягом 8 років.

Витрати на освіту в 1996 році склали 1,7 % від ВВП, 3,9 % усіх державних громадських видатків[3].

У країні є університет, Національний Університет Екваторіальної Гвінеї, розташований у Малабо, з факультетом медицини, який знаходиться у Баті. Факультет Медицини підтримується урядом Куби. Іспанський національний університет дистанційного навчання має свої філії у Малабо та Баті.

Інтернет[ред.ред. код]

У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Екваторіальній Гвінеї користувались 5 тис. осіб[3].

Культура[ред.ред. код]

В країні діють різноманітні культурні орґанізації (Іспано-гвінейський культурний центр та інші), головними завданнями яких є ліквідація безграмотності та культурне просування населення.

Архітектура[ред.ред. код]

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Найвидатніші автори:

Театр[ред.ред. код]

Музика й танці[ред.ред. код]

Кінематограф[ред.ред. код]

Кухня[ред.ред. код]

Свята[ред.ред. код]

Національні свята
Дата Назва українською Місцева назва Примітки
1 січня Новий рік
15 серпня День Конституції
12 жовтня День Незалежності
10 грудня День прав людини
25 грудня Різдво

Наука[ред.ред. код]

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://guinea-equatorial.com/constitution.asp Конституція Республіки Екваториальна Гвінея
  2. http://www.cplp.org/Guin%C3%A9-Equatorial.aspx?ID=258 CPLP official website
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  4. а б Україна та Екваторіальна Гвінея. — Посольство України в Іспанії.


Прапор Екваторіальної Гвінеї Це незавершена стаття про Екваторіальну Гвінею.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.