Санітарні норми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Держа́вні саніта́рні но́рми, пра́вила, гігієні́чні нормати́ви (санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативних документів , що визначають критерії безпеки та (або) нешкідливості для людини факторів довкілля і вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини.

У залежності від фактора, що нормується, С.н. поділяють на:

  • гранично допустимі концентрації (ГДК),
  • допустимі залишкові концентрації (ДЗК),
  • гранично допустимі рівні (ГДР),
  • гранично допустимі дози (ГДД).

На стадії дослідницьких та дослідно-промислових розробок і випробувань нових хім. речовин можуть застосовуватися тимчасові гігієнічні нормативи – орієнтовні безпечні рівні впливу (ОБРВ). Нагляд за дотриманням С.н. здійснює система державних установ спеціального санітарного нагляду, яка має свої обласні, міські і районні санітарно-епідеміологічні станції.

Нагляд[ред. | ред. код]

Нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров'я і життя населення здійснюють органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби.

Головний державний санітарний лікар України погоджує методи контролю і випробувань продукції щодо її безпеки для здоров'я і життя населення, інструкції (правила) використання продукції підвищеної небезпечності.

Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право випробування продукції на відповідність її вимогам безпеки для здоров'я і життя населення, визначається Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.

Література[ред. | ред. код]

  • Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Санітарні норми та правила в Україні / Упоряд. О. М. Роїна. – 4-те вид., змін. – К. : КНТ, 2010. – 528 c.

Див. також[ред. | ред. код]