Світу — мир!

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Світу — мир!» (рос. Миру — мир!) — відоме радянське гасло. У радянській пресі гасло утвердилося з травня 1951 року, а в більш ранній формі: «Мир — світу!» (рос. Мир — миру!) — З травня 1949[1].

На будівлі 70-х років

Походження гасла[ред. | ред. код]

Джерелом гасла є православна «Велика ектенія» («Мир світові Твоєму даруй»); також у «Просячій єктенії»: «Мир світові у Господа просимо»[1]. При цьому в церковнослов'янській та російській дореволюційній орфографії слова мир (миръ) у значенні «спокій» і світ/мир (міръ) у значенні «всесвіт» писалися по-різному[2].

Згідно з дослідженнями історика Костянтина Душенка, вперше згадується в оді Гаврила Романовича Державіна «Лебідь» 1795 року в рядках: «И, проповідуючи мир світу…», у квітні 1814 року у вигляді гасла розміщується на емблематичному зображенні в Москві з нагоди взяття Парижу.[3]

Гасла «Мир усього світу!», «За мир усього світу!», «Мир усьому світу!» стають звичайними після Лютневої революції. «Кинемося ж уперед, за мир усього світу!» — закликав А. Ф. Керенський в Одесі, 16 травня 1917[4]. Дем'ян Бідний тоді ж писав: «Мир для світу!» Це брехня. / Не змиримося без боя» ("«Мир для мира!» Это враки. / Не помиримся без драки")[5].

1924 року Володимир Маяковський закінчує свій вірш «Пролетарію, у зародку задуши війну! словами: «Світу — мир, війна — війні».

Закликом «Світу мир!» Ілля Еренбург закінчив свій виступ на Всесвітньому конгресі прихильників миру в Парижі 23 квітня 1949[6]. Під цим же гаслом йшов збір підписів під Стокгольмським зверненням 1950 року.

З травня 1951 року гасло утвердилося у радянській пресі у формі «Світу — мир! ».

Використання у літературі[ред. | ред. код]

Подібна фраза використана в перекладі поеми Луїса де Камоенса «Лузіади», виконаному в 1988 О. А. Овчаренко (про португальське завоювання Індії: «І варвар розіб'є свої кумири, / І діти Луза мир подарують світові»[7]). В оригіналі такого нема ( порт. Que cítara jamais cantou vitória, / Que assim mereça eterno nome e glória).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Константин Душенко [royallib.ru/read/dushenko_konstantin/tsitati_iz_russkoy_istorii_ot_prizvaniya_varyagov_do_nashih_dney_spravochnik.html#0 Цитаты из русской истории. От призвания варягов до наших дней. Справочник/ Москва. Из-во: Эксмо. 2006 год ]
  2. Какъ писать въ старой орѳографіи? • Arzamas
  3. Константин Душенко [royallib.ru/read/dushenko_konstantin/tsitati_iz_russkoy_istorii_ot_prizvaniya_varyagov_do_nashih_dney_spravochnik.html#0 Цитаты из русской истории. От призвания варягов до наших дней. Справочник/ Москва. Из-во: Эксмо. 2006 год ]
  4. Милюков П. Н., «История второй русской революции». — М., 2001, с. 105.
  5. «Эволюция лозунгов», газета «Правда», 6 июля 1917 года, с. 2.
  6. Газета «Правда», 25 апреля 1949 года.
  7. Луиш де Камоэнс. Лузиады