Керенський Олександр Федорович

Керенський Олександр Федорович
рос. Керенский Александр Фёдорович
Керенський Олександр Федорович Олександр Федорович Керенський
2-й Міністр-Голова Тимчасового уряду Росії
21 липня 1917 — 8 листопада 1917
Попередник	Львов Георгій Євгенович
Наступник	Ленін Володимир Ілліч
Народився	22 квітня (4 травня) 1881(1881-05-04) Симбірськ, Російська імперія
Помер	11 червня 1970(1970-06-11) (89 років) Нью-Йорк,  США
Похований	цвинтар Патні-Вейл
Відомий як	політик, адвокат, революціонер
Місце роботи	Стенфордський університет
Країна	Російська республіка і Російська імперія
Освіта	Юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Політична партія	соціалісти-революціонери
Батько	Керенський Федір Михайлович
Мати	Адлер Надія Олександрівна
У шлюбі з	Барановська Ольга Львівна
Діти	Олег, Глеб
Рідня	Керенський Михайло Іванович (дід), Керенська Надія Федорівна (старша сестра), Керенська Олена Федорівна (середня сестра)
Брати	Керенський Федір Федорович
Професія	юрист, адвокат
Релігія	православ'я
Підпис
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр Фе́дорович Ке́ренський (нар. 22 квітня (4 травня) 1881(18810504), Симбірськ, Російська імперія — 11 червня 1970, Нью-Йорк, США) — російський державний та політичний діяч, голова Тимчасового Уряду Російської Республіки (1917). Один з засновників Російської Республіки, член Партії соціалістів-революціонерів.

Після жовтненого перевороту більшовиків в Петрограді був вимушений зняти з себе всі повноваження, та емігрував в липні 1918 в США.

Життєпис

Народився у родині директора Симбірської гімназії Федора Михайловича Керенського — друга сім'ї Іллі Миколайовича Ульянова (батька Леніна). Майбутній голова Тимчасового уряду Росії був близько знайомим з Леніним з дитинства. В Олександра також був молодший брат Федір і сестри Надія та Олена.

1899 — вступив до історико-філософського факультету Санкт-Петербурзького університету, згодом перейшов до юридичного факультету. Після закінчення працював у судовій палаті.

1905 — співробітник есерівської газети «Буревісник». Був заарештований.

1906 — на адвокатській практиці, а 1909 року прийнятий у присяжні повірені. Брав участь у таких гучних політичних процесах, як справа Ленського розстрілу, процес Вірменської національної партії, «справа Бейліса».

Політична діяльність

1912 — обраний до Державної думи від «Трудової групи», був головою фракції трудовиків. 1912-го прийнятий до масонської ложі.

1917 — брав участь у створенні та роботі Тимчасової політичної Державної думи, був обраний товаришем голови Петроградської Ради робітничих депутатів від партії есерів. У Тимчасовому Уряді був міністром юстиції, військовим та морським міністром, міністром-головою, поєднував посади міністра-голови і верховного головнокомандуючого. У середині травня 1917 як військовий міністр побував в Одесі та Севастополі, разом з командувачем флоту Колчаком, агітував за продовження війни і за єдину Росію, тоді ж пропонував Юрію Тютюннику перехід в Штаб Одеського Воєнного Округу.

Після Жовтневого перевороту перейшов на нелегальне становище у Фінляндії. 1918 — намагався брати участь в роботі Всеросійських Установчих Зборів, але отримав відмову від есерів. У червні за дорученням «Спілки відродження Росії» виїхав до Франції і Великої Британії для переговорів з західними урядами про підтримку.

1922 — голова редакції есерівської газети «Дни», яка видавалась у Берліні та Парижі до 1932-го.

На процесі Самуїла Шварцбарда, який убив Симона Петлюру, заступався за Шварцбарда і був на його стороні.

Життя в еміграції

1940 року переїхав до США.

У 1950-1960-ті працював у Гуверовському інституті війни, революції та миру; підготував трьохтомник документів про діяльність Тимчасового Уряду.

У 1963-1964 надиктував останню редакцію книги спогадів, яка вийшла 1965-го. Похований у Лондоні на цвинтарі Патні-Вейл.

Джерела та література

• Ю. Я. Касяненко. Керенський Олександр Федорович [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 174. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Ю. Я. Касяненко. Керенський Олександр Федорович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання

• Керенський [Архівовано 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.

• Музей О. Ф. Керенського в Лондоні
• Олександр Керенський [Архівовано 1 Червня 2009 у Wayback Machine.]: Генрих Боровик розповідає про своє інтерв'ю з Керенським // із циклу «Наше всё», радіостанція «Эхо Москвы»(рос.)
• Керенський в 1917 — кадри кінохроніки [Архівовано 19 Грудня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
• О. Ф. Керенський — біографія(рос.)