Сейд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сейд (сейда) — священний об'єкт північно-європейських народів, зокрема, саамів (лопарів). Може бути особливим місцем в горах, тундрі, тайзі, чимось скелю, що виділяється, примітний камінь, пень, озеро, інше природне утворення. Сейдами іноді також називають артефакти — споруди з каменів.

Один з сейдів на горі Воттоваара: великий валун лежить на трьох невеликих каменях, які, у свою чергу, лежать на іншому великому валуні (визначити масштаб споруди можна по фігурі людини внизу ліворуч)

Кам'яні споруди, звані сейдами, зустрічаються на території Росії в Карелії і на Кольському півострові, а також у Скандинавії. Найбільш поширеним типом кам'яного сейду є кам'яні пірамідки (гурії). Часто зустрічаються також скелі на підставках — «кам'яних ніжках», частково підведені скелі або поставлені у нестійке положення. В силу очевидних причин останні не завжди можливо відрізнити від природних утворень. Іноді через масивність багатьох артефактів сейди відносять до мегалітичних споруд. В силу слабкої вивченості і бідності археологічних знахідок нині не представляється можливим однозначно визнати саамів як єдиних будівельників кам'яних сейдів.

Кам'яні сейди часто згруповані у великі скупчення, що налічують десятки і сотні об'єктів. Це архіпелаг Кузова на Білому морі, гори Воттоваара і Ківакка в Карелії, гора Кучінтундра у Мурманській області. Іноді сейди утворюють структури.

Існує аналогічний об'єкт і в Центральному регіоні Росії, єдиний подібний артефакт у цьому регіоні Кінь-камінь. Вага каменю складає понад 20 тонн. Мегаліт стоїть на трьох інших валунах, як на ногах, розташований на схилі долини річки Красивої Мечі поряд з селом Козине Єфремівського району Тульської області.

Культ сейдів[ред. | ред. код]

Культове використання сейдів різноманітне і відповідає усьому спектру потреб язичницьких релігій. Так, наприклад, згідно з саамськими легендами, рибалки, йдучи у море, залишали частину своєї душі на березі у кам'яному сейді, щоб у разі їх загибелі її не зжерло деяке чудовисько. Деякі сейди використовувалися епізодично, у зв'язку з календарними або іншими подіями. Інші сейди були персоніфіковані і мали відношення до конкретної людини (яка могла мати декілька своїх священних місць або каменів). Зафіксовано легенди, згідно з якими в кам'яний сейд перетворювалися люди. Причому, якщо на архіпелазі Кузова на сейди перетворилися шведи («вороги»), захоплені тут бурею, то згідно з іншою легендою у іншому місці на один з сейдів перетворився чаклун (нойд). Іноді кам'яним сейдам приносили жертви. До деяких сейдам можна було підходити лише у певний час, або не можна було підходити близько, або не можна було підходити жінкам. Зафіксовано, що окремі сейди мають імена. Наприклад, Сейд Леткий камінь на горі Сейдпахк[1] і пара сейдів Праудєдки (скельні останці Старий і Стара) на річці Поной Кольського півострова[2].

Не слід плутати «сейд» з сейдом — скандинавською шаманською магією, хоча існує припущення про зв'язок цих понять.

«Сейд» для саамів означає те ж, що і «недоступний замогильний рай».

Загальноприйнятою версією походження сейдів є льодовик, який при таненні м'яко опустив ці валуни, утворивши тим самим незвичайну структуру. Проте викликає сумнів факт вкраплення подібних мегалітів у товщу криги на достатню висоту від ґрунту.

Всюди в доступних для туризму регіонах зустрічаються рукотворні сейди, зроблені туристами. Як правило, їх відрізняє менший розмір і простота конструкції.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. kameny/ Сейд Леткий камінь на горі Сейдпахк у середній течії Поною // Ілюстрований опис Кольського півострова
  2. Праудедки // Ілюстрований опис Кольського півострова

Посилання[ред. | ред. код]


Сейди в районі селища Туманний Мурманської області
Murmansk Seid 1.jpg Murmansk Seid 2.jpg Murmansk Seid 4.jpg