Селезінка Неоніла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Селезінка Неоніла (11 листопада 1896(18961111), Стрий — 1941) — громадська і культурна діячка Галичини, голова «Союзу Українок», делегат Лондонського з'їзду Жіночої гільдії.

З роду Бобикевичів-Нижанківських, закінчила ліцей у Перемишлі, повінчалася із сином священика Ярославом Селезінкою.

Керувала філією Союзу українок в Радехові. 1930-го подружжя Селезінок було кинуто до тюрми в Золочеві, де протримали місяць і відправили до тюрми в Тернополі. Після цього Неоніла оголошує голодування, це пришвидшило звільнення. 1934 року її обрано делегатом з'їзду Міжнародної жіночої гільдії, що відбувся в Лондоні.

З приходом перших совітів заарештовано її чоловіка Ярослава Селезінку та після кількаденних катувань вивезли в невідомому напрямі. Неоніла переїздить у Львів, до сестри чоловіка — посла Волоидмира Кузьмовича, якого невдовзі також арештовують. Після цього вона серйозно захворіла, а навесні 1941-го родину попередили про можливий арешт, серце не витримало, 23 травня 1941 року Неоніли не стало.

Похована у м. Броди на міському цвинтарі.

Джерела[ред.ред. код]