Сельджук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сельджук (тур. Selçuk, пом. пр. 1038) — вождь клану киників, від імені якого походить назва турки-сельджуки, засновник династії Сельджукідів, володіння якої охоплювали в часи найбільшого піднесення значну частину Азії.

Сельджук був сином Токака на прізвисько Залізна Стріла. 985 року клан Токака відколовся від основної маси тюрків-огузів, які кочували в степах між Аралом і Каспійським морем, мігрував на правий беріг Сир-Дар'ї і прийняв іслам. Син Токака, Сельджук, судячи з імен його дітей: Михайло, Ізраїль, Муса, Юнус, був знайомий або з юдаїзмом, або з несторіанським християнством. Існує припущення, що він служив у хозарському війську[1].

Онук Сельджука Торгул-бек почав завоювання Хорасану.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rice 18-19.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rice, Tamara Talbot. The Seljuks in Asia Minor. Thames and Hudson, London, 1961.