Семенкевич Юліан Миколайович
Юліан Миколайович Семенкевич | |
---|---|
Народився | 1859 |
Помер | 21 лютого 1942 |
Країна |
Російська імперія → СРСР |
Галузь | зоологія, ботаніка, карцинологія |
Заклад | Київський університет |
Вчене звання | доцент |
Систематик живої природи | |
---|---|
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Semenkevich».
|
Юліан (Юлій) Миколайович Семенкевич (1859—1942) — український зоолог і ботанік, доцент, зберігач і завідувач Зоологічного музею Київського університету.
Був багатостороннім природознавцем, але найбільшу увагу приділяв вивченню як наземних, так і водяних рівноногих ракоподібних (Isopoda), описав три нових для науки види цієї групи з озера Байкал.
На честь дослідника названо багатоніжку лептоюлус Семенкевича, ендеміка Придніпров'я, занесеного до Червоної книги України, перші відомі екземпляри якого були зібрані Семенкевичем.
Життєпис[ред. | ред. код]
Працював на кафедрі зоології Київського університету під керівництвом професора О. О. Коротнєва. Взимку і навесні 1891 року, будучи лаборантом кафедри зоології, за сприяння О. О. Коротнєва, здійснив робочий візит на Віллафранкську зоологічну станцію (Віллафранка-ді-Верона, Італія) з метою вивчення морської фауни, зокрема для продовження своїх досліджень морських кільчастих червів, розпочатих у 1889—1890 роках у Севастополі, а також для запозичення методів фіксації колекційних зразків морських організмів і для поповнення колекцій Зоологічного музею Київського університету.[1][2]
Влітку 1898 року, вже будучи зберігачем («консерватором») Зоологічного музею Київського університету, удвох з професором О. О. Коротнєвим відвідав архіпелаг Шпіцберген (Норвегія), де ними були зібрані багаті зоологічні та ботанічні колекції.[1]
У 1900—1902 роках разом з О. О. Коротнєвим вивчав фауну озера Байкал[3][4][5][6], в результаті чого зокрема згодом опублікував статтю про водяних осликів Байкалу, опсиавши три нових для науки види цих тварин[7].
Зберігачем Зоологічного музею Київського університету працював протягом 1898—1915 років, згодом був завідувачем музею[3]. Доцент[3]. Член Київського товариства природознавців[3].
У 1919—1920 роках був співробітником, зоологом-фауністом, при Комітеті вивчення фауни УАН в Києві, для якого проводив фауністичні дослідження рівноногих і багатоніжок, також нетривалий час працював у Зоологічному музеї УАН[8][9][10].
Протягом усієї кар'єри проводив чимало ботанічних досліджень, збирав гербарії, опублікував кілька флористичних статей, а у 1920-х роках певний час працював також в Інституті ботаніки ВУАН.[11]
Юліан Семенкевич, окрім іншого, зібрав велику колекцію багатоніжок у Києві та околицях, з якою під час візиту до Києва у 1927 році, разом з іншими матеріалами, працював відомий шведський зоолог Ганс Льомандер (1896—1961), описавши три нових для науки види і назвавши один з них на честь Семенкевича — Leptoiulus semenkevitschi Lohmander, 1928, лептоюлус Семенкевича. Цей вид залишається загальновизнаним, він вкрай рідкісний і відомий лише за окремими знахідками на Київщині та Черкащині, з 1994 року занесений до Червоної книги України. Колекція багатоніжок Льомандера з України зі значною кількістю зборів Семенкевича зберіглася у фондах Зоологічного музею Національного науково-природничого музею НАН України, хоча до 2021 року вважалася втраченою.[12]
Одночасно зі збором багатоніжок Юліан Семенкевич також створив суттєву колекцію мокриць Києва та околиць, на основі якої він вже особисто опублікував фауністичну статтю у 1931 році.[13]
Похований на Лук'янівському кладовищі.
Деякі праці[ред. | ред. код]
- Семенкевич Ю. Отчёт о поездке на Виллафранкскую зоологическую станцию зимою 1891 года (с рисунк.). Университетские известия. 1892. № 5. С. 7–8.
- Семенкевич, Ю. Н., 1924. О байкальских водяных осликах. Рус. гидробиол. журн, 3(1/2), сс. 8-14.
- Семенкевич, Ю. М., 1925. Деякі доповнення до флори околиць Києва. Вісн. Київ. ботан. саду, Вип, 3, сс. 35-46.
- Semenkevitsh, J., 1931. Isopoda terrestria der Umgegend von Kiew. Mémoires de la Classe des Sciences naturelles et techniques de l'Academie des Sciences d ‘Ukraine, 5, pp. 3-16.
Описані види[ред. | ред. код]
Всі три види описані з озера Байкал в одній статті 1924 року і належать до родини Asellidae (водяні ослики), були описані в роді Asellus, але два види згодом були перенесені до роду Baicalasellus, виокремленого у 1931 році, при цьому ці три види визнаються і зараз:
- Asellus dybowskii Semenkevich, 1924[14], вид названо на честь Бенедикта Дибовського
- Baicalasellus korotnewii (Semenkevich, 1924)[15], вид названо на честь Олексія Коротнєва
- Baicalasellus minutus (Semenkevich, 1924)[16]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Обличчям до Європи: Наддніпрянська Україна в європейських науково-освітніх відносинах (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.). Збірник документів і матеріалів. Упорядник Оксана Іваненко. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2018. 430 с.
- ↑ Семенкевич Ю. Отчёт о поездке на Виллафранкскую зоологическую станцию зимою 1891 года (с рисунк.). Университетские известия. 1892. № 5. С. 7–8.
- ↑ а б в г Родинне коло та юність Йозефа Пачоського: монографія / упоряд. Г. А. Чорна, Т. В. Мамчур. — Умань: Видавець «Сочінський М. М.», 2021. 204 с.
- ↑ Канн, С. К., 2008. Казус Коротнева (неизвестные страницы рыбопромыслового изучения Байкала в 1900—1902 гг.). Иркутский историко-экономический ежегодник. pp. 487—490.
- ↑ Коротнев, А. А., 1900. Предварительный отчёт по исследованию озера Байкал летом 1900 года. Санкт-Петербург, 1901. сс. 1-15.
- ↑ Рогожа, М. Н., 2014. Вклад украинских учёных в исследование животного мира Российской империи. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, (41), pp.297-301.
- ↑ Семенкевич, Ю. Н., 1924. О байкальских водяных осликах. Рус. гидробиол. журн, 3(1/2), сс. 8-14.
- ↑ Звідомлення до 1 січня 1920 року про діяльність Української Академії наук у Київі. Київ, 1920. 95 с.
- ↑ Історія Академії наук України. 1918—1923: Документи і матеріали / АН України, Інститут української археографії, Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства, Інститут рукопису; упоряд. В. Г. Шмельов; відп. ред. П. С. Сохань. Київ: Наукова думка, 1993. 571 c.
- ↑ Караваєв В. О. 1926. Короткий нарис розвитку й сучасного стану Зоологічного музею УАН. Збірник праць Зоологічного музею. 1: 3–12.
- ↑ Семенкевич, Ю. М., 1925. Деякі доповнення до флори околиць Києва. Вісн. Київ. ботан. саду, Вип, 3, сс. 35-46.
- ↑ Martynov A.V., Petrenko N.A., Korzhova T.O., Balashov I.A. Rediscovery of the Lohmander's collection of Diplopoda from Ukraine // Ecologica Montenegrina. — 2021. — 44. — P. 19–25.]
- ↑ Semenkevitsh, J., 1931. Isopoda terrestria der Umgegend von Kiew. Mémoires de la Classe des Sciences naturelles et techniques de l'Academie des Sciences d ‘Ukraine, 5, pp. 3-16.
- ↑ WoRMS — Asellus dybowskii Semenkevich, 1924
- ↑ WoRMS — Baicalasellus korotnewii (Semenkevich, 1924)
- ↑ WoRMS — Baicalasellus minutus (Semenkevich, 1924)