Зоологічний музей імені М. М. Щербака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зоологічний музей імені М.М. Щербака
P1400296-001.JPG
Розташування Київ, вул. Б. Хмельницького, 15
Засновано 1 травня 1919 року
Фонд бл. 1 млн. 100 тис. одиниць
Відвідувачі більше 400 тис. осіб (2010 р.),
80-100 тис. осіб (2015 р.).
Сайт www.museumkiev.org

Зоологічний музей імені М. М. Щербака — одна з експозиційних частин Національного науково-природничого музею Національної академії наук України, один із найвідоміших зоологічних музеїв в Україні, розташований у самому центрі Києва. Експозиція «Зоомузей» розташована на ІІІ поверсі Національного музею. Нею опікується відділ зоології ННПМ.

Історія[ред.ред. код]

Історія створення музею[ред.ред. код]

Створення Зоологічного музею докорінно пов'язано з формуванням Української академії наук. Свого часу, майже відразу ж по скасуванні заборони вживання української мови для недержавних установ у 1905 р. (для державних установ заборона діяла надалі), 11 травня 1907 р. з ініціативи М. Грушевського було створено Українське наукове товариство, яке провадило свою діяльність в Києві та об'єднувало навколо себе ініціативних наукових та суспільних діячів.

На тлі політичної та соціальної нестабільності в Європі, яка особливо збурилася з початком світової війни 1914 р. і призвела до розпаду Російської (лютий 1917 р.) та Австро-Угорської (жовтень 1918 р.) імперій, на одному із засідань цього наукового товариства у квітні 1917 р. ставиться питання про заснування Української академії наук. Упродовж року були опрацьовані кілька варіантів засад діяльності та організаційної структури академії, та нарешті 5 травня 1918 р. тодішній міністр народної освіти при уряді Гетьмана Української держави Павла Скоропадського, М. П. Василенко подав підготовлений спеціальною комісією Українського наукового товариства план заснування Української академії наук. Вже в цьому статуті Академії було передбачено створення Зоологічного музею одночасно з іншими академічними інститутами. З червня по вересень 1918 р., під головуванням академіка Російської академії наук Володимира Вернадського працювала комісія з підготовки законопроекту, який невдовзі був схвалений Радою Міністрів і затверджений Гетьманом. Нарешті Українську академію наук було урочисто відкрито 14 листопада 1918 р.

Для розбудови Української академії наук було створено спеціальні комітети. З ініціативи професора Київського університету С. Ю. Кушакевича 1919 року почав роботу Фауністичний комітет («Комітет для виучування фауни України») за головування Миколи Феофановича Кащенка. Саме рішенням цього комітету 1 травня 1919 р. були виділені кошти та призначений куратор колекцій, що надходять до Зоологічного музею. Сам М. Кащенко керував Зоомузеєм в цілому, а колекціями опікувався відомий ентомолог Володимир Караваєв. В штаті музею на той час працювали 22 особи.

Розбудова музею[ред.ред. код]

Перші два роки свого існування музей займав дві кімнати в приміщенні Академії наук по вул. Володимирській, 54 (у 1922—1944 рр. мала назву вул. Короленка; нині тут приміщення Президії НАН України).

Влітку 1921 р. музей було переміщено в будинок 14 по бульвару Шевченка (колишня гімназія; нині — «жовтий корпус» Київського університету). Взимку 1925 р. музей переїхав (в межах того ж кварталу) на вул. Чудновського, 2 (нині вул. Терещенківська 4; нині тут розташований видавничий центр Академперіодика).

На початку березня 1927 р., після року наполегливих клопотань з боку Всеукраїнської академії наук, Київський окрвиконком закріпив за академією будівлю на розі вулиць Короленка і Леніна (зараз Володимирської та Б. Хмельницького).

Спорудження цього будинку було розпочато у 1914 р. за проектом архітектора П. Ф. Альошина для Ольгинської жіночої гімназії. З початком війни цю будівлю забрали під госпіталь. Велична триповерхова будівля у стилі неокласицизму відзначена майстерним виконанням архітектурних форм, що дозволяє вважати її одним з найкращих взірців цього стилю в Києві. У роки громадянської війни будинок, що його ледве встигли перекрити дахом, сильно постраждав. Деякий час у покинутих приміщеннях навіть містилося кубло злочинців. Тільки у 1927 р. коштами Київського окрвиконкому та під постійним наглядом Павла Альошина споруду було добудовано мансардним поверхом і баштою. З нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції цю будівлю передано Всеукраїнській академії наук, щоб розмістити тут академічні музеї та деякі інститути. Внутрішні роботи тривали протягом 1928 р., тому академічні установи розташувалися у будинку лише з наступного 1929 р.

Таким чином, Зоологічний музей розташувався в академічній будівлі у центрі міста (зараз буд. 15 по вул. Б. Хмельницького), де й дотепер перебувають його експозиція, колекції, та працюють наукові співробітники.

З перших днів свого існування музей розглядався як одне з головних сховищ зоологічних колекцій України і сюди були передані на збереження збори багатьох суспільних і державних організацій того часу — Українського наукового товариства, Київського орнітологічного товариства, Київської губернської станції захисту рослин, Київського інституту народної освіти. Поповнення також відбувалось за рахунок переданих багатьма відомими професійними зоологами своїх матеріалів — П. П. Сушкина, Івана Підоплічки, Євгена Звєрезомб-Зубовського, В. Г. Лебедєва, Олександра Кістяківського, Олександра Браунера. Більш того, відомі тогочасні колекціонери та мандрівники, розуміючи значимість Зоологічного музею, передавали свої особисті матеріали у фондові сховища (Мигуненко, І. Г. Гохгут, С. Я. Парамонов, І. І. та І. П. Жихарєви).

У 1926 р. Миколу Кащенка на посаді директора музею замінив проф. В. А. Караваєв, чия велика колекція тропічних мурах і метеликів, збори плазунів, птахів і ссавців також зберігалась в музеї. З цього ж року Зоологічним музеєм було почате видання наукових збірників — «Збірник праць Зоологічного музею». До 1930 року науковий потенціал музею був вже досить вагомим і це дозволило на його базі (і деяких інших установ Академії наук України) створити Інститут зоології та біології (нині Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України), а сам Зоологічний музей став його сектором і був підпорядкований цій установі до 1996 року. У 1935 році на його базі було створено ще один музей — Палеозоологічний.

Цей період діяльності музею був досить плідним (у 1934—1944 рр. керував проф. Микола Шарлемань), і до початку 40-х років у його фондових колекціях уже нараховувалося близько 3000 одиниць звірів, 17000 птахів, 6000 земноводних і плазунів, 1500 риб, 4000 молюсків, близько 1 000 000 комах і інших безхребетних. У значній мірі саме вони дозволили співробітникам музею опублікувати ряд великих монографій по окремим групам тварин України — «Мурашки України» (А. В. Караваєв), «Зоогеографія України» (М. В. Шарлемань), «Птахи УРСР» (М. В. Шарлемань) та деякі інші.

Разом з тим, військові події 1941—1944 років спричинили істотні втрати, тому що колекції псувалися через відсутність належного догляду, найкращі зразки були вивезені окупаційними німецько-фашистськими властями за межі країни. Пізніше деякі з них вдалось розшукати. Так, у Познані була знайдена і повернута до музею колекція птахів і метеликів, у Кенигсберзі — ще одна частина колекції комах, у Хальсберзі — колекція жуків проф. В. Г. Лєбєдєва.

Повоєнна історія музею[ред.ред. код]

Післявоєнні роки пов'язані з відновленням експозиційної частини музею і колекцій. У цей час у різні періоди ним керували проф. В. М. Артоболевський, проф. І. Т. Сокур, проф. М. А. Воїнственський. Нові наукові матеріали концентрувались в фондах музею та були використані для підготовки й публікації серії робіт з фауни України.

У 1963 році, з призначенням нового керівника, М. М. Щербака, почався період значних змін. Очоливши Зоологічний музей спочатку як неструктурну лабораторію відділу фауни хребетних в Інституті зоології АН УРСР, Микола Миколайович активно включився у реконструкцію музею. Його мрією було створення не лише зоологічного музею як окремої одиниці, а формування Національного науково-природничого музею, як в усіх розвинених країнах світу.

Сучасний вигляд експозицій Зоологічний музей набув завдяки діяльності М. М. Щербака і його лабораторії, до якої входили: В. П. Шарпило, Ю. О. Костюк, Ю. В. Мовчан, В. М. Лоскот, В. І. Монченко, В. М. Єрмоленко, В. І. Крижанівський. Микола Щербак організував численні поїздки по Україні та за її межі для поповнення фондів та створення нових експонатів. Завдяки цим експедиціям із середини 60-х років фондові колекції планомірно зростають. Збори із Середньої і Центральної Азії, Далекого Сходу, В'єтнаму, інших країн стають основою наукової діяльності спеціалістів, дозволяють видавати численні наукові і популярні статті і книги. Деякі роботи співробітників музею були реалізовані в фундаментальних випусках «Фауни України».

1966 року зоологічний музей увійшов до складу (як одна з експозиційних частин) Центрального науково-природничого музею АН УРСР (згодом Національний науково-природничий музей НАН України), одночасно залишаючись підпорядкованим Інституту зоології до 1996 року.

У наш час Зоологічний музей є однією з найбільш відвідуваних експозицій ННПМ. Спеціалісти та науковці часто звертаються до колекцій Зоологічного відділу ННПМ для вивчення фауни, систематики та мінливості тварин.

Протягом 1999—2016 завідуючем музею був Євген Писанець.

Очільники Зоологічного музею[ред.ред. код]

В різні часи музей очолювали:

Експозиція[ред.ред. код]

У коридорах та двох великих залах музею розміщено близько 5 000 експонатів тварин 4 000 видів. Експозиція побудована за систематичним принципом, від примітивніших організмів до птахів і ссавців. У ній освітлені будова і родинні відносини кожної групи тварин, поширення, найважливіші представники й охоронний статус видів. Музей проводить широку просвітницьку роботу. Стажування на базі музею проходять студенти, аспіранти, наукові співробітники і працівники інших музеїв. Щороку в музеї буває понад 400 тис. відвідувачів, співробітники проводять близько 100 оглядових і тематичних екскурсій.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]