Семюел Александер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семюел Александер
англ. Samuel Alexander
SamuelAlexander.gif
Народження 6 січня 1859(1859-01-06)[1][2][…]
Сідней, Австралійський Союз[3]
Смерть 13 вересня 1938(1938-09-13)[1][2][…] (79 років)
Манчестер, Ланкашир, Англія, Велика Британія[3]
Громадянство (підданство) Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[4]
Flag of Australia (converted).svg Австралійський Союз
Знання мов
  • англійська[2][3]
  • Діяльність
  • викладач університету
  • Викладав Манчестерський університет[3] і Манчестерський університет Вікторіїd
    Alma mater Коледж Бейлліол, Університет Мельбурна і Wesley Colleged
    Зазнав впливу
  • Thomas Hill Greend[1], C. Lloyd Morgand[1][3] і Джордж Мур[3]
  • Нагороди

    Семюел Алекса́ндер (англ. Samuel Alexander, 6 січня 1859, Сідней, Австралія — 13 вересня 1938, Манчестер) — англійський філософ-ідеаліст, представник неореалізму, один з творців теорії емерджентної еволюції.

    Життя[ред. | ред. код]

    Семюел Олександер народився в 1859 році в австралійському мегаполісі Сіднеї, третьою дитини Семуеля Олександера Саттлера (Sattlers Samuel Alexander) та його дружина Еліза (Eliza) у дівочості Сломен (Sloman). Обоє батьки були єврейського походження. Його батько помер ще до його народження. У 1863 або 1864 р. Еліза переїхав з дітьми в Мельбурні.

    З 1866 по 1871 Семуель Олександер отримав приватні уроки, після чого був прийнятий до Веслі коледжу (Wesley College). Два роки по тому, у 1873 році, він вступив в мистецтві в Університет Мельбурну на факультет мистецтва, але він також слухав лекції з математики і натурфілософії. У 1877 році він виїхав до Англії вивчати математику і філософію в коледжі Беліел (Balliol College) в Оксфорді.

    Його перша велика публікація «ораль, Порядок і Прогрес» (Moral Order and Progress 1889) базувалася на його блискучій дисертації. Це дозволило йому в 1893 році зайняти кафедру філософії в Університеті Манчестера. Там він жив і працював до своєї відставки в 1924 році. Інші важливі публікації в цей час є роботи «Простір, Часу і Божество» (Space, Time and Deity, 1920), написана на основі лекцій Джіффорда (Gifford Lectures, 1916—1918), і збірка нарисів різних нарисів з етики та естетики під назвою «Краса та інші форми вартості» (Beauty and the Other Forms of Value, 1933). Самуель Олександр помер в 1938 році в Манчестері, місті, де він провів більшу частину свого життя.

    Філософія[ред. | ред. код]

    Філософія Семюеля Александера заснована на значному натуралістичному підході. Він був вражений здобутками науки, особливо природничої науки свого часу. Це була для Олександера відправна точкою для розробки узгодженої та всеохопної наукової системи для інших областей. Крім того, він працював з широким колом людського досвіду і філософськи тем. Він залишив поруч нарисами з метафізики і філософії науки, також праці з галузей релігії, мистецтва і моральності. Його головною турботою було розвинути спільну мову і методику для приведення в порядок всіх областей людського досвіду, зв'язати і так краще зрозуміти. Для Александера метою філософії є ​​відображення будь-якого досвіду.

    Розвиток і еволюція[ред. | ред. код]

    Ключовим припущенням у філософії Александера є постійний розвиток до все більших високо-емерджентних «рівнів існування». Відома людині шарами є простір-часу, фізично-хімічна матерія, життя і дух. Кожен шар включає в себе властивості (якості), які не можуть бути знайдені на глибшому рівні. Ця теорія також включає також те, що людина з її духом і її цінностями не є кінцевою точкою цього розвитку. Світ не повинен, отже, — як у метафізиці Канта — вигаданим з духа і тим самим обмеженим. Тільки якщо ввести ієрархію цих цінностей, світ буде «демістіфікований» думкою матеріалістичної еволюції. Але навіть якщо людські цінності можуть бути в кінцевому рахунку пояснені з точки зору руху атомів, тому вони самі не є «рухом атомів». У своєму стремління розглядати усі форми досвіду як еквіваленті, Семюел Олександер відкидає Редукціонізм.

    Емерджентна еволюція[ред. | ред. код]

    Александер об'єднує всі інстинкти і імпульси, які призводять до науки, до Бога чи до мистецтва, як прагнення до розвитку на більш високий рівень, концепцією nisus. Це прагнення є властиве кожній істоті, а також може бути описана як привабливість вищого ступеня. Nisus є об'єднувальним поняттям в метафізиці Александера. У цій концепції емерджентної еволюції об'єднуються метафізика і естетика. Так Александером також художні твори базуються на інстинктах. З іншого боку естетичне є людською формою найрізноманітніших творінь Всесвіту.

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]