Джордж Мур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
George Edward Moore

Джордж Едвард Мур (англ. George Edward Moore; 4 листопада 1873, Лондон, Англія, Великобританія — 24 жовтень, 1958 Кембридж, Англія, Великобританія) — англійський філософ, родоначальник аналітичної традиції в філософії (разом з Людвігом Вітгенштейном і Бертраном Расселом) .

Навчався, а потім і викладав у Кембриджському університеті.

Виступив з обґрунтуванням неореалізму ("Спростування ідеалізму", 1903); розробив метод логічного аналізу.

Філософія[ред.ред. код]

Логічний аналіз[ред.ред. код]

У дусі неореалізму Мур говорив про незалежне від свідомості існування понять. Поняття осягається інтуїтивно і вступає у відносини з думкою. Судження конструюється з понять. Щодо суджень існування Мур дотримувався точки зору, згідно з якою їх відмінність від інших суджень лише в наявності поняття існування. Факт має форму судження, тому посилання на факт не має доказової сили. Буття світу є буття понять — так коротко можна підсумувати онтологію Мура.

Пізніше його точка зору на природу факту і судження зазнає змін. Виступаючи проти суб'єктивного ідеалізму, Мур звертає вістря критики на відомий беркліанскій принцип esse est percipi, доводячи його логічну неспроможність (зв'язка est насправді є логічно неправомірною), чого повинно бути достатньо для демонстрації неспроможності всіх інших побудов. Цей аналіз спонукає Мура звернутися до розгляду того, чим є відчуття. Питання про відмінність між матеріальним об'єктом та відчуттям вирішувалося ним по-різному (від "Спростування ідеалізму" до роботи "Кілька суджень про сприйняття"). У підсумку існування матеріального світу цілком у дусі англомовної філософської традиції ув'язується зі здоровим глуздом («Захист здорового глузду»), значущість якого визначається його загальністю. На відміну від картезіанського підходу, Мур вказує не на індивідуальну певність існування "Я", а на загальне переконання людей у ​​реальному бутті своїх тіл. Загальність робить неспроможною критику ("Доказ зовнішнього світу"). При цьому послідовний філософський аналіз здорового глузду Мур визнає ще нездійсненою задачею.

Етика[ред.ред. код]

В етиці стояв на позиціях інтуїтивізму. У фундаментальній праці Principia Ethica («Підстави етики», «Принципи етики» — латинська назва відображає традицію створення "неосередньовічних" назв) відстоював концепцію автономної етики, яка не може бути обґрунтована за рахунок якої-небудь іншої реальності, включаючи і релігію. Дана робота є однією з найбільших, присвячених проблемам метаетики. Розгляд етики покоїться на аналізі її мови, що пов'язує етичну теорію Мура з усією системою його поглядів. Він розрізняє "добро як таке" і «добро як засіб». Перше є поняттям, визначити неможливо і, як всі поняття, осягається інтуїтивно. Спроби його визначення та виведення етики з позаетичних явищ Мур позначив як «натуралістичну помилку». "Добро як засіб" передбачає крім осягнення "добра як такого" аналіз зв'язку вчинків і породжуваних ними результатів. Етично правильне тотожне максимально корисному, етичні приписи мають на увазі, що деякі дії принесуть користь. Досконалість вчинку (як і його обов'язковість) визначаються обсягом і універсальністю добра, яке досягається. В області етичної аксіології Мур визначає зміст цінності як певний стан свідомості. Найбільшою мірою цінними є комунікативне задоволення і естетична насолода. Концепція етики Мура залишається однією з найбільш фундаментальних для XX ст., до того ж, що вона зберігає етику як самостійну структуровану область філософського знання[1].

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Современная западная философия. Энциклопедический словарь / Под ред. О. Хеффе, B.C. Малахова, В. П. Филатова при участии

Т. А. Дмитриева. Ин-т философии. — М.: Культурная революция, 2009–392 с. ISBN 978-5-250060-60-8