Джордж Мур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Файл:GEMoore.jpg
George Edward Moore

Джордж Едвард Мур ( англ. George Edward Moore ; 4 листопада 1873 , Лондон , Англія , Великобританія - 24 жовтень , 1958 Кембридж , Англія , Великобританія ) - англійський філософ , родоначальник аналітичної традиції в філософії ( разом з Людвігом Вітгенштейном і Бертраном Расселом ) .

Навчався , а потім і викладав у Кембриджському університеті.

Виступив з обгрунтуванням неореалізму ( « Спростування ідеалізму » , 1903) ; розробив метод логічного аналізу .

Філософія[ред.ред. код]

Логічний аналіз[ред.ред. код]

У дусі неореалізму Мур говорив про незалежне від свідомості існування понять. Поняття осягається інтуїтивно і вступає у відносини з думкою. Судження конструюється з понять . Щодо суджень існування Мур дотримувався точки зору , згідно з якою їх відмінність від інших суджень лише в наявності поняття існування . Факт має форму судження , тому посилання на факт не має доказової сили . Буття світу є буття понять - так коротко можна підсумувати онтологію Мура.

Пізніше його точка зору на природу факту і судження зазнає змін. Виступаючи проти суб'єктивного ідеалізму , Мур звертає вістря критики на відомий беркліанскій принцип « esse est percipi », доводячи його логічну неспроможність (зв'язка « est » насправді є логічно неправомірною ) , чого повинно бути достатньо для демонстрації неспроможності всіх інших побудов. Цей аналіз спонукає Мура звернутися до розгляду того , чим є відчуття . Питання про відмінність між матеріальним об'єктом та відчуттям вирішувалося ним по-різному (від « Спростування ідеалізму » до роботи «Кілька суджень про сприйняття »). У підсумку існування матеріального світу цілком у дусі англомовної філософської традиції ув'язується зі здоровим глуздом ( «Захист здорового глузду» ) , значущість якого визначається його загальністю . На відміну від картезіанського підходу , Мур вказує не на індивідуальну достовірність існування « Я » , а на загальне переконання людей у ​​реальному бутті своїх тіл . Загальність робить неспроможною критику ( « Доказ зовнішнього світу »). При цьому послідовний філософський аналіз здорового глузду Мур визнає ще нездійсненою задачею.

Етика[ред.ред. код]

В етиці стояв на позиціях інтуїтивізму . У фундаментальній праці « Principia Ethica » ( «Підстави етики» , «Принципи етики» - латинська назва відображає традицію створення « неосередньовічних » назв ) відстоював концепцію автономної етики , яка не може бути обгрунтована за рахунок якої-небудь іншої реальності , включаючи і релігію. Дана робота є однією з найбільших , присвячених проблемам метаетики . Розгляд етики покоїться на аналізі її мови , що пов'язує етичну теорію Мура з усією системою його поглядів. Він розрізняє «добро як таке » і «добро як засіб». Перше є поняттям , визначити неможливо і , як всі поняття , осягається інтуїтивно. Спроби його визначення та виведення етики з позаетичних явищ Мур позначив як « натуралістичну помилку». «Добро як засіб » передбачає крім осягнення « добра як такого » аналіз зв'язку вчинків і породжуваних ними результатів . Етично правильне тотожне максимально корисному, етичні приписи мають на увазі , що деякі дії принесуть користь. Досконалість вчинку (як і його обов'язковість ) визначаються обсягом і універсальністю добра, яке досягається. В області етичної аксіології Мур визначає зміст цінності як певний стан свідомості. Найбільшою мірою цінними є комунікативне задоволення і естетична насолода. Концепція етики Мура залишається однією з найбільш фундаментальних для ХХ ст., при тому , що вона зберігає етику як самостійну структуровану область філософського знання[1].

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Современная западная философия. Энциклопедический словарь / Под ред. О. Хеффе, B.C. Малахова, В.П. Филатова при участии

Т.А. Дмитриева. Ин-т философии. - М.: Культурная революция, 2009 - 392 с. ISBN: 978-5-250060-60-8