Сенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Се́нс[1][2] — сутність чого-небудь; значення; зміст, розумна підстава; рація[3].

Історичний аспект

[ред. | ред. код]

В українську мову запозичене із польської мови; походить від латинського sēnsus «почуття, свідомість, розум, значення, зміст, думка», пов'язаного з sentio «почуваю, розумію, думаю».[4]

Різновиди трактування

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сенс // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Сенс lingvolive.com
  3. Рація // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.(стор.: 213)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]