Сенічит
| Сенічит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1993-011 |
| Абревіатура | Sze[2] |
| Хімічна формула | Cu₃MoO₄(OH)₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 7.GB.10 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
 Сенічит у Вікісховищі | |
Сенічит[3] — мінерал, гідроксимолібдат міді, названий на честь подружжя Террі та Марісси Сеніч, американських колекціонерів мінералів угорського походження, які знайшли перші зразки.[4] Коли його вперше виявили в Атакамі, Чилі, вважалося, що це ліндгреніт.[5] Прояв виявлений на ізольованій ділянці, розміром близько одного кубічного метра, в порожнинах повеліту та молібденіту. Ці порожнини були заповнені матеріалом, схожим на глину. За межами зони кристали сенічиту зростали, вміст міді знижувався, а мінералізація змінилася на ліндгреніт. Чим далі від зони, тим більше зростали мінерали, в яких, здавалося, не вистачало міді, і які складалися з прожилків павеліту в руді. Сенічит був схвалений IMA як мінеральний вид в 1993 році.[6]
Властивості[ред. | ред. код]
Сенічит є диморфом маркашериту. Цей мінерал є плеохроїчним. Вздовж осі X мінерал виглядає жовто-зеленим, а якщо дивитися по осях Y і Z, він виглядає зеленим.[6] Сенічит складається з міді (45,54 %), кисню (22,92 %), молібдену (22,92 %), а також містить незначну кількість водню (0,96 %). Цей мінерал вирощує лопаті радіальних кристалів. Ці кристали тонкі, решітчасті, утворюють агрегати. Вони ростуть з центральної точки, не утворюючи зірчастих форм. Сенічит не має радіоактивних властивостей.[7] При нагріванні вище 350 °C сенічит розкладається на купромолібдит і тенорит за реакцією: 2Cu3(MoO4)(OH)4 → Cu3O(MoO4)2 + 3CuO + 2H2↑.[8]
Прояви та локалізації[ред. | ред. код]
Сенічит — незвичайний вторинний мінерал, який росте в окисленій зоні.[4] Типова місцевість — шахта Хардінера № 1 у Чилі. Помилково типова місцевість раніше була вказана як «Tierra Amarilla». Мінерал асоціюється з баритом, брошантитом, халькоцитом, халькопіритом, хризоколою, золотом, гематитом, ліндгренітом, молібденітом, повелітом і кварцом.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Mandarino J. A. New minerals recently approved by the Commission on New Minerals and Mineral Names, International Mineralogical Association // The Canadian Mineralogist — 1995. — Vol. 33. — P. 189–192. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 320. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ а б Szenicsite (PDF). Handbook of Mineralogy.
- ↑ Francis, Carl A.; Pitman, Lawrence C.; Lange, David E. (1 вересня 1997). Szenicsite: a new copper molybdate from Inca de Oro, Atacama, Chile. The Mineralogical Record (English) . 28 (5): 387—395.
- ↑ а б в Szenicsite. www.mindat.org. Процитовано 21 квітня 2022.
- ↑ Szenicsite Mineral Data. webmineral.com. Процитовано 21 квітня 2022.
- ↑ Ismagilova, Reseda M.; Zhitova, Elena S.; Zolotarev, Andrey A.; Krivovichev, Sergey V. (21 листопада 2018). Jahn–Teller distortion and thermal expansion anisotropy: temperature-dependent behavior of lindgrenite, Cu3(MoO4)2(OH)2, szenicsite, Cu3(MoO4)(OH)4, and cupromolybdite, Cu3O(MoO4)2. Physics and Chemistry of Minerals (English) . 5 (46): 437—447. doi:10.1007/s00269-018-1014-6. ISSN 0342-1791.