Середземноморський ялицевий степ Високого Атласу
| |
| Біом | Гірські луки та чагарники |
|---|---|
| Статус збереження | Вразливий[1] |
| Межі | Середземноморські хвойні та мішані ліси, Середземноморські рідколісся та ліси |
| Площа, км² | 6,328 |
| Країни | Марокко |
| Охороняється | 1,682 км² (27)[2] |
 Екорегіон позначено фіолетовим
| |
Середземноморський ялицевий степ Високого Атласу — екорегіон гірських луків і чагарників у Марокко. Простягається вздовж хребта Високого Атласу, що є північно-західною складовою Атлаських гір.
Географія[ред. | ред. код]
Екорегіон покриває висоти 2700 — 4167 м над рівнем моря на Тубкалі, що є найвищою вершиною Північної Африки. [3]
Клімат[ред. | ред. код]
Екорегіон має помірний гірський клімат. Середньорічна кількість опадів коливається від 200 до 600 мм, а в найвологіших районах до 1000 мм. На північних схилах, як правило, прохолодніше і вологіше, а сніг може зберігатися до семи місяців вище 3500 метрів. Схили, що виходять на південь, зазвичай сухішіі і зазнають вплив суховіїв із Сахари. [3]
Флора[ред. | ред. код]
Рідколісся з ялівцю (Juniperus thurifera) та вічнозелених дібров (Quercus ilex) є характерною спільнотою рослин, що простягається до лінії дерев приблизно на висоту 3200 м. Cupressus atlantica, що знаходиться під загрозою зникнення, наразі скоротилось до кілька сотень дерев, розкиданих у західній частині ареалу. Землю покривають колючі та подушковидні чагарники, зокрема Cytisus balansae, Erinacea anthylis, Prunus prostrata та Astragalus armatus. [3]
Найгустіші ліси дубів і ялівців мають підлісок із тіньолюбних чагарників, а саме: Fraxinus dimorpha, Lonicera arborea, Crataegus lacinata, Buxus sempervirens і Berberis vulgaris australis, Juniperaxy herbadenera, Helrusea eerbanera, Helupera eerbaniea eerbainera, Festuca triflora, Festuca rubra. [3]
Відкриті луки покривають хребти і простягаються від лінії дерев до вершин, перемежовуються ділянками голих скель. Ці високогірні луки пристосовані до сильних вітрів і альпійських умов, і представлені: Avena montana, Festuca mairei, Festuca alpina і Ranunculus geraniifolius. [3]
На нижчих висотах ялівцеві та дубові ліси переходять у вічнозелені широколистяні ліси, які простягаються до 2800 метрів над рівнем моря на вологих північних схилах, а склерофітні хвойні ліси простягаються від 1500 метрів над рівнем моря до 3100 метрів на сухіших південних схилах. [3]
Фауна[ред. | ред. код]
Серед ссавців варто відзначити Panthera pardus panthera, Ammotragus lervia, Vulpes vulpes, Canis aureus, Sus scrofa, Atlantoxerus getulus, Herpestes ichneumon, Hystrix cristata, Mustela putorius.
Серед птахів варто відзначити: Prunella collaris, Monticola saxatilis, Apus caffer, Rhodopechys alienus, Eremophila alpestris atlas. [4]
Серед рептилій варто відзначити: Quedenfeldtia trachyblepharus, Quedenfeldtia moerens, Lacerta andreanskyi, Chalcides montanus, Vipera monticola. [3]
Заповідні території[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Mediterranean High Atlas juniper steppe". Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
- ↑ Dinerstein, Eric; Olson, David та ін. (June 2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014. PMC 5451287. PMID 28608869. Supplemental material 2 table S1b.
- ↑ а б в г д е ж Burgess, Neil, Jennifer D'Amico Hales, Emma Underwood (2004). Terrestrial Ecoregions of Africa and Madagascar: A Conservation Assessment. Island Press, Washington DC.
- ↑ BirdLife International (2020) Important Bird Areas factsheet: Parc National de Toubkal. Downloaded from http://www.birdlife.org [Архівовано 2021-11-05 у Wayback Machine.] on 28/10/2020.