Їжатець чубатий
Їжатець чубатий | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
Родина: | Їжатцеві (Hystricidae) |
Рід: | Їжатець (Hystrix) |
Вид: | H. cristata
|
Біноміальна назва | |
Hystrix cristata | |
Мапа поширення виду Hystrix cristata |
Їжатець чубатий[1][2][3], їжатець гребінчастий[4] (Hystrix cristata) — вид гризунів із родини їжатцеві роду їжатець (Hystrix).
Мешкає в південній Європі, північній, центральній та західній Африці. Висота проживання: від рівня моря до 2550 м у марокканських Антиатласах. Може жити серед лісів, саванних лісів, кинутих полів, сухих чагарників Середземномор'я, степів, сухих скелястих районів. Симпатричний (займає або перекриває той же географічний район без схрещування) із Їжатцем південноафриканським у центральній Африці. Іноді стверджують, що їжатець був завезений в Італію римлянами, але викопні та субвикопні залишки свідчать, що він, можливо, був у Європі у верхньому плейстоцені.
Рухливість гемоглобіну H. cristata значно більша, ніж у здорової людини. Каріотип: 2n=60-66, FN=112-116.
Довжина 77-102 см, хвоста 12-17 см, вага 15-27 кг. Має міцні кігті для риття, округлу велику голову з маленькими очима і вухами й тупий ніс. Кремезний, з грубим чорно-коричневим хутром з густою щетиною на шиї, плечах і ногах. На голові вона менша. Голова жовто-сірого кольору. Вздовж центру голови, уздовж шиї до спини знаходиться грива довгого, коричнево-білого волосся, що блідне до країв, і може бути зведена у формі гребеня. З середини спини, по боках і на верхній частині хвоста, розміщений гребінь чорних і білих голок, які можуть досягати до 40 см у довжину. Голки на краю хвоста білі, короткі та порожнисті. Ноги товсті з великими ступнями. Відмінною особливістю даного виду є те, що довжина порожнистою частини голок на брязкальних голках менше 60 мм, а зазвичай менше 50 мм і середня лінія вздовж крупа чорна або строката. Також звук, який виробляють брязкальця H. cristata відрізняються тріскотіння H. africaeaustralis.
Його лігво знаходиться в глибокій норі або печері. Харчується коренями та бульбами. Голос обмежується бурчанням. Він загалом самітницький і, як відомо, може долати великі відстані в пошуках їжі. Їжатець гребінчастий головним чином нічна тварина, що живе і розмножується в норах чи кублах. Вагітність триває 7-8 тижнів, після якої народжується 1-4 малюка у вистеленому травою лігві. Тривалість життя до 20 років.
Щоб відлякувати хижаків або захистити себе, H. cristata піднімає голки і раптом виглядає набагато більшим і запеклішим. Інше попередження це гучний стукіт дещо коротшими голками на короткому хвості тварини. Якщо вигляд голок гребінчастого їжатця не справляє враження на потенційного хижака, він тупотить ногами і гримить голками. Якщо і це марно, атакує самозванця, біжучи задом наперед, так що зловмисник отримує в обличчя кілька гострих голок. Голки можуть бути фатальними, навіть для таких великих хижаків, як лев.
- ↑ Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927.
- ↑ Покорный, А. (пер. М. Поляньскій). Зоологія. — Прага : Книгопечатня Богеміи, 1874.
- ↑ Царик, Й.В. Хамар, І.С., Дикий І. В. та ін. Зоологія хордових. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — С. 306.
- ↑ Кагало, О.О., Проць, Б.Г. Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу. — Львів : ЗУКЦ, 2012. Архівовано з джерела 12 серпня 2013
- сайт МСОП: [1] [Архівовано 8 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Rebecca Stefoff - The Rodent Order, 2008, p.50
- Richard Hoath - A Field Guide to the Mammals of Egypt, 2009, pp. 212, 213
- Don E. Wilson, DeeAnn M. Reeder - Mammal species of the world: a taxonomic and geographic reference, Vol 1 - JHU Press, 2005, p. 1543
- Erika L. Barthelmess Hystrix africaeaustralis - Mammalian Species, 2006, No. 788, pp. 1–7
- Yılmaz Cigremis, Ömer Atalar, Kenan Erdogan, Muhammet Gaffaroglu, Yusuf Turkoz, Sadık Yilmaz Comparative Analysis of Human and Porcupine
(Hystrix Cristata L., 1758) Haemoglobins - G.U. Journal of Science, 21(4): 113-115 (2008)