Серро-де-Паско
| Серро-де-Паско ісп. Cerro de Pasco | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 10°41′11″ пд. ш. 76°15′45″ зх. д. / 10.68638888891677752° пд. ш. 76.2625000000277851° зх. д.Координати: 10°41′11″ пд. ш. 76°15′45″ зх. д. / 10.68638888891677752° пд. ш. 76.2625000000277851° зх. д. | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Перу | |||
| Адмінодиниця | Паско | |||
| Столиця для | Паско, Pasco Provinced і Chaupimarca Districtd | |||
| Засновано | 1578 | |||
| Населення | 58 899 осіб (2017)[1] | |||
| Висота НРМ | 4330 ± 1 м | |||
| Міста-побратими | Дубровник | |||
| Часовий пояс | UTC−5 (Паско) | |||
| GeoNames | 3944797 | |||
| OSM | ↑1948452 ·R (Паско) | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | munipasco.gob.pe | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Серро-де-Паско Серро-де-Паско (Перу) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Серро-де-Паско у Вікісховищі | ||||
Серро-де-Паско (ісп. Cerro de Pasco) — місто населенням близько 70 тис. мешканців в центральній частині Перу. Місто є адміністративним центром провінції Паско і регіону Паско та центром перуанської гірничої промисловості. Місто сполучене із столицею країни залізницею.
Географія[ред. | ред. код]
Серро-де-Паско розташоване на висоті на висоті 4348 м над рівнем моря, що робить його одним з найвищих поселень у світі.
Клімат[ред. | ред. код]
Місто перебуває у зоні так званої «гірської тундри», котра характеризується кліматом арктичних пустель. Найтепліший місяць — грудень із середньою температурою 8.1 °C (46.6 °F). Найхолодніший місяць — липень, із середньою температурою 6.3 °С (43.3 °F).[2]
| Клімат Серро-де-Паско | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 13,1 | 12,7 | 13,1 | 13,6 | 14,4 | 15,1 | 14,6 | 14,6 | 14 | 14,4 | 14,4 | 14,1 | 14 |
| Середня температура, °C | 8 | 7,8 | 7,8 | 7,5 | 7,4 | 6,7 | 6,3 | 6,7 | 7,3 | 7,9 | 8 | 8,1 | 7,5 |
| Середній мінімум, °C | 0,3 | 0,1 | −0,3 | −1,2 | −2,4 | −4,3 | −4,6 | −4 | −2,2 | −1,2 | −1,2 | −0,9 | −1,8 |
| Норма опадів, мм | 135.6 | 151.4 | 149.7 | 81.6 | 37.8 | 14.9 | 14.9 | 27.2 | 51.1 | 94.6 | 90 | 121.6 | 970.4 |
| Днів з опадами | 19,7 | 19,8 | 19,1 | 13 | 8,5 | 3,6 | 3,1 | 3,8 | 9,5 | 11,6 | 11,8 | 17,2 | 140,7 |
| Вологість повітря, % | 75 | 76.5 | 77.1 | 72.5 | 65.7 | 61 | 57.8 | 58.7 | 64.5 | 67.5 | 66.9 | 70.1 | 67.8 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
Ще до прибуття конкістадорів в районі міста інками вівся видобуток срібла. 1567 року в Серро-де-Паско починається активна видобуток срібла іспанців, що зробило місто значущим гірничодобувним центром. Основні запаси срібла були виснажені ще за часів іспанського панування, але в місті все ще ведеться видобуток цинку, свинцю, а також срібла.
В 1601 році за наказом віце-короля Луїса де Веласко Серро-де-Паско було передано як енком'єнда іспанському конкістадору Фернандо Тельо Кантерасу.
Незважаючи на погані погодні умови пов'язані з високогір'ям до 1630 року в місто для робіт з видобутку срібла переселилася велика кількість робітників.
В 1639 році в правління віце-короля Луїса Херонімо де Кабрери від міста до Іспанії було надіслано 5000 дукатів сріблом. У відповідь іспанським указом місту був дарований титул «Ciudad Real de Minas» (місто королівських копалень).
1760 року поблизу міста шахтар Хосе Маїс-і-Аріас відкрив нове родовище срібла «Gran Túnel de Yanacancha», що мало велике значення для іспанської корони, оскільки за два століття видобутку шахти Потосі виснажилися. Таким чином шахти Серро-де-Паско стали головним джерелом срібла для іспанської корони[3]. 1764-го Хосе Маїс-і-Аріас надіслав королю велику кількість злитків срібла з проханням дарувати йому титул маркіза, в 1771 році король Карлос III задовольнив його прохання і простий шахтар став носити ім'я Дон Хосе Маїс-і-Аріас, маркіз де ла Реал Конфіанса. Сталося це вже після смерті Хосе, що призвело до суперечок серед його синів за успадкування титулу.
В 1771 році віце-король Мануель Амат-і-Хуньєт заснував у місті монетний двір, який карбував згодом знамениті «4 реала Паско».
На початку XIX століття в надії збагачення в місто прибуло багато іноземців, а також авантюристів. У місті було відкрито 12 віце-консульств європейських і американських держав.
28 липня 1905 року в Серро-де-Паско з'явилася залізниця.
В 1906–1927 роках американська гірничо-збагачувальна компанія веде видобуток срібла і золота з мідних руд. У 1940 роках у Серро-де-Паско починається видобуток свинцю.
Спорт[ред. | ред. код]
У цьому місті часто грають перуанські футбольні команди, такі як Union Minas та Deportivo Wanka, проте його критикують як зручну ділянку для ігор за надмірну висоту та нестачу кисню.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 2017 Peru Census
- ↑ Клімат Серро-де-Паско
- ↑ Guía turistica de Cerro de Pasco Peru traficoperu.com. Архів оригіналу за 4 вересня 2009. Процитовано 11 червня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Серро-де-Паско // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Cerro de Pasco опис міста на сайті Trafico Peru
|
Це незавершена стаття з географії Перу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |