Симбіотична зоря

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Художнє зображення симбіотичної зорі R Водолія в активній фазі

Симбіотична зоря — це тип подвійної зорі[1] , що як правило складається з білого карлика та його компаньйона — червоного гіганта пізньої стадії розвитку. Їх характерною ознакою є наявність спектральних ліній дуже контрастуючих температур червоного гіганта (~3000 K) та білого карлика (~20 000 K). Білий карлик отримує речовину з червоного гіганта за рахунок зоряного вітру або гравітаційного перетоку.

Симбіотичні зорі дуже цікаві для астрономів як джерело інформації про зоряну еволюцію, досліджень зоряного вітру, іонізованих туманностей та акреції[2] завдяки унікальній міжзоряній взаємодії в таких подвійних системах.

Відкриття[ред.ред. код]

Термін «симбіотична зоря» був вперше використаний 1958 року у публікації про зорі композитних спектрів[3] , однак окрема категорія симбіотичних зір була виділена вже до того. Їх вперше виділила як клас зір з унікальними спектроскопічними якостями Енні Джамп Кеннон на початку 20-го сторіччя. Подвійність таких зір була визначена на підставі одночасного існування спектральних ліній, характерних для червоного гіганта та білого карлика чи нейтронної зорі[4].

Фази[ред.ред. код]

Однією з обов'язкових характеристик для класифікації подвійної зорі як симбіотичної є взаємодія між компонентами. Як правило, це передача маси з більшої зорі-гіганта на зорю-карлик. Залежно від швидкості перетоку речовини з гіганта на карлик, подвійна система існує у двох фазах.

Фаза покою[ред.ред. код]

Коли процеси акреції, втрата маси та іонізації всі перебувають у рівновазі між компонентами, подвійна система перебуває у фазі спокою. В цей період вона випромінює енергію за приблизно середньою швидкістю[5]. Спостерігати це можна за спектральним розподілом енергії (SED) зорі, який залишається відносно постійним.

Активна фаза[ред.ред. код]

Якщо рівновага спокійної симбіотичної зорі порушується, вона переходить в активну фазу. Тут відбувається  значна зміна як у природі випромінення подвійної зорі, так і в зростанні видимої яскравості на декілька зоряних величин. Причини і механізм переходу між двома фазами погано вивчений, і на цей час важко передбачити, коли симбіотична зоря перейде до активної фази чи повернення до спокою. Багато симбіотичних зір у активній фазі ще на спостерігали, а інша, напр. AG Дракона, переходять в активну фазу регулярно та циклічно.[5]

Джети[ред.ред. код]

Деякі симбіотичні зорі мають джети (струмені), які є коллімованим витоком речовини. Як правило, вони біполярні, тобто витікають з обох полюсів білого карлика. Переважно вони спостерігаються у зір, що перебувають в активній фазі або під час спалаху. Коли вони закінчуються, джет витончується і зникає, а викинута речовина розпилюється. Існує гіпотеза, що джети симбіотичних зір можуть допомогти зрозуміти джети в інших системах, наприклад релятивістські струмені активних ядер галактик[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Sokoloski, J. L. (June 20, 2003). Symbiotic Stars as Laboratories for the Study of Accretion and Jets: A Call for Optical Monitoring. AAVSO 31. 
  2. Symbiotic binaries. Astrophysics Group. University of Exeter. 
  3. Tomakazu, Kogure; Kam-Ching, Leung. The Astrophysics of Emission-Line Stars. Springer Science & Business Media. с. 397. 
  4. Joanna, Mikołajewska (2002). Orbital and stellar parameters of symbiotic stars. ASP Conference Series xxx. 
  5. а б Skopal, Augustin (8 May 2008). How to understand the light curves of symbiotic stars. The Journal of the American Association of Variable Star Observers 36 (1). с. 9. 

Посилання[ред.ред. код]