Симінський Костянтин Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Костянтинович Симінський
Syminskiy.jpg
Народився 21 лютого (5 березня) 1879(1879-03-05)
Російська імперія Милейчиці, Берестейський повіт, Російська імперія
Помер 13 червня 1932(1932-06-13) (53 роки)
Українська РСР Київ
Поховання
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Київський політехнічний інститут
Галузь будівельна механіка
Заклад Київський політехнічний інститут[d]
Звання Професор
Членство НАН України
Нагороди
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Автограф Автограф Симінського.gif

Професор Костянти́н Костянти́нович Симі́нський (21 лютого (5 березня) 1879(18790305), Милейчиці, Берестейський повіт — 13 червня 1932) — інженер-дослідник будівельної механіки, професор1914 року), дійсний член АН УРСР1926 року; з 1931 року — її віце-президент).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 лютого (5 березня) 1879 року в[джерело?]. Середню освіту отримав в Уманській школі землеробства і садівництва. У 1907 році закінчив Київський політехнічний інститут по кафедрі мостобудування, яку очолював Є. О. Патон.

В 19071932 роках працював викладачем Київського політехнічного інституту, де починав свій шлях асистентом і лаборантом (19071909), навчителем геодезії й топографічного креслення, графічної статики (19091910). В 19201921 роках — декан інженерно-будівельного факультету КПІ, в 19141932 роках — завідував кафедрою опору матеріалів. В 19241926 роках — проректор по навчальній частині. Одночасно працював у 19211932 роках директором Інституту технічної механіки АН УРСР (тепер Інститут механіки НАН України імені С. П. Тимошенка), в 19291932 роках — директор київської філії Науково-дослідного інституту споруд. Провадив педагогічну і методичну роботу в Київському університеті (19181919), в Інституті народного господарства (19221923), в Художньому інституті (1927), в Одеському політехнічному інституті (19181919). У 1914 році захистив дисертацію на тему: «До утворення просторових ферм для мостів» на звання ад'юнкта будівельної механіки. Після захисту дисертації обраний професором кафедри опору матеріалів, а в 1915 році завідувачем механічної лабораторії Київського політехнічного інституту.

У 1918—1919 роках К. Симінський активно пропагував українізацію, працював над укладенням української технічної термінології.

У 1914 році був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня.

Могила К. К. Симінського

Жив у Києві в садибі КПІ, будинок №4, квартира 52. Помер 13 червня 1932 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 13-2, ряд 13, місце 4).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні наукові праці присвячені проблемі втомлюваності металу в мостах, деревині, дослідженню нових типів дерев'яних конструкцій, вивченню характеристик міцності кам'яних будівельних матеріалів.

Першим запропонував нові методи розрахунку і створення просторових стрижневих ферм залізничних мостів, дослідив нові типи дерев'яних просторових конструкцій для промислового і цивільного будівництва, розробив теорію міцності гранітів.

Автор науки з випробування міцності мостів та конструкцій. Брав активну участь у реорганізації вищої школи, загальній реформі Київського політехнічного інституту в 1920 році, був членом Державного науково-методичного комітету УРСР.

Автор 73 наукових праць, з них 33 монографії і наукові статті, 23 підручники і навчальних посібники, 17 методичних статей. Основні праці:

  • «Будівельна механіка. Системи із зайвими невідомими» (1928);
  • «Нерозрізні балки» (1930);
  • «Технічна механіка» (1931);
  • «Курс статики споруд» (1931);
  • «Опір матеріалів» (1924);
  • «Дерев'яні мости» (1915, у співавторстві з Є. О. Патоном).

Костянтин Симінський автор ряду винаходів, серед них:

  • універсальна машина для дослідження матеріалів (1915);
  • прилад для вимірів напруження в мостах (1922) та інших.

Література[ред. | ред. код]