Одеський національний політехнічний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Одеський національний політехнічний університет
ОНПУ
Gerb onpu.jpg
Центральний корпус університету
46°27′38″ пн. ш. 30°45′05″ сх. д. / 46.46055556000000308° пн. ш. 30.751388890000001197° сх. д. / 46.46055556000000308; 30.751388890000001197Координати: 46°27′38″ пн. ш. 30°45′05″ сх. д. / 46.46055556000000308° пн. ш. 30.751388890000001197° сх. д. / 46.46055556000000308; 30.751388890000001197
Назва латиною Odessa National Polytechnic University
Тип національний
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Одеса
Гасло Ex Professo
Засновано 18 вересня 1918
Акредитація IV  рівня
Ректор Оборський Генадій Олександрович
Студентів 20 000
Докторів 109
Професорів 111
Випускники :Категорія:Випускники Одеської політехніки
Адреса 65044, просп. Шевченка, 1
Тел.: +380 (48) 722-19-92
Факс:
Сайт opu.ua
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора
CMNS: Одеський національний політехнічний університет на Вікісховищі

Одеський національний політехнічний університет (ОНПУ) — вищий навчальний заклад у місті Одеса. Створений 18 вересня 1918 року.

В ОНПУ навчається близько 20 000 студентів, стажистів, аспірантів і докторантів, працює близько 4 000 викладачів, наукових співробітників, інженерно-технічних працівників. Серед них 57 академіків та член-кореспондентів державних і галузевих Академій наук України, більш ніж 120 професорів і докторів наук, близько 450 доцентів й кандидатів наук, 21 заслужений працівник народної освіти і заслужений працівник науки і техніки України, 13 академиків міжнародних Академій.

Історія[ред.ред. код]

17 вересня 1918 року в газеті «Одесский листок» з'явилося повідомлення про те, що завтра починає своє життя довгоочікуваний та необхідний промисловості півдня, Одеський політехнічний інститут.

Безпосереднім поштовхом до створення вищого технічного навчального закладу в Одесі стала доповідь «Союзу студентів-техніків» на зібрані ініціативної групи громадських діячів, де обговорювалися питання заснування в південній Пальмирі політехнікуму. Наприкінці 1917 року в місті скупчилася значна кількість демобілізованих з армії студентів різних технічних вузів, призваних раніше з першого та друго курсів. «Союз студентів-техніків» завчасно провів реєстрацію студентів та абітурієнтів, які закінчили у 1918 році шкільну освіту в Одеській області, та розподіл їх за спеціальностями та курсами.

На момент відкриття інститут складався з трьох факультетів: механічного з електромеханічним, кораблебудівним та механічним відділеннями; інженерно-будівельний з інженерно-гідротехнічним і санітарно-технічним відділеннями; економічний з адміністративно-фінансовим і торговельно-промисловим відділеннями. Кожне відділення в свою чергу розгалужувалося на низку напрямів з метою підготовки спеціалістів у відповідних областях.

18 вересня 1918 року відбулося офіційне відкриття нового інженерного закладу в Одесі, цей день і є днем народження Одеського політехнічного інституту. Пройшли перші лекції. На факультетах почали своє навчання близько 920 студентів, а до професорсько-викладацької діяльності приступило 57 професорів, доцентів та викладачів, в допомогу їм стали 28 лаборантів та службовців. Серед блискучої плеяди викладачів молодої Політехніки неможливо оминути імена таких відомих вчених, як лауреат Нобелівської премії Тамм І. Є., академіки Мандельштам Л. І., Папалексі М. Д., Амелін А. Г., Аганін М. А., професори Кузнєцов К. А., Заврієв К. С., Кларк Ч. Д., Тимченко І. Ю. та ін.

22 травня 1918 р., першим ректором інституту було призначено Нілуса Андрія Олександровича професора математики Московської артелерийської академії. Згодом, у 1920 р. ректором стає проректор, соратник та незамінний помічник ректора Нілуса А. О., проректор Тимченко І. Ю. Завдяки енергії організаторів та фундаторів в період 1918–1921 рр., народжений в часи бурхливих революційних подій, які завершили розвал Російської імперії, Одеський політехнічний інститут швидко поминув перший, найскладніший етап становлення та розвитку. Кількість та назви спеціальностей, факультетів у наступні роки змінювалися, та й свою назву політехнічний змінював неодноразово.

Повоєнні роки[ред.ред. код]

Пам'ятник студентам та викладачам ОНПУ, загиблим під час Німецько-радянської війни

На базі Одеського національного політехнічного університету у різні роки, були створені нині відомі та престижні вищі навчальні заклади: Одеський національний морський університет, Одеська національна академія зв'язку, Одеський державний економічний університет, Одеська державна академія будівництва та архітектури. Навіть Одеський державний аграрний університет починав своє життя як факультет Одеського політехнічного. Евакуйований під час Вітчизняної війни Одеський політехнічний інститут(ОІІІ) став основою для створення нині існуючого Пензенського державного університету. У 60-х роках минулого століття філію Одеського політехнічного інституту в місті Севастополі було перетворено на нинішній Севастопольський національний технічний університет.

В 1945 році Індустріальний інститут (найменування одеської політехніки з 1933р по 1945р) було знову перетворено на політехнічний вищий навчальний заклад.

Період сталого розвитку та досягнення ОНПУ[ред.ред. код]

У 1960-1970 вчені університету були задіяні у розробці систем керування штучними супутниками Землі, іншим відомим втіленням їх творчого доробку, стала розробка складу і технології виготовлення матеріалів для космічних програм «Енергія».

У 1968 році за досягненні успіхи у підготовці спеціалістів і розвиток науки, указом Президії Верховної Ради Української РСР Одеський політехнічний інститут було нагороджено Почесною грамотою.

У 1971 році за заслуги у підготовці спеціалістів для народного господарства і розвиток наукових досліджень указом Президії Верховної Ради СРСР Одеський політехнічний інститут було нагороджено грамотою та орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1977 році Постановою Ради Міністрів Української РСР та Українською республіканською радою професійних комітетів за досягнення найкращих показників колектив Одеського політехнічного було відзначено на Республіканській дошці Пошани.

Постановою Кабінету Міністрів України № 646 від 13.08.1993 року Одеський політехнічний інститут набув статусу університету, що стало визнанням високого рівня організації навчального процесу, якості підготовки спеціалістів в області наукових досліджень.

ОНПУ в часи незалежності[ред.ред. код]

Сьогодні Одеський національний політехнічний університет входить до числа провідних науково-навчальних комплексів вищої освіти України. 13 серпня 1993 р. Постановою Кабінету Міністрів України Одеському політехнічному інституту надано статус державного університету з найменуванням «Одеський державний політехнічний університет». У липні 1993 р. наказом Міністерства Освіти України на базі Одеського політехнічного університету був створений Одеський навчально-науковий комплекс «Політехнічний університет», до складу якого увійшли технічні коледжі й технікуми, гімназії, ліцеї та школи Одеси й Південного регіону України. У комплексі навчається понад 20 тисяч студентів, стажерів, аспірантів і докторантів, працює понад 4 000 викладачів. До структури Одеського національного політехнічного університету входять 10 інститутів, 2 факультети, 62 кафедри, навчальний центр підвищення якості освіти, 3 коледжі та вище професійне училище, в яких ведеться підготовка кадрів всіх рівнів кваліфікаційних рівнів. 7 серпня 2001 р. Указом Президента України університету надано статус національного вищого навчального закладу. Наприкінці 90-х рр. вперше в Україні науковцями університету розроблено і впроваджено на Запорізькій АЕС комплекс з перевантаження ядерного палива.

16 вересня 1998 року колектив Одеського державного політехнічного університету за значний внесок у підготовку висококваліфікованих інженерних кадрів, розвиток науки, техніки та технологій був нагороджений Почесною грамотою Кабінета Міністрів України та пам'ятною відзнакою.

Згідно з Указом Президента України № 591 від 07.08.2001 року університету присвоєно статус Національного вищого навчального закладу, що стало визнанням міжнародного авторитету Одеського політехнічного, високого рівня методичної та наукової роботи, відповідної якості підготовки спеціалістів для народного господарства. Університет має півстолітній досвід підготовки кадрів з вищою освітою для зарубіжних країн. Понад 110 країн світу отримали спеціалістів, підготовлених в нашому ВНЗ. В структурі університету існує Інститут підготовки іноземних громадян, що здійснює підготовку іноземних студентів для подальшого навчання в університеті та інших ВНЗ Одеси й України.

Назви[ред.ред. код]

  • 19181993 Одеський політехнічний інститут (ОПІ)
  • 19932001 Одеський державний політехнічний університет (ОДПУ)
  • З 2001 Одеський національний політехнічний університет (ОНПУ)

Ректорат[ред.ред. код]

  • Ректор Оборський Геннадій Олександрович, доктор технічних наук, професор, 2 липня 1954 р.н.
  • Проректори:
    • Копитчук Микола Борисович, доктор технічних наук, професор, 2 січня 1947 р.н.;
    • Нестеренко Сергій Анатолійович, доктор технічних наук, професор, 1 жовтня 1952 р.н.;
    • Полтавченко Сергій Вадимович, кандидат технічних наук, 13 жовтня 1943 р.н.;
    • Шобік В'ячеслав Степанович, кандидат технічних наук, доцент, 10 січня 1951 р.н.

Корпуси та кампуси[ред.ред. код]

Основна матеріально-технічна база ОНПУ сконцентрована в мальовничому центрі міста, за адресою проспект Шевченка, 1. Тут розташовано його навчальні корпуси, наукво-технічно-біблотеку та палац кульутри студентів. Компактно організоване студмістечко, профілакторій, стадіон та спортивний комплекс ОНПУ розташовано неподалік, за адресою вул. Маршала Говорова, поруч з дендропарком Перемоги. Загагльна структура підрозділів:

  • навчальні корпуси — 22;
  • гуртожитки — 11;
  • науково-технічна бібліотека;
  • палац культури студентів;
  • санаторій-профілакторій;
  • спортивно-оздоровчий комплекс «Чайка»;
  • спортивний комплекс з 9 спеціалізованими спортивними і тренажерними залами;
  • стадіон;
  • спортивні майданчики — 4

Структура[ред.ред. код]

Інститути[ред.ред. код]

  • Українсько-німецький інститут
  • Інститут дистанційної і заочної освіти
  • Інститут довузівської підготовки
  • Інститут інформаційної безпеки, радіоелектроніки й телекомунікацій
  • Інститут промислових технологій, дизайну та менеджменту
  • Інститут машинобудування
  • Інститут підготовки іноземних громадян
  • Інститут комп'ютерних систем
  • Інститут енергетики та комп'ютерно-інтегрованих систем управління
  • Інститут електромеханіки й електроменеджменту
  • Інститут бізнесу, економіки й інформаційних технологій

Факультети[ред.ред. код]

Хіміко-технологічний факультет[ред.ред. код]

Кафедри:

  • технології неорганічних речовин і екології;
  • органічних і фармацевтичних технологій;
  • теоретичних основ хімії.

Гуманітарний факультет[ред.ред. код]

Кафедри:

  • документознавства та інформаційної діяльності;
  • історії та етнографії України;
  • культурології та мистецтвознавства;
  • соціальної роботи та кадрового менеджменту;
  • філософії та методології науки;
  • політології;
  • правознавства;

Інститути[ред.ред. код]

Машинобудівний[ред.ред. код]

Кафедри: — автомобільного транспорту; — теоретичної механіки та машинознавства; — динаміки, міцності машин та опору матеріалів; — нафтогазового та хімічного машинобудування; — вищої математики та моделювання систем.

Промислових технологій, дизайну та менеджменту[ред.ред. код]

Кафедри: — технології машинобудування; — металорізальних верстатів, метрології та сертифікації; — технології конструкційних матеріалів та матеріалознавства; — управління системами безпеки життєдіяльності; — інформаційних технологій проектування в машинобудуванні; — технології та управління ливарними процесами.

Енергетики та комп'ютерно-інтегрованих систем управління[ред.ред. код]

Кафедри: — технології води та палива; — атомних електростанцій; — теоретичної та експериментальної ядерної фізики; — теплових електростанцій та енергозберігаючих технологій; — теоретичної, загальної та нетрадиційної енергетики; — прикладної екології та гідрогазодинаміки; — автоматизації теплоенергетичних процесів;

Електромеханіки та енергоменеджменту[ред.ред. код]

Кафедри: — електричних машин; — електромеханічних систем з комп'ютерним управлінням; — електропостачання; — енергетичного менеджменту; — теоретичних основ і загальної електротехніки.

Інформаційної безпеки, радіоелектроніки та телекомунікацій[ред.ред. код]

Кафедри: — інформаційної безпеки; — інформатики та управлінням захистом інформаційних систем; — радіотехнічних пристроїв; — електронних засобів та інформаційно-комп'ютерних технологій; — радіотехнічних систем; — інформаційних технологій проектування в електроніці та телекомунікаціях.

Комп'ютерних систем[ред.ред. код]

Кафедри: — комп'ютеризованих систем управління; — комп'ютерних систем; — інформаційних систем; — комп'ютерних інтелектуальних систем та мереж; — системного програмного забезпечення; — фізики.

Бізнесу, економіки та інформаційних технологій[ред.ред. код]

Кафедри: — економічної кібернетики та інформаційних технологій; — економіки підприємств; — менеджменту; — менеджменту зовнішньоекономічної та інноваційної діяльності; — прикладної математики та інформаційних технологій в бізнесі; — інформатики та управління захистом інформаційних систем; — економічних систем і маркетингу; — обліку, аналізу і аудиту.

Українсько-німецький[ред.ред. код]

Кафедри: — підйомно-транспортного та робототехнічного обладнання; — німецької мови та перекладу; — іноземних мов.

Підготовки іноземних громадян[ред.ред. код]

Кафедри: — української та російської мов; — лінгводидактики; — природознавчих наук, природничо-наукової підготовки.

Дистанційної і заочної освіти.[ред.ред. код]

Технікуми й коледжі[ред.ред. код]

Студентське життя[ред.ред. код]

У ОНПУ існує кілька комад КВК.

З 1957 року у політеху діє Туристичний клуб «Романтик».

У спортивному комплексі працюють численні секції (боксу, легкої атлетики, альпінізму та інші).

Студентська база відпочинку «Чайка» знаходиться на березі моря, у селі Кароліно-Бугаз (1,5 години електричкою від Одеси — зупинна платформа «Студентська»).

Відомі випускники[ред.ред. код]

  • Атрощенко Василь Іванович, випускник 1931 року, доктор технічних наук, академік Академії наук УРСР, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії СРСР, Герой Соціалістичної праці, двома орденами Леніна, орден Трудового Червоного Прапора.
  • Боресков Георгій Костянтинович, випускник 1929 року, доктор технічних наук, академік Академії наук СРСР, триразовий Лауреат Державної премії СРСР, Герой Соціалістичної праці. Директор інституту каталізу Сибірського відділення АН СРСР.
  • Горбенко Мстислав Мстиславович, випускник 1970 р., альпініст, майстер спорту з альпінізму, інструктор з альпінізму І категорії, «Сніговий барс», майстер спорту міжнародного класу, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер України, «Заслужений працівник фізичної культури та спорту», суддя національної категорії. Нагороджений орденом «За заслуги» III та II ст., «Эдельвейс» II та I ст., ювілейною медаллю короля Непалу «50 років підкоренню Евересту». Перший громадянин України, який у 1990 р. у складі міжнародної експедиції піднявся на найвищу вершину світу Еверест.
  • Еннан Алім Абдул-Амідович, випускник 1958 року, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки Української РСР. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, медалями: «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна», «Ветеран праці», нагрудним знаком МОН України «За наукові досягнення». Директор фізико-хімічного інституту захисту навколишнього середовища та людини.
  • Нудельман Олександр Еммануїлович, доктор технічних наук, лауреат п'яти Державних премій СРСР, лауреат Ленінської премії, двічі Герой Соціалістичної праці. Головний конструктор СКБ-16.
  • Лобановський Валерій Васильович, випускник 1966 р., заслужений тренер СРСР та України, майстер спорту з футболу СРСР. Герой України (посмертно). Старший тренер збірної СРСР, срібний призер чемпіонату Європи 197(6?), дворазовий володар Кубку володарів Кубків, Суперкубка. Старший тренер футбольного клубу «Динамо», Київ.
  • Алексєєва Оксана Ігорівна — радянська актриса, відома за роль Майї Свєтлової у фільмі «Пригоди Електроніка» (1979).

Науковці[ред.ред. код]

Міжнародна співпраця[ред.ред. код]

Політехнічний університет з 1994 р. є членом Европейської Асоціації університетів, з 1996 р.- членом Всесвітньої Асоціації університетів, з 1996 р.- членом Европейської Асоціації міжнародної освіти.

В ОНПУ щорічно виконуються проекти за програмами ТЕМПУС/ТАСІС, КОПЕРНІК, НАТО, ЕВРАЗІЯ, ІНТАС та ін.

З 2000 року в ОНПУ відкрита кафедра ЮНЕСКО.

За підтримки Баварського федерального уряду Німеччини та посольства Німеччини в Україні в університеті у 2000 р., створено Німецький технічний факультет (тепер Українсько-німецький інститут).

У 2006 р., Одеський Національний політехнічний університет отримав ліцензію на право проведення фахового екзамену з німецької мови (TestDaf) для громадян України та країн СНД, які вивчили німецьку мову та мають наміри навчатися в університетах чи працювати у фірмах Німеччини.

З першого вересня 2005 р. університет у межах Болонського процесу перейшов на кредитно-модульну систему організації навчального процесу і контролю якості підготовки фахівців.

У 2005 р. університет став членом Асоціації університетів Центральної та Східної Европи.

Нагороди та репутація[ред.ред. код]

2007 року Одеський національний університет отримав Міжнародний сертифікат ISO-9001 системи менеджменту якості.

За результатами рейтингу серед більше, ніж 400 вищих навчальних закладів країни всіх форм власності, який щорічно проводиться Міжнародною кадровою академією та Академією педагогічних наук України, Одеський національний політехнічний університет посідає 15-18 місце й протягом останніх п'яти років входить до числа десяти найкращих технічних і технологічних вищих навчальних закладів України.

Посилання[ред.ред. код]

Освіта Це незавершена стаття про освіту.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.