Синагоги Херсона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Синагоги Херсона — будинки, в яких колись містилися синагоги в Херсоні. У теперішній час з відомих відомих раніше синагог функціонує лише одна.

Історія[ред.ред. код]

У середині XIX ст. Херсон став одним з основних центрів Хабаду в південних губерніях Росії та, особливо, серед євреїв-колоністів; у місті жили відомі рабини Хабаду Шломо-Залман Пінскер (? − 1886) та його син Гершон-Бер (1845 — після 1912).

З кінця 1850-х років у Херсоні жив просвітитель ієхуда Бехак (18201900), дослідник єврейської граматики і автор коментарів до Біблії. У 1860-80 рр. казенним рабином Херсона був Фадділь Блюменфельд (18261896), випускник Житомирського рабинського училища, який намагався перетворити побут і освіту херсонських євреїв у дусі Хаскали. Його син Г. Блюменфельд (1861 — після 1910) був відомим одеським юристом.

У 19101923 рр. в Херсоні жив хасидський цадик рабин Яков-Ісраель Рабинович (18801942) з Ліницької династії. На початку 30-х рр. рабином Херсона був Кельманський.

У 18541855 роках в місті знаходилося 2 синагоги. У 1880-і роки в Херсоні було чотири великих синагоги і вісім молитовних будинків. У 19211922 — 23 синагоги. За даними державного архіву, в Херсоні до війни налічувалося 26 синагог.

Релігійний центр Херсона з кінця XIX століття розміщувався на розі вулиць Суворовської та Воронцовської. На цій ділянці на початку XX століття за високою огорожею розміщувалося відразу три синагоги, дві з яких — найстаріші в місті.

Відомі синагоги[ред.ред. код]

Старо-Миколаївська синагога у Херсоні, поштова листівка початку XX століття

Старо-Миколаївська синагога[ред.ред. код]

У її приміщенні нині розташований Планетарій, вул. Воронцовська, 17. Заснована у 1780-х роках, відновлена ​​у 1880 році. На початку XX століття її відвідувало 2000 чоловік.

Згідно з актом № 1 від 25 квітня 1922 року, з власності синагоги вилучили цінностей і срібла 1 пуд, 3 фунти і 41 золотник (17 кг 784 г: срібна корона; 6 срібних прикрас сувоїв Тори; 8 срібних свічників, 4 срібних канделябра).

У 1928 році синагогу закрили та переобладнали у спортивну залу, а згодом перебудували під «Будинок санітарної культури», яким завідував доктор Цанков. Окрім курсової санпросвітроботи, у «Будинку санітарної культури» регулярно — раз на тиждень — влаштовувалися масові санітарно-освітні лекції для всього населення міста, їх читали: доктор Слуцький, доктор Шварц, доктор Хаіт-Вайнштейн та інші. 14 травня 1960 року, після капітального переобладнання будівлі, тут відкрили перший на півдні Україні планетарій, названий у 1965 році на честь Юрія Гагаріна. На першому поверсі будівлі розмістили кінолекторій на 180–200 глядачів.

Будівля Комсомольського райвиконкому, 2008 р. (на цьому місці знаходилася Ново-Миколаївська хоральна синагога)

Ново-Миколаївська хоральна синагога[ред.ред. код]

Розташовувалася на південно-західному куті вулиць Торгової (на той час — Торговий провулок) та Суворова (будівля не збереглася).

Найбільша головна Ново-Миколаївська синагога була побудована у 1840 році, в стилі пізнього класицизму за проектом архітектора Карла Акройда (1787–1855 рр.). За пірамідальні стовпчиків, що фланкували трикутні фронтони з усіх боків будівлі, херсонці називали синагогу «рогатою».

Відвідуваність на початку XX століття — 3000 чоловік. Згідно з актом № 2 від 25 квітня 1922 року, з власності синагоги вилучили цінностей і срібла 1 пуд, 5 фунтів і 35 золотників (18 кг 577,5 г: 9 свічників (4 кг 734,76 г); 4 прикраси сувоїв Тори, 3 келиха; прикраси на свитках Тори, 5 свічників, 4 підсвічники; келих).

Синагогу закрили, як і всі інші, «за клопотанням трудящих» у 1926 році. Спочатку переобладнали під Будинок єврейської робочої культури, а згодом, у 1930 році, будівлю переобладнали під кінотеатр «Спартак» на 580 місць. Поруч був побудований літній кінотеатр «Спартак». Наприкінці 60-х років, після руйнування будівлі кінотеатру на його місці було споруджено будівлю Комсомольського райкому партії і райвиконкому.

Відомі імена деяких рабинів, що служили у Миколаївській хоральній синагозі: у 1860-1880-х роках — Фадділь Григорович (Файтель) Блюменфельд з помічником Ісааком Дейштманом; у 1890-х роках — Авраам-Леві Мордехаєвич Лейпциг, на початку XX століття — доктор філософії Хлавно Меєр Гінцбург (казенний рабин з 1893 по 1918 рр.) з помічниками Гершоном Зельмановичем Пінскером і Гершем Беньяміновичем Корлінським.

Синагога Бейс-Гамедраш (Мала синагога)[ред.ред. код]

Розташовувалася біля південно-східного кута Планетарію по вул. Суворова (будівля не збереглася).

Синагога Бен-Гамедраш знаходилася між Старою та Ново-Миколаївською синагогами, з відступом на південь, утворюючи невелику площу між їх фасадами. Зведена у 1835 році, відремонтована у 1912. Відвідуваність на початку XX століття — 500 чоловік. У 1910-х роках у ній служив Цанков.

25 квітня 1922 року з власності синагоги вилучено цінностей і срібла 30 фунтів і 6 золотників (12 кг 311 г). Після закриття у 1927 році будівля використовувалася під Будинок народної творчості, а потім, до Німецько-радянської війни, тут знаходилася Українська виставка бавовництва. Наприкінці 1960-х будівлю було зруйновано.

Реміснича синагога[ред.ред. код]

Реміснича (ремісничо-кравецька) синагога І. Я. Керзена знаходилася на північно-східному куті вулиць Соборної та Гетьмана Сагайдачного (будівля не збереглася). Була побудована, ймовірно, у другій половині XIX ст. Відвідуваність на початку XX століття — 1200 чоловік.

Згідно з актом від 26 квітня 1922 року, з власності синагоги вилучено цінностей на 5 фунтів 34 золотника (2 кг 192 г). Усього з 24 квітня по 23 травня 1922 було вилучено цінностей 11 фунтів 90 золотників (4 кг 888 г).

У 1927 році закрита за рішенням уряду та «за клопотанням трудящих міста». Спочатку приміщення було переобладнано у Будинок культури одного з херсонських підприємств, згодом у спортивну залу товариства «Спартак». Деякий час у ньому містився міський архів. Розібрана після війни. У 1980-х рр. у дворі колишньої синагоги був побудований новий кардіологічний лікувальний корпус IV Санітарного управління МОЗ СРСР для лікування радянських партійних функціонерів.

Набережна синагога[ред.ред. код]

Нині житловий будинок, вул. Михайлівська, 21. Побудована у другій половині XIX ст. Відвідуваність на початку XX століття — 1500 чоловік.

За актом № 24 від 9 травня 1922 з власності синагоги було вилучено цінностей 13 фунтів 66 золотників (5 кг 605 г: корона; прикраса Тори; 10 свічників; залишено у тимчасовому користуванні: посуд для освячення олії; прикраса Тори; указка.

У 1925 році за клопотанням трудящих міста була закрита і переобладнана морським портом під гуртожиток для охоронців Морпорту. Рішенням Херсонського облвиконкому від 14.10.1950 р. за № 1542 будівля колишньої синагоги по вул. Прикордонній, 23 було передано Обласному управлінню сільського господарства.

Рішенням Облвиконкому від 25.08.1957 частина будівлі передали під гімнастичну залу ДСО «Водник», у період перебудови перетворений на склад (згодом закинутий).

Синагога Шрейбера[ред.ред. код]

Синагога Шрейбера знаходилася на південному боці вулиці Преображенська, поруч із перехрестям з вулицею Потьомкінською. Побудована у 1850 році та перебудована у 1892 році. Відвідуваність на початку XX століття — 200 чоловік.

Колишня синагога Шрейбера

Згідно з актом № 25 від 10 травня 1922 року, із синагоги вилучили 43 найменування предметів вагою в 2 фунти 8 золотників (853 г: прикраса Тори; 10 сувоїв Тори, 6 підсвічників Фраже, 13 мідних свічників, 30 біблійних книг; настінний годинник; плюшевий килим; доріжку в 3 аршини).

Нині житловий будинок по вул. Преображенській, 23.

Прядильна синагога[ред.ред. код]

Прядильна синагога знаходилась на західнному боці вулиці Панкратовської. Побудована у другій половині XIX ст.; у другій чверті XX ст. перепланована під житловий будинок (вул. Робоча, 23).

Синагога «Хабад» після реставрації фасаду

Синагога «Хабад» (Хабад I)[ред.ред. код]

Єдина діюча синагога по вул. Тетральній, 27.

Синагога хасидів. Побудована у 1895 році у південній стороні колишньої вул. Вітовської (№ 21) між вул. Румянцівською та Воронцовською на місці старішої, позначеної на плані 1855 року. Відвідуваність на початку XX століття — 1500 чоловік.

До 1941 року синагога діяла як молитовний будинок єврейської громади. Під час окупації німцями будівля була спалена. Відновлена у 1947 році та переобладнана у 1952 році під гуртожиток для молодих працівників заводу ім. Петровського, а згодом — під витверезник. Наприкінці 1980-х було повернуто єврейській громаді та восени 1990 року синагога відновила свою діяльність. У 1999 році проведено капітальний ремонт. У 2003–2005 проведена повна внутрішня реконструкція з прибудовою з півдня нової будівлі.

У синагозі перебуває Херсонська іудейська релігійна громада «Хабад», діє обласний центр відродження єврейської культури та релігії.

Синагога «Хабад II» («Друга кімната»)[ред.ред. код]

Знаходилася у дворі по вул. Воронцовській, кут Театральної (буд. № 27).

Рік побудови невідомий. Вхід до неї був з вул. Воронцовської. Відвідуваність на початку XX століття — 300 чоловік. «Друга кімната» призначалася для «ревнителів віри» і «світський люд» до неї не допускався. «Другі кімнати» існували лише у громадах хасидів Хабаду. У хасидів могла бути і «Третя кімната» і «Четверта» (єдиний випадок в — Ізраїлі).

Була зруйнована. До 2003 року зберігалася стіна від неї.

Синагога оленову (Фінкельштейна)[ред.ред. код]

Знаходилася на вулиці Дворянській, 36.

Відвідуваність на початку XX століття — 300 чоловік. Згідно з актом від 27 квітня 1922 року, з власності синагоги вилучили цінностей в 5 фунтів 86 золотників (2 кг 414 г: корона). Усього в синагоги оленову до 23 травня 1922 року було вилучено цінностей у 8 фунтів 14 золотників (3 кг 336 г).

Синагога «Різницька I» (Розинської)[ред.ред. код]

Знаходилася у південній частині вул. Канатної біля перетину з вулицею Єврейською. Побудована у другій половині XIX ст. Відвідуваність на початку XX століття — 1200 чоловік. За актом № 19 від 8 травня 1922 в синагоги вилучено 15 фунтів 60 золотників (6 кг 398 г: свічник п'ятисвічковий, 2 прикраси сувою Тори, 2 підсвічники; корона). Залишено у тимчасове користування прикраса Тори та 1 келих.

Закрита у 1927 р. «за клопотанням трудящих міста». З 1933 року будинок було зайнято заводом пожежного обладнання. Головний корпус спалений німцями у 1944.

В наш час[Коли?] будівля використовується фірмою «Квазар-Південь», що виготовляє меблі (вул. Канатна, 27).

Синагога на Ковальській[ред.ред. код]

Знаходилася на розі вулиць Ковальської та Єврейського провулка (Шолом-Алейхема). Діяла до 1960-х рр. Пізніше була перебудована під завод пожежного обладнання. Будівля синагоги перебуває у користуванні фірми «Квазар Мікро» (вул. Канатна, 27).

Синагога «Різницька II» (Короби)[ред.ред. код]

Знаходилася на вул. Ковальській, буд. № 41. Ймовірно, синагога хасидів.

Відвідуваність на початку XX ст. — 300 осіб. У 1922 році з власності синагоги було вилучено 3 прикраси Тори (4 фунти 38 золотників). Залишено у тимчасове користування прикраса Тори (мідна дошка, вагою 3 фунти); указка (29 золотників).

Після війни в синагозі не було рабина, і євреї почали з червня 1944 молиться самі (150–200 чоловік). Незабаром синагогу закрили.

Синагога Аавас-Ахім[ред.ред. код]

Знаходилася у східній частині вулиці Ковальської у будинку Кумана. Відвідуваність на початку XX століття — 100 чоловік. У теперішній час у будинку колишньої синагоги знаходиться дитячий сад (вул. Ковальська).

Синагога Поелей-Цедек[ред.ред. код]

Знаходилася по вулиці Ганнібаловській (буд. № 7) між вулицями Потьомкінською та Канцелярською (нині — вул. Гоголя). Побудована у 1904 році. Відвідуваність на початку XX століття — 350 чоловік. Згідно зі списками руху майна синагоги Поелей-Цедек, синагога мала 10 сувоїв Тори; срібну корону, 6 люстр, 5 свічників, 3 канделябра, 100 богослужбових книг; срібла 5 фунтів (2 кг 48 г) та інше майно.

Після війни була закрита, будинок у 1960-х рр. знесли. На її місці було збудовано кафе «Каштан» (вул. Пилипа Орлика).

Синагога Кумана[ред.ред. код]

Побудована у 1911 році. Відвідуваність на початку XX століття — 600 чоловік.

Закрита в травні 1941 «за клопотанням трудящих міста» і передана під склад фабриці «Комсомолка», про що свідчить наступний документ:

« Уповноваженому Ради у справах релігійних культів при РНК СРСР по Херсонській області товаришеві Буц.

4 травня 1945

За рішенням Херсонського Облвиконкому від 4.07.44 за № 239 - зазначену будівлю синагоги по вул. Белінського, 31 передати Херсонському облвиконкому для організації прядильного виробництва.

Голова Виконкому Херсонської міської ради депутатів трудящих Колесніченко; Секретар Виконкому Херсонської міськради Колінчак

 »

Будівлю колишньої синагоги зруйновано у 1980-х рр. У теперішній час на її місці знаходиться двір АТ «Мікон» (вул. Белінського, 31).

Синагога Робоча (чорноробів)[ред.ред. код]

Знаходилася по вулиці Насипній, буд. 66 (нині — вул. Михайлівська). Відвідуваність на початку XX століття — 300 чоловік.

Синагога Бен-Ціон[ред.ред. код]

Знаходилася по вулиці Єврейській (нині — вул. Шолом Алейхема). Відвідуваність на початку XX століття — 150 чоловік.

Синагога Бен-Яків[ред.ред. код]

Знаходилася на вулиці Єврейській (нині — вул. Шолом Алейхема), кут Преображенської в будинку Рабиновича. Відвідуваність на початку XX століття 80 — осіб.

Солдатська синагога[ред.ред. код]

Синагога Роскошнікова та Гельбуха; ймовірно, синагога хасидів. У теперішній час — корпус Училища культури по вул. Бориса Мозолевського, 64.

Знаходилась за адресою: 3-тя Форштадтська, 30. Побудована у 1911 році. Відвідуваність на початку XX століття — 700 чоловік. Утримувалася на кошти коробкового збору та добровільного пожертвування.

За актом № 35 від 9 травня 1922 у синагоги вилучено цінностей на 8 фунтів (3 кг 276 г: 2 прикраси Тори; прикраса Тори; 2 келихи, 2 свічника). Залишено у тимчасовому користуванні: прикраса Тори; указка і гудіз.

Синагога функціонувала до евакуації 1941 року та була закрита німецькими окупантами.

Після звільнення Херсона будівлю синагоги з 1944 року використовувався під склад «Заготзерно», а в грудні 1949 року рішенням Херсонського Облвиконкому було передано Херсонської постійнодіючій однорічній школі з підготовки десятників-будівельників і тримісячних курсів з підготовки бригадирів будівельних бригад для колгоспів.

Синагога на Форштадській[ред.ред. код]

Будівля синагоги не збереглася. Знаходилася на розі 2-го Успенського провулку (нині — провулок Спартаківський) та 3-ої Форштадтської вулиці (нині — вул. Бориса Мозолевського).

Синагога Північна[ред.ред. код]

Перебувала на розі вулиць 3-ої Форштадтської (Бориса Мозолевського) та Потьомкінської, будівля не збереглася.

Відвідуваність на початку XX століття — 2000 чоловік.

Згідно з актом № 22 від 9 травня 1922 року, з власності синагоги до 23 травня 1922 було вилучено коштовностей 5 фунтів 30 золотників (2 кг 175 г: корона; келих; блюдце та срібна ложка).

Синагога Фурмана[ред.ред. код]

Синагога була розташована на розі Торгового провулка та 4-ї Форштадтської (нині — вул. І. Борщака) у будинку Фурмана. Відвідуваність на початку XX століття — 400 чоловік. Закрита у 1926 році «за клопотанням трудящих міста». У 1929 році віддана під школу ФЗН заводу ім. Петровського. При окупації німці будівлю зруйнували.

Не збереглася, на її місці житловий будинок по вул. Торговій (кут вул. І. Борщака).

Забалковська синагога[ред.ред. код]

Знаходилася у районі Забалки на розі вулиць Нижньої та Лагерної. Не збереглася; тепер на її місці знаходиться житловий будинок (на розі вулиць Котляревського, 17 та Нижньої, 98). Відвідуваність на початку XX століття — 1500 чоловік.

Згідно з актом № 18 від 6 травня 1922 року в синагозі були вилучені цінності: корона (2 фунти 38 золотників); корона (28 золотників) та 2 прикраси для сувоїв Тори (1 фунт 73 золотника). Усього до 23 травня 1922 року було вилучено цінностей на суму 8 фунтів 36 золотників (3 кг 430 г).

Синагогу закрили та переобладнали під житловий будинок. Під час окупації у будинку, де знаходилася синагога, стояли німецькі солдати. При відступі німці будівлю підірвали. Після війни на цьому місці був побудований житловий будинок. Від синагоги залишилася лише частина обгорілої стіни.

Синагога на старому єврейському кладовищі[ред.ред. код]

Відвідуваність на початку XX століття — 80 осіб. Під час німецької окупації кладовище було розграбовано, а синагога зруйнована. Виявити залишки синагоги не вдалося.

Синагога Військового форштадта[ред.ред. код]

Знаходилася на Військовому форштадті по вулиці Базарній (нині — вул. Перекопська, 66). Відвідуваність на початку XX століття — 250 чоловік.

Згідно з актом № 20 від 8 травня 1922 року, з власності синагоги вилучено цінностей: корона (3 фунти 76 золотників); 2 прикраси Тори (2 фунти 46 золотників), 2 прикраси Тори (78 золотників), 4 підсвічника (4 фунти 78 золотників). Були залишені у тимчасове користування: указка (17 золотників) та прикраса Тори (88 золотників). Усього до 23 травня 1922 року у синагоги Військового форштадта було вилучено цінностей на суму 13 фунтів 82 золотника (5 кг 673 г).

У теперішній час на місці синагоги знаходиться одноповерховий будинок, який займає комерційна фірма.

Посилання[ред.ред. код]