Синько Михайло Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синько Михайло Семенович
Синько Михайло Семенович.jpg
Народження 20 листопада 1923(1923-11-20)
Московське, Липоводолинського району, Сумської області
Смерть 13 червня 2009(2009-06-13) (85 років)
Рівне
Поховання Рівне
Рід військ артилерія
Роки служби 19411974
Звання генерал-майор
(на час отримання звання Героя — старший лейтенант)
Командування 4-а грвардійська окрема протитанкова артилерійська бригада 69-ї армії 1-го Білоруського фронту
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Синько́ Миха́йло Семе́нович (нар. 20 листопада 1923 — пом. 13 червня 2009) — радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 20 листопада 1923 року в селі Московське, Липоводолинського району, Сумської області в селянській сім'ї. У 1941 році закінчив 9 класів школи в селі Берестівка.

З початком німецько-радянської війни призваний до лав Червоної армії. Направлений на навчання в Харківське артилерійське училище, яке на той час знаходилося в евакуації у Фергані. Учасник бойових дій з січня 1942 року. Воював у складі Центрального і 1-го Білоруського фронтів. Брав участь у битві на Курській дузі, його бойовий шлях проходив через Північну Україну, Білорусь, Німеччину. Війну закінчив під Берліном. Був двічі поранений. За форсування річки Вісла та героїзм, проявлений у боях на Пулавському плацдармі (Польща), Михайлу Семеновичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6781).

Після війни продовжив службу в лавах ЗС СРСР. У 1946 році закінчив курси вдосконалення офіцерського складу, а у 1963 році — Тбіліське вище артилерійське училище. Служив у Прикарпатському військовому окрузі на посадах командира дивізіону, полку, начальника ракетних військ і артилерії дивізії. Протягом двох років був у відрядженні в Сирійській Арабській Республіці. Звільнився в запас у 1974 році в званні полковника.

Після звільнення з лав Збройних Сил понад 20 років працював у Рівному директором обласної автошколи. Помер останній Герой Радянського Союзу Рівненщини 13 червня 2009 року. Похований на Новому кладовищі у Рівному.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]