Сич Ілько

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілько Сич
Народженняневідомо
Полтавщина
Смерть1920(1920)
Країна УНР
Приналежність Армія УНР
Рід військМорська піхота
Роки служби1919—1920
Званняхорунжий
Командування2-й Гуцульський полк морської піхоти УНР
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-радянська війна
Інше2

Ілько Сич (? — † 1920) — хорунжий Армії УНР.

Народився на Полтавщині.

Під час першої світової війни був узятий в полон, у таборі для військовополонених Йозефштадті став членом українського клубу в 1916 році. 14 лютого 1918 прибув до табору Фрайштадт разом з іншими українськими офіцерами, щоб почати формування 1-го куріня Першої козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії. Був старшиною 1-ї Козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії.

24 квітня 1918, бувши старшиною 2-ї сотні 2-го Запоріжського полку Армії УНР, Сич брав участь у захопленні більшовицького штабу Криму в Сімферополі.

Пізніше служив у збірній сотні Гуцульського полку морської піхоти флоту УНР, молодший брат Петра Сича.

Наказом по морському відомству ч. 274 від 14 липня 1919 р. оголошено про формування 2-го полку морської піхоти в Кам'янці-Подільському. Виконувачем обов'язків коменданта (командира) 2-го полку морської піхоти було призначено коменданта 1-го куреня 1-го Гуцульського полку морської піхоти поручника Ілька Сича. Після того полк вирушив на фронт.

Захоплений і розстріляний більшовиками при намаганні доставити хворого брата Петра на лікування в рідні околиці на Полтавщину.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]