Сквер Пам'яті (Луганськ)

Сквер Пам’яті
Вид на готель «Луганськ»
48°34′2.05″ пн. ш. 39°19′9.54″ сх. д.
Тип	сквер
Статус	пам’ятка садово-паркового мистецтва
Відкрито	ухвалене рішення 1972
Колишні назви	Гусинівський цвинтар, сквер Дружби народів СРСР
Площа	10 га
Країна	Україна
Розташування	Луганськ
Сквер Пам’яті Сквер Пам’яті (Україна)

Сквер Пам’яті (колишній сквер Дружби народів СРСР) — парк у центрі Луганська на місці колишнього Гусинівського цвинтаря.

Гусинівський цвинтар

Церква святих Гурія, Самона й Авіва

Сойка у сквері

Сквер узимку

Дитячий майданчик

Гусинівка — історичний мікрорайон Луганська. До революції її мешканцями були робітники заводу Гартмана. Найвідомішим жителем цього району був Клим Ворошилов, ім’я якого місто носило у 1935-1958 і 1970-1990 роках. Частину населення становили також ремісники-євреї.

Гусинівський цвинтар, що знаходився на вул. 5-та Донецька (згодом Алпатова, а потім Совєтська), був відкритий у 1890-х роках. Але в архівах згадка про перші поховання датуються 1910 роком.

На кладовищі окрім городян були поховані вояки німецько-австрійського війська, солдати Радянської Армії. Серед відомих людей тут покоїться перший міський голова Микола Холодилін. У 1933 році знайшов останній притулок архієпископ Української соборно-єпископської церкви Августин Вербицький.

7 лютого (за іншими даними 1 березня) 1956 року згідно з санітарними нормами кладовище закрили і виділили землю під новий цвинтар біля луганського автовокзалу. На момент закриття тут нараховувалось близько 15 тисяч могил. Задум розпланувати на цьому місті сквер подібний до скверу 30-річчя ВЛКСМ не був утілений у життя. Натомість його огородили мергельним і частково бетонним парканом.

У 1960-х роках кладовище мало лиху славу. З ним пов’язана резонансна справа рецидивіста, який на його території зґвалтував жінку. Усього ним було вчинено близько 50 злочинів на сексуальному ґрунті. За вироком суду злочинець був засуджений до розстрілу.

У 1971 році кладовище було оглянуте комісією, яка дійшла висновку про можливість використання цвинтаря під парк. У наступні роки провели рекультивацію цвинтаря, луганчани змогли перепоховати своїх родичів.

Замордовані «вороги народів»

За підрахунками місцевих дослідників у другій половині 1930-х років на цвинтарях Луганська і Сучій балці було похоронено від трьох до п’яти тисяч політв’язнів. Частину цих людей розстрілювали у Будинку Васньова, який на той час займав НКВС.

У 1989 році Луганське відділення історико-просвітницького товариства «Меморіал» досліджувало масові поховання репресованих. За їх свідченням, серед загиблих виявляли замордованих матерів з немовлятами. В пам’ять про загиблих був встановлений хрест, однак влада розпорядилась його демонтувати.

Водночас є твердження про те, що ворогів народу не могли ховати на міському цвинтарі. Основне місце їхнього поховання знаходиться у Сучій балці.

Сквер імені Дружби народів СРСР

У грудні 1972 року було ухвалене рішення про розпланування скверу імені Дружби народів СРСР, який був заснований у 1982 році з нагоди 60-річчя утворення СРСР.

Сквер мав символізувати Радянський Союз. Каштани уособлювали Україну, берези — Росію, ялина — Далекий Схід, штучний пагорб — Кавказькі гори, фонтан із морською галькою — Чорне море.

Усього було висаджено 1346 дендрологічних рослин.

Пік популярності парка припав на 1980-ті роки. У наступне десятиліття був занедбаний.

Церква святих Гурія, Самона й Авіва

Парафія була зареєстрована у квітні 1995 року. Дерев’яну церкву споруджено у сквері на пожертви вірян. Перше богослужіння відбулось на Великдень 27 квітня 1998 року. У храмі знаходиться шанована віруючими ікона Святогірської Божої Матері, на честь якої освячений пристол північного приділу церкви.

Чутки про торговельно-розважальний комплекс

У 2006-2009 роках містом ширились чутки, що на місці колишнього цвинтаря збираються звести торговельно-розважальний комплекс. Низка громадських організацій («Просвіта», об’єднання українських і донських козаків) разом з онучкою першого мера Марією Царевською виступили з протестом проти такого рішення. Ними був установлений хрест на місці могили першого міського голови Миколи Холодиліна (1843-1925), знакової для міста фігури. Цією акцією протестувальники намагались привернути увагу громадськості і зашкодити місцевій владі осквернити колишній цвинтар.

Церква і пам'ятник жертвам Голодомору (праворуч)

Сквер Пам’яті

У 2009 році на день міста сквер був частково оновлений. На вході з’явився фонтан. У його центрі залишене місце для майбутнього пам’ятника янголові-охоронцю. Змонтоване нове освітлення, установлені нові лавочки, вимощені доріжки, розплановані клумби, функціонує новий сучасний дитячий майданчик.

віртуальний тур

Для Скверу пам'яті створено віртуальний тур. Зйомку зроблено у пізньоосінній час із 5 точок, центральною з яких є площадка над фонтаном.

Пам’ятники

Пам’ятник	Зображення	Пам’ятник	Зображення
На Гусинівському цвинтарі поховані 554 солдати, які померли в луганському шпиталі у 1941-1945 роках. Нагадує про ті події пам’ятник з переліком імен загиблих.		Пам’ятник жертвам Голодомору. Відкрито в листопаді 2008 року. Надпис на пам'ятнику: «Покойтеся з миром голодом зморені»
Пам’ятник загиблим воїнам-афганцям		Хрест на місці могили першого міського голови Миколи Холодиліна (1843-1925) та членів його родини. Установлений 14 жовтня 2009 року

Джерела

• Форостюк О. Д. Прогулянки Старим містом // Довідник куратора студентських груп. — Луганськ, 2011.