Парк культури і відпочинку імені Горького (Луганськ)
| Парк культури і відпочинку імені Горького | |
|---|---|
 Парк напередодні відкриття, 1936 рік
| |
| 48°34′28″ пн. ш. 39°15′57″ сх. д. / 48.57461111002777443° пн. ш. 39.26591944002777268° сх. д.Координати: 48°34′28″ пн. ш. 39°15′57″ сх. д. / 48.57461111002777443° пн. ш. 39.26591944002777268° сх. д. | |
| Назва на честь | Максим Горький |
| Тип | парк культури та відпочинку[d] |
| Статус | пам’ятка садово-паркового мистецтва |
| Відкрито | серпень 1936 |
| Архітектор | Шеремет Олександр Степанович |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Кам'янобрідський район (Луганськ) |
| Водний об'єкт | Лугань |
  Парк культури і відпочинку імені Горького Парк культури і відпочинку імені Горького (Україна) | |
 | |
Парк культури і відпочинку імені Горького — найпопулярніший парк у Луганську в 1930-х і 1950-х — 1960-х роках.
Опис[ред. | ред. код]
Після заснування у 1928 році Центрального парка культури і відпочинку імені Горького в Москві подібні рекреаційні зони стали планувати по всьому СРСР.
На початку 1930-их років старший архітектор Олександр Шеремет розробив проект парка на березі річки Лугань біля руїн старого Червоного млина.
Роботи розпочались у травні 1935 року. Тисячі городян-ентузіастів прийшли на допомогу будівельникам. 18 серпня 1936 року парк урочисто відкрили. До цієї події поет-пісняр Михайло Матусовський спеціально підготував «Пісню парка».[1]
У парку функціонували фонтани, три волейбольні й один баскетбольний майданчики, тенісні корти, 57-метрова парашутна вишка, трапеції, оранжерея. Танцювальний майданчик, що вміщав п’ять тисяч осіб, був на той момент найбільшим в Україні. Парк освітлювали 400 електроламп. Фонтани на добу виливали 80 тисяч відер води.[2]
25 липня спеціально до відкриття була прокладена трамвайна лінія довжиною 1,8 км. До парка Горького пустили шість трамваїв двох маршрутів № 7 і 8.
У 1937 році була відкрита дитяча залізнична колія, якою їздив реконструйований старий паровоз і маленькі відкриті вагони. Довжина – 2,5 км.
У 1941 року на території парку проходили військову підготовку новобранці 395-ї стрілецької дивізії.
У 1945 році встановлений Пам’ятник полеглим при обороні Луганська.
Парашутна вишка[ред. | ред. код]
Парашутна вишка — один з найпопулярніших атракціонів парка.
Уся конструкція зварювалась з окремих секцій просто на території парка. Установка за допомогою лебідки тривала сім годин. Повна висота вишки становила 57 м, висота до майданчика для стрибків – 46 м, вага – 25 т, гвинтові сходи мали 200 щаблин.[1]
Дівчина з веслом[ред. | ред. код]
Вхід до Парку був оформлений колонадою у грецькому стилі. По бокам стояли статуї фізкультурників. Один з фонтанів прикрашала скульптура у вигляді стрибаючої у воду дівчини.
Однак найвідомішою скульптурою стала Дівчина з веслом.
Скульптор Іван Шадр[ru] (1887–1941) виконав спеціально для Центрального парку Горького в Москві. Скульптура зображала оголену дівчину на весь зріст з веслом у правій руці. Форма голови дівчини була чітко змальована, волосся дуже туго натягнуте і закручене в два «ріжка», лоб і потилиця повністю відкриті. Висота фігури разом з бронзовим постаментом була близько 12 метрів. Вона була встановлена в центрі фонтану на головній магістралі Парку імені Горького в 1935 році. Згодом гіпсові копії дівчини з веслом (окрім Івана Шадра, подібні фігури дівчини, але в купальнику і веслом у лівій руці виконав Ромуальд Іодко) стали прикрашати парки по всьому СРСР.
Проте скульптуру Івана Шадра піддали гострій критиці за еротизм. За легендою, у 1936 році її перемістили в парк культури і відпочинку Луганська. Архітектор Олександр Шеремет розмістив скульптуру у гроті, виконаного технічним керівником Зеленбуду М. Стефановичем.[3]
Напередодні війни скульптура безслідно зникла.
Оранжерея[ред. | ред. код]
В оранжереї до відкриття парка було вирощено близько мільйона квітів, зокрема агави, герані, драцени, левкої. Квіти висаджували уздовж алей. Завдання з озеленення парка було покладено на Зеленбуд. Але в оранжереї також працювало багато добровольців.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
Уже у 1980-их роках парк був занедбаний. У 1985 році унаслідок повені усі комунікації були знищені.
У наступні роки робились спроби реконструювати парк.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б «Горький» парк – потускневшая жемчужина // Реальная газета. - 2006. - 9 серпня. Архів оригіналу за 27 листопада 2011. Процитовано 25 жовтня 2011.
- ↑ Перлина нашого міста // Ворошиловградська правда. – 1936. - 18 серпня.
- ↑ Путкарадзе Л. Перша «дівчина» Луганська // Наша газета. – 2011. – 5 березня. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 жовтня 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
- Документальний фільм про Луганськ, 1930-ті роки [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.]. Друга частина присвячена Парку Горького.
| ||||||||||||||||
