Скибичі
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
|
село Скибичі | ||||
| Транслітерація назви | Skibičy | |||
|---|---|---|---|---|
| Основні дані | ||||
| 52°10′59″ пн. ш. 25°16′54″ сх. д. / 52.183° пн. ш. 25.281694444444° сх. д. | ||||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Область | Берестейська область | |||
| Район | Дорогичинський район | |||
| Рада | Дорогичинська сільська рада | |||
| Населення | 43 (2009[1]) | |||
| Часовий пояс | час у Білорусі | |||
| Транспорт, відстані | ||||
| До Мінська | ||||
| - фізична | 245 км | |||
  Скибичі | ||||
  Скибичі Скибичі (Берестейська область) | ||||
 | ||||
Скибичі[2][3] (біл. Скібічы) — село в Білорусі, у Дорогичинському районі Берестейської області[1]. Орган місцевого самоврядування — Дорогичинська сільська рада[1].
Розташоване за 10 км на схід від Дорогичина[3][2].
Власниками маєтку в селі були Крашевські, Корозови, Песецькі, Яциновичі[3]. У вересні 1939 року Поліське лозове козацтво (ОУН) роззброїло в Скибичах польських військовослужбовців[3].
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення села становила 43 особи[1].
- Адамський Кіндрат, очільник проводу ОУН на Дорогиччині, мешкав на хуторі поблизу Скибичів, арештований НКВС у 1940 році[4].
- ↑ а б в г Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 28 лютого 2020. [Архівовано 2019-10-02 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б Леонюк В. Скибичі // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 280. — ISBN 966-95063-0-1.
- ↑ а б в г Леонюк В. Скибичі // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 2010. — Т. 2. — С. 163. — ISBN 978-966-325-135-6.
- ↑ Антонюк, Ярослав. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930–1955). — Львів; Торонто : Літопис УПА, 2014. — Т. 13. — С. 94. — (Літопис УПА. Бібліотека) — ISBN 978-966-2105-56-8.