Теда Скокпол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Скокпол Теда)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скокпол Теда
англ. Theda Skocpol
Народився 5 травня 1947(1947-05-05) (76 років)
Детройт, Мічиган, США
Місце проживання США
Країна  США
Діяльність історик, політолог, соціолог, викладачка університету
Alma mater Гарвардський університет
Університет штату Мічиган
Галузь Політологія
Заклад Гарвардський університет
Посада голова[1]
Вчене звання професор. Президент Американської асоціації політичних наук (2002—2003)
Науковий ступінь докторський ступінь[2]
Науковий керівник Сеймур Мартін Ліпсет[3], Джордж Гоманс[3] і Деніел Белл[3]
Аспіранти, докторанти Jeff Goodwind
Marshall Ganzd
Elisabeth S. Clemensd
Michael Biggsd
Членство Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство[4]
Національна академія наук США
Відомий завдяки: дослідженню сутності, змісту і форм революційного процесу
У шлюбі з William Skocpold[5]
Нагороди премія Johan Skytte у галузі політичних наук (2007)
Автограф

CMNS: Теда Скокпол у Вікісховищі

Теда Скокпол (англ. Theda Skocpol; нар. 5 травня 1947, Детройт, штат Мічиган, США) — американський політолог, професор соціології Гарвардського університету. Президент Американської асоціації політичних наук (2002—2003), лауреат премії Johan Skytte у галузі політичних наук (2007).

Представник політичного інституціоналізму, напряму політичної науки, що розвивається в межах організаційно-інституційного підходу. Концепція виходить з ідей автономії держави та домінування внутрішніх механізмів інститутів. У центрі наукових інтересів Теди Скокпол перебувають дослідження сутності, змісту і форм революційного процесу. На становлення як науковця вплинули праці Алексіса де Токвіля, Карла Маркса, Чарльза Тіллі та інших дослідників. Була ученицею Баррингтона Мура.

На хвилі зростання у 1960-х роках інтересу до порівняльно-історичних досліджень Теда Скокпол видає працю «Держави і соціальні революції» (1979). У ній дослідниця, через поєднання структуралістського підходу з методом історичного порівняння, здійснює аналіз трьох революцій: французької (1789—1799 років), російської (1917—1930 років) і китайської (1911—1960 років). На думку дослідниці, аналіз революційних процесів необхідно здійснювати не тільки в контексті їх перебігу (чим займається історична наука), але й через виокремлення причин революцій, внутрішніх і зовнішніх суперечностей як важливих структурних передумов революцій, з урахуванням специфіки соцієтальних змін під час перебігу цих процесів, обумовленості взаємодії державних, економічних і соціальних структур. Теда Скокпол доходить наступних висновків щодо умов революцій: 1) політична й економічна криза, подвійний тиск з боку внутрішніх класових структур та міжнародного співтовариства; 2) криза режиму сприяє масовим повстанням, при цьому — падіння старого режиму є необхідна, але не достатня умова для революції; 3) обов'язковими для перемоги революції є усунення існуючої консолідації, реорганізація і реінтеграція держави й уряду новою політичною елітою, що приходить до влади після успішного повалення колишнього режиму. Для теорії Теди Скокпол характерним є наголос на політичних і міжнародних чинниках.

На думку Скокпол, існуючі нині теорії революції можна згрупувати за чотирма основними розділами. Найбільш очевидним є виділення марксистського підходу, ключові ідеї якого представлені в роботах самого Карла Маркса Наступні марксистські теорії революції варіювалися від технологічного детермінізму Миколи Бухаріна до політичних стратегій Володимира Леніна і Мао Цзедуна, від теорій Дьордя Лукача і Антоніо Ґрамші до «структуралізму» Луї Альтюссера. Проте первинний підхід Карла Маркса до проблеми революції залишався спільною основою для всіх наступних марксистів, незважаючи на відмінності в їх інтерпретаціях. Як альтернатива переважаючим теоріям революції варто, на думку Теди Скокпол варто використовувати три основних принципи аналізу. По-перше, адекватне розуміння соціальних революцій вимагає прийняття неволюнтарістского структурного підходу до аналізу їх причин і течії. По-друге, соціальні революції не можуть бути пояснені без систематичного звернення до міжнародних відносин і всесвітньо-історичному розвитку. Існуючі теорії, однак, сфокусовані в основному або виключно на конфліктах або процесах модернізації всередині окремої держави. По-третє, щоб пояснити причини і наслідки соціальних революцій, важливо розглядати держави як організації, які є потенційно незалежними від соціально-економічних інтересів і структур (хоча й обумовлені останніми). Але переважаючі сьогодні теорії революції або аналітично об'єднують державу і суспільство або зводять діяльність держави до представлення соціально-економічних сил та інтересів.[6]

Узагальнюючи результати дослідження причин, перебігу й наслідків революцій, С. стверджує, що всі вони є прикладами соціально-революційної трансформації. Несприятливий зовнішній вплив, тиск на уряди цих країн (Франція, Росія, Китай) з боку інших держав (військова, економічна, політична експансія) та внутрішні обставини спричинили послаблення системи державного контролю, наростання суперечностей серед політичної еліти тощо. Така наукова позиція Теди Скокпол й до сьогодні дискутується, адже, наприклад, більшість дослідників французьку революцію відносить до буржуазної, а російську і китайську — до соціалістичних радикальних перетворень.

Теда Скокпол стверджує, що державні інститути продемонстрували здатність до тривалого і стабільного існування в багатьох західних країнах, де публічна політика розроблялася насамперед державними чиновниками. Автономія державних інститутів, на погляд Теди Скокпол, залежить від трьох обставин: 1) міжнародних позицій держави; 2) відтворення внутрішнього порядку; 3) організаційних умов, що дозволяють офіційним особам розробляти і проводити публічну політику. Політолог не заперечує роль економічних, соціальних і культурних чинників в ухваленні рішень, разом з тим, центральним чинником, на її думку є відносно автономний інституціональний контекст державної політики.

Теда Скокпол наголошує на автономності державної влади, яка не завжди і не повністю залежить від інтересів більшості населення (навіть представників олігархічних кланів), а також приділяє значну увагу міжнародному контексту, значення якого для перебігу суспільно-політичних процесів всередині будь-якої країни не варто применшувати.

Наукові праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.apsanet.org/ABOUT/Leadership-Governance/APSA-Presidents-1903-to-Present
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #13228801X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б в Теда С. States and Social Revolutions — first — 1979. — С. xvi. — ISBN 978-0-521-29499-7
  4. NNDB — 2002.
  5. https://www.bu.edu/physics/profile/william-skocpol/
  6. Скочпол Т. Государства и социальные революции//Масловский М. В. Социология политики: классические и современные теории. Учебное пособие. М.: Новый учебник, 2004. С.103-108.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шайгородський Ю. Теда Скокпол / Ю. Шайгородський // Історія політичної думки: навч. енцикл. словник-довідник для студентів вищих навч. закладів. — Львів: Новий Світ-2000, 2014. — С. 592—593. (укр.)
  • Грязнова О. С. Теда Скокпол: феномен революции в структуралистской перспективе / О. С. Грязнова // Человек. Сообщество. Управление. 2007. — № 4. — С. 21-38.
  • Каганова З. Скокпол Т. Историческое воображение в социологии / З. Каганова // Социал. и гуманитар. науки. Отечеств. и зарубеж. лит. Сер. 11, Социология: реф. журн. — 2001. — № 1. — С. 22-28.