Сльота Ольга Петрівна
| Сльота Ольга Петрівна | |
|---|---|
| Народилася |
17 травня 1947 Київ |
| Померла |
20 вересня 2019 (72 роки) Київ |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | графіка, мистецтво |
| Відома завдяки | художниця, графік |
| Alma mater | Київський художній інститут |
| Вчителі | Т. Яблонська |
| Роки активності | 1970-досі |
| Батько | Сльота Петро Дорофійович |
| Мати | Зоря Галина Денисівна |
| Нагороди | Республіканська премія імені А. Куїнджі (1973) |
Сльота Ольга Петрівна (17 травня 1947 року, Київ, УРСР, СРСР ― 20 вересня 2019 року, Київ, Україна) ― українська художниця, живописець, член НСХУ (1973).
Дочка П. Сльоти та Г. Зорі, сестра О. Сльоти, мати Н. Кохаль.
Народилася 17 травня 1947 року у Києві у сім'ї художників.
У 1972 році закінчила Київський художній інститут (майстерня Т. Яблонської).
З 1978 по 1985 ― була головою молодіжного об’єднання Київської організації НСХУ.
У 1970-х роках. разом із художником П. Зикуновим започаткувала святкування Дня Києва на Андріївському узвозі за участі молодих художників.
З 2003 по 2013 ― працювала викладачем фахових дисциплін на кафедрі дизайну Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» у Києві.
Учасниця всесоюзних та всеукраїнських мистецьких виставок. Персональна ― у Києві (2016, родинна). Деякі твори зберігаються в Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка» , Уманському краєзнавчому музеї, Історико-художньому музеї в м. Кадіївка, Музеї «Дрогобиччина»[1], Сумському обласному художньому музеї ім. Никанора Онацького[2].
За ЕСУ: «На Центральному стадіоні» (1977), «Кінець літа» (1985), «Збирання троянд», «А. Ахматова» (обидва ― 1987), «Натюрморт» (1988), «Т. Шевченко» (1989), «Натюрморт. Завтра до школи», «Одного разу в Новому Світі» (обидва ― 1990), «К. Білокур» (1991), «Автопортрет з капустою», «Таємниця тихої води» (обидва ― 1992), «Вечоріє» (1993), «Удвох» (1994), «Вечеря», «Готель», «Зимовий політ» (усі ― 1995), «Муза» (1999), «Пам’ять» (2000), «Речі зі старої скрині» (2002), «Загребелля» (2004), «Риба» (2006), «Вечірня бесіда» (2012).
Працювала в напрямі фантастичного реалізму (натюрморт і пейзаж). Творам характерні такі риси: художня завершеність, ненав’язлива монументальність, яскраве образне бачення, самобутній стиль.
- ↑ Д. М. Корсунь. Сльота Ольга Петрівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Сльота О.П. 1947 р.н. - СОХМ імені Н.Онацького. artmuseum.sumy.ua. Процитовано 23 травня 2024.
- Д. М. Корсунь. Сльота Ольга Петрівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Династія. 100 років у мистецтві: Живопис. Графіка. Плакат. Чеканка. Скульптура. Розпис по шовку. Фотографія. Дизайн. К., 2016.
- Литвин Ю. Сонценосний живопис // Образотворче мистецтво. 2009. № 4.