Слєта Оксана Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слєта Оксана Петрівна
Народження 9 лютого 1950(1950-02-09)
Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть 9 вересня 2011(2011-09-09) (61 рік)
  Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Жанр жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Київський державний художній інститут (1975)
Діяльність художниця
Вчитель Яблонська Тетяна Нилівна і Чеканюк Вілен Андрійович
Член Спілка радянських художників України
Батько Сльота Петро Дорофійович
Мати Зоря Галина Денисівна
У шлюбі з Попінов Микола Олександрович
Діти Попінова Галина Миколаївна
Нагороди
Заслужений художник України

Оксана Петрівна Слєта (Сльота; 9 лютого 1950, Київ — 9 вересня 2011, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1977 року[1]. Заслужений художник України з 2009 року[2]. Дочка художників Петра Сльоти та Галини Зорі, сестра художниці Ольги Слєти, дружина художника Миколи Попінова, мати художниць Оксани та Галини Попінових[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 9 лютого 1950 року в місті Києві (нині Україна). 1975 року закінчила Київський художній інститут, де була ученицею Тетяни Яблонської, Вілена Чеканюка[1].

Мешкала у Києві в будинку на вулиці Антоновича, № 88, квартира № 55[4]. Померла у Києві 9 вересня 2011 року[5].

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала у галузі станкового живопису, створювала тематичні картини, портрети, пейзажі та натюрморти[5]. Серед робіт:

  • «Хлопчики» (1977);
  • «Автопортрет» (1978);
  • триптих «Залізобетон» (1981);
  • «Херсонес» (1986);
  • «Отчизне посвятим души прекрасные порывы...» (1987);
  • «Калина» (1989);
  • «Чому мені тяжко...» (1991);
  • «Присвячено Катерині Білокур» (1991—1992);
  • «Портрет Олени» (1992);
  • «Польові квіти» (1993);
  • «Іриси» (1993; 2001);
  • «Спогади про Форос» (1995);
  • «Ніна Матвієнко» (2000);
  • «Південний натюрморт» (2004);
  • «На березі Сули» (2006);
  • «Осінній врожай» (2007);
  • «Над ранковим туманом» (2008);
  • «Кримський натюрморт» (2008);
  • «Кримські легенди» (2008);
  • «Калинова осінь» (2008);
  • «Зимовий сон» (2009);
  • «Ранок над Сулою» (2009);
  • «Київський натюрморт» (2010);
  • «Білий налив» (2011);
  • «Помаранчевий вечір» (2011).

З 1974 року брала активну участь у численних творчих групах, всесоюзних та всеукраїнських виставках, пленерах та міжнародних симпозіумах, зокрема, в Седнєві, Сенєжі, Паланзі, Гурзуфі, Алупці, Севастополі, Батилимані, Форосі, Немирові, у Польщі, Словенії, Словаччині, Німеччині[5].

Роботи художниці зберігаються у колекціях Національного банку України, художніх музеях України, а також у приватних збірках США, Німеччини, Франції, Японії, Ізраїля, Польщі, Словенії та Італії[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]