Яблонська Тетяна Нилівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тетяна Нилівна Яблонська
Яблонська Т.jpg
Народження 11 (24) лютого 1917(1917-02-24)
Смоленськ, Російська імперія
Смерть 17 червня 2005(2005-06-17) (88 років)
  Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Національність українка
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Україна Україна
Жанр жанровий живопис, пейзаж
Навчання Київський художній інститут
Діяльність художниця, викладачка університету
Вчитель Кричевський Федір Григорович
Відомі учні Меркулов Валентин Миколайович, Шевченко Віктор Фокійович, Боня Григорій Васильович і Гребенник Віталій Сергійович
Працівник Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Член Спілка художників СРСР
Нагороди
Герой України (орден Держави) — 2001
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Трудового Червоного Прапора — 1951 Орден Дружби народів  — 1977
Премії Сталінська премія — 1950Сталінська премія — 1951Державна премія СРСР — 1979Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1998
Звання Народний художник України — 1960Народний художник СРСР — 1982
Автограф Яблонська Тетяна Нилівна автограф.png

CMNS: Яблонська Тетяна Нилівна у Вікісховищі

Тетя́на Ни́лівна Ябло́нська (11 (24) лютого 1917(19170224), Смоленськ, Російська імперія — 17 червня 2005, Київ, Україна) — українська художниця-живописець, професор (1967 рік), академік Академії мистецтв СРСР (1975), Народний художник СРСР (1982), дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997—2005), лауреатка Державних премій СРСР (1949, 1951, 1979) та Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998), Герой України (2001).[1] Депутат Верховної Ради УРСР 3—4-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Пам'ятник в Седневі
Надгробок Тетяни Яблонської на Байковому кладовищі в Києві

Народилася 24 лютого 1917 року в родині викладачів у Смоленську, Російська імперія.

Мати була викладачкою французької, батько — художником, графіком і викладачем словесності. Батьки вчили малюванню трьох своїх дітей, щороку батько влаштовував домашній художній конкурс[2].

У 1928 родина Яблонських переїхала в Одесу (Україна), у 1930 році — у Кам'янець-Подільський, де Тетяна в 1933 закінчила сім класів неповної середньої школи № 5. Батько майбутньої художниці всіми силами намагався емігрувати.[3]Після невдалої спроби залишити СРСР родина переїхала до Луганська[2]. Звідти Тетяна поїхала до Києва, де вступила до Київського художнього технікуму. Після його ліквідації, у 1935—1941 навчалася на факультеті живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), в майстерні професора Федора Кричевського. Інститут закінчила за фахом «художник-живописець». Під час німецько-радянської війни перебувала у евакуації в Саратовській області РРФСР, де працювала у колгоспі, була робітницею одного із саратовських підприємств.

У 1944—1952 — викладачка рисунку, живопису та композиції, доцент Київського державного художнього інституту. Член Спілки радянських художників України з 1944. У 1949 обрана заступником голови правління Спілки радянських художників України. Член КПРС з 1952 року.

Влітку 1948, як викладачка інституту, повезла на практику своїх студентів у село Летаву Чемеровецького району Кам'янець-Подільської області. Вибір був не випадковим — колгосп ім. Леніна в Летаві у 1947 здивував усю країну неймовірними врожаями зернових та буряка. Успіх колгоспу ще більше здавався вагомим, якщо врахувати, що у повоєнному селі серед 765 працездатних було 717 жінок. Досягнення летавчан були щедро відзначені державою. Тетяна зробила чимало замальовок у Летаві, з яких у 1949 році написала чотириметрову картину «Хліб»[ru]. Т. Яблонська завжди з вдячністю листувалися з летавчанами, у 1970 організувала персональну виставку у Кам'янець-Подільську, а у 1973 спеціально приїжджала до Летави на зустріч із селянами.

У 1965—1966 — головна спеціалістка сектору інтер'єру Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування (КиївЗНДІЕП).

У 1966—1967 — викладачка, у 1967—1973 — професорка, у 1966—1968 — завідувачка кафедри композиції, керівниця майстерні монументального живопису Київського державного художнього інституту.

У 1956—1962 — член правління Спілки художників України, з 1963 — член правління Спілки художників СРСР.[4]

У 1960-х цікавилася народним мистецтвом, їздила по селах і була особисто знайома з Марією Примаченко.

Слава і офіційне визнання так і не позначилися на творчій натурі Т. Яблонської. Численні державні нагороди, депутатство у Верховній Раді УРСР, участь у керівних органах творчих спілок України та СРСР не змогли затьмарити найбільшого щастя — творчості. У післявоєнні роки Яблонська належала до нечисленної групи друзів, які не боялися відвідувати свого вчителя Федора Кричевського в Ірпені.[2] Більше того, у Яблонської вистачало сміливості йти всупереч лінії партії, коли вона відчувала свою правоту. В 1968 році на з'їзді художників України вона виступила з різкою критикою «опіки» мистецтва з боку партійних органів. Після з'їзду її картину «Життя триває» зняли з виставки «за ідеологічно невірний підхід», а на саму художницю чекала жорстка розмова з тодішнім секретарем ЦК з пропаганди А. Д. Скабою. Після відвертих погроз, Яблонську зняли з усіх посад. Правда, через кілька місяців «за розрив з творчою інтелігенцією» зняли і самого Скабу, а Т. Яблонську відновили в колишньому статусі[5].

Також практично весь тираж її альбому в народному стилі з віршами Івана Драча був знищений «за націоналізм»[5].

У 1995 році мисткиня представила серію робіт «Вікна».

У 1999 році, внаслідок інфаркту, у Яблонської відмовила права рука, і мисткиня навчилася малювати лівою. Вона відмовилась від олійних фарб, перейшла на пастелі. Картини, створені після хвороби, художниця жартома приписувала до "творчого періоду «постінфарктизму»". Кілька своїх картинцього періоду художниця віддала для благодійної виставки-продажу, організаваної для допомоги відділенню дитячої онкології клініки «Охматдит»[6].

Померла 17 червня 2005 у Києві, похована на Центральній алеї Байкового кладовища.

Родина[ред. | ред. код]

Сестра Яблонська Олена Нилівна та брат Яблонський Дмитро Нилович.

Сергій Отрощенко — преший чоловік, батько Ольги Отрощенко та Олени Бейсембінової (Отрощенко).

Олени Бейсембінової (Отрощенко) — українська художниця, донька Тетяни Яблонської.

Ольга Отрощенко — українська художниця, донька Тетяни Яблонської.

Армен Атаян  — другий чоловік, батько Гаяне Атаян.

Гаяне Атаян — українська художниця, донька Тетяни Яблонської.

Відзнаки[7][ред. | ред. код]

Творчість[ред. | ред. код]

Велику популярність й офіційне визнання здобула її тематична картина «Хліб» (1949).

Свою творчу діяльність починала як послідовниця соціалістичного реалізму, переважно в сюжетних композиціях. Її приваблювали теми активного руху, праці, спорту. Але чимало робіт сповнені ліризмом, особливо присвячених материнству, тонким психологізмом у портретах, автопортретах. Стилістично манера письма Т. Яблонської зазнавала змін за весь період її довгого й плідного творчого життя, зокрема, у багатьох творах відчувається її захоплення імпресіонізмом (наскільки це було можливо у межах офіційно затвердженого соцреалізму).

Відомі твори:

  • «Перед стартом» (1944)
  • «Автопортрет» (1944)
  • «Хліб» (1949)
  • «Весна» (1950)
  • «У парку» (1950)
  • «Ранок» (1954)
  • «Над Дніпром» (1954)
  • «На будові» (1957)
  • «Наречена» (1966)
  • «Колиска» (1968)
  • «Життя йде» (1971)
  • «Вечір. Стара Флоренція» (1973)
  • «Італійський краєвид» (1977)
  • «Венеція. Гранд Канал» (1977)
  • «Стара яблуня» (1986)
  • «Липовий мед» (1993)
Меморіальна дошка на честь Тетяни Яблонської у Києві на будинку № 14 (провулок Івана Мар'яненка), де вона жила і творила

У 1960-х звернулася до джерел народного мистецтва, шукаючи в мистецьких традиціях ритміки форм і кольорів. Це дало її мистецтву нову формотворчу живучість, зокрема в таких творах:

У багатьох творах вона наблизилася до руху нового українського мистецтва — бойчукістів, які прагнули до гармонійного поєднання традицій з модерністичними напрямами сучасності.

Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР1953 року), дійсний член Академії мистецтв СРСР1975 року), учасниця міжнародних виставок радянського мистецтва. Дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997 — 2005)

Картина «Хліб» зберігається в Третьяковській галереї (Москва) як зразковий твір «соціалістичного реалізму».

Яблонська — автор картини, на якій намальована стара хата Чендеїв.[8]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • У 2006 на честь Тетяни Яблонської названа одна з вулиць Києва у Солом'янському районі.
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Пам'ятник [[Яблонська Тетяна Нилівна|Тетяні Яблонській] у Седневі]

Видання[ред. | ред. код]

  • "Т.Н.Яблонская" (Москва, 1959).
  • "Т. Н.Яблонська. Каталог" (Київ, 1960).
  • "Татьяна Ниловна Яблонская. Альбом репродукций" (Київ, 1960).
  • "Т.Яблонская" (Москва, 1968)
  • "Т.Я.Яблонская. Жизнь. Альбом" (Москва, 1973).
  • "Татьяна Яблонская. (Мастера советского искусства)" (Москва, 1980).
  • "Тетяна Нилівна Яблонська. Каталог" (Київ, 1987).
  • "Татьяна Яблонская. Каталог" (Москва, 1989).
  • "Тетяна Яблонська. Альбом" (Київ, 1991).
  • "Тетяна Яблонська. Каталог" (Київ, 1997).
  • "Тетяна Яблонська в колекції Запорізького художнього музею" (Київ, 2016)[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ОБЛИЧЧЯ УКРАЇНИ. ТЕТЯНА ЯБЛОНСЬКА — ХУДОЖНИК
  2. а б в Шевелєва, Мар'яна (2020-02-24). Тетяна Яблонська: я намагалася передати захоплення від самого буття та передати правду життя. Український інтерес (uk). Процитовано 2020-04-14. 
  3. Гаяне Атаян, українська художниця, донька Тетяни Яблонської. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-04-14. 
  4. Герої України. Яблонська Тетяна Нилівна. Архів оригіналу за 28 лютий 2015. Процитовано 7 березень 2015. 
  5. а б Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007. — C. 469. ISBN 966-505-134-2
  6. а б Керівництво Печерської РДА та Міністерства культури урочисто відкрили меморіальну дошку народній художниці України Тетяні Яблонській. 
  7. Герої України. Яблонська тетяна Нилівна. 
  8. Яблонська автор картини на якій намальована стара хата Чендеїв
  9. Новини. Чернігівська районна ЦБС. 
  10. Пам'ятник Тетяні Яблонській. Чернігівщина туристична. 
  11. Бородай Василь Захарович (Портрет Т.Н. Яблонської). 
  12. Мемориальная доска Татьяне Яблонской. 
  13. Марка «Тетяна Яблонська. Льон. 1977»/2017. 
  14. Интересная книга за 5 минут: «Татьяна Яблонская в коллекции Запорожского художественного музея». 

Джерела[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]