Яблонська Тетяна Нилівна
Тетяна Нилівна Яблонська | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
11 (24) лютого 1917 Смоленськ, Російська імперія | |||
Смерть | 17 червня 2005 (88 років) | |||
Київ, Україна | ||||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Національність | українка | |||
Країна |
![]() ![]() ![]() | |||
Жанр | жанровий живопис, пейзаж | |||
Навчання | Київський художній інститут | |||
Діяльність | художниця, викладачка університету | |||
Вчитель | Кричевський Федір Григорович | |||
Відомі учні | Меркулов Валентин Миколайович, Шевченко Віктор Фокійович, Боня Григорій Васильович, Гребенник Віталій Сергійович, Ельберт Віктор Давидович, Скорубський Павло Антонович, Бароянц Михайло Сергійович, Вовк Олександр Іванович, Крилова Ольга Іллівна, Кулик Іван Онисимович і Кривенко Михайло Ілліч | |||
Працівник | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
Член | Спілка художників СРСР | |||
Нагороди | ||||
Премії |
![]() ![]() ![]() ![]() | |||
Звання |
![]() ![]() | |||
Автограф |
![]() | |||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Тетя́на Ни́лівна Ябло́нська (11 (24) лютого 1917, Смоленськ, Російська імперія — 17 червня 2005, Київ, Україна) — українська художниця-живописниця, професорка (1967 рік), академікиня Академії мистецтв СРСР (1975), Народна художниця СРСР (1982), дійсна членкиня (академік) Академії мистецтв України (1997—2005), лауреатка Державних премій СРСР (1949, 1951, 1979) та Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998), Героїня України (2001).[1] Депутатка Верховної Ради УРСР 3—4-го скликань.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 24 лютого 1917 року в родині викладачів у Смоленську, Російська імперія. Мати викладала французьку, батько — словесність, також був художником-графіком. Тетяна з сестрою Оленою та братом Дмитром вчилися малюванню в родині, щороку влаштовувався домашній художній конкурс[2].
У 1928 родина переїхала в Одесу, у 1930 році — у Кам'янець-Подільський, де Тетяна в 1933 закінчила сім класів неповної середньої школи № 5. Після невдалої спроби емігрувати з СРСР[3] переїжджають до Луганська[2]. Звідти Тетяна їде до Києва, де вступає до Київського художнього технікуму. Після ліквідації тезнікуму, у 1935—1941 навчалася на факультеті живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), в майстерні професора Федора Кричевського. Інститут закінчила за фахом «художник-живописець». Під час німецько-радянської війни перебувала у евакуації в Саратовській області РРФСР, де працювала у колгоспі, була робітницею одного із саратовських підприємств.
В шлюбі з Сергієм Отрощенком народила доньок Ольгу та Олену (в шлюбі Бейсембінова). В шлюбі з Арменом Атаяном народила доньку Гаяне. Всі три доньки Тетяни Яблонської стали українськими художницями.
Діяльність[ред. | ред. код]
У 1944—1952 Тетяна Яблонська — викладачка рисунку, живопису та композиції, доцентка Київського державного художнього інституту. Членкиня Спілки радянських художників України з 1944. У 1949 обрана заступницею голови правління Спілки радянських художників України. Членкиня КПРС з 1952 року.
Влітку 1948, як викладачка інституту, повезла на практику своїх студентів у село Летаву Чемеровецького району Кам'янець-Подільської області, що здивував усю країну врожаями зернових та буряка і був відзначений нагородами. У цьому повоєнному селі з 765 працездатних 717 були жінками. Яблонська зробила в Летаві чимало замальовок, з яких у 1949 році написала чотириметрову картину «Хліб»[ru]. Тетяна Яблонська завжди з вдячністю листувалися з летавчанками, у 1970 організувала персональну виставку у Кам'янець-Подільську, а у 1973 спеціально приїжджала до Летави на зустріч із селянками.
У 1965—1966 — головна спеціалістка сектору інтер'єру Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування (КиївЗНДІЕП).
У 1966—1967 — викладачка, у 1967—1973 — професорка, у 1966—1968 — завідувачка кафедри композиції, керівниця майстерні монументального живопису Київського державного художнього інституту.
У 1956—1962 — членкиня правління Спілки художників України, з 1963 — членкиня правління Спілки художників СРСР.[4]
У 1960-х цікавилася народним мистецтвом, їздила по селах, особисто познайомилася з Марією Примаченко.
Слава і офіційне визнання не позначилися на творчій натурі Яблонської. Численні державні нагороди, депутатство у Верховній Раді УРСР, участь у керівних органах творчих спілок України та СРСР не затьмарили найбільшого щастя — творчості.
У післявоєнні роки Яблонська належала до нечисленної групи друзів, які не боялися відвідувати свого вчителя Федора Кричевського в Ірпені.[2]
Понад те, Яблонська мала сміливість іти всупереч лінії партії. В 1968 році на з'їзді художників України вона різко розкритикувала «опіку» мистецтва партійними органами. Після з'їзду її картину «Життя триває» зняли з виставки «за ідеологічно невірний підхід», а саму Яблонську чекала жорстка розмова з секретарем ЦК з пропаганди А. Д. Скабою. Після відвертих погроз Яблонську зняли з усіх посад. Через кілька місяців «за розрив з творчою інтелігенцією» зняли і самого Скабу, а Яблонську відновили в колишньому статусі[5].
Практично весь тираж альбому Яблонської в народному стилі з віршами Івана Драча був знищений «за націоналізм»[5].
У 1995 році мисткиня представила серію робіт «Вікна».
У 1999 році, внаслідок інфаркту, у Яблонської відмовила права рука, і вона навчилася малювати лівою. Відмовилась від олійних фарб, перейшла на пастелі. Картини, створені після хвороби, жартома приписувала до "творчого періоду «постінфарктизму»". Кілька робіт цього періоду віддала для благодійної виставки-продажу для допомоги відділенню дитячої онкології клініки «Охматдит»[6].
Померла 17 червня 2005 у Києві, похована на Центральній алеї Байкового кладовища.
Творчу діяльність Яблонська починала в руслі соціалістичного реалізму, переважно в сюжетних композиціях. Розробляла теми активного руху, праці, спорту. Чимало робіт, проте, сповнені ліризмом: в темах материнства, тонкий психологізмом портретів, автопортретів. Яблонська розвивала й змінювала свою художню манеру усе своє довге й плідне творче життя. Зокрема, багато її творів імпресіоністські (наскільки це було можливо у межах офіційно затвердженого соцреалізму).
Велику популярність і офіційне визнання здобула тематична картина «Хліб» (1949).
Відомі твори:

У 1960-х Яблонська звернулася до джерел народного мистецтва, шукаючи в мистецьких традиціях ритміки форм і кольорів. Це дало її мистецтву нову формотворчу живучість, зокрема в таких творах:
- «На ярмарку в Солотвині» (1960)
- «Весілля» (1963)
- «Разом з батьком» (1962)
- «Травень» (1965)
- «Літо» (1967) та ін.
У багатьох творах вона наблизилася до руху нового українського мистецтва — бойчукізму, що прагнув гармонійно поєднати традиції з модернітичними напрямами сучасності.
Членкиня-кореспондентка Академії мистецтв СРСР (з 1953 року), дійсна членкиня Академії мистецтв СРСР (з 1975 року), учасниця міжнародних виставок радянського мистецтва. Дійсна членкиня (академік) Академії мистецтв України (1997 — 2005)
Картина «Хліб» зберігається в Третьяковській галереї (Москва) як зразковий твір «соціалістичного реалізму».
Яблонська зобразила стару хату Чендеїв.[7]
- Яблонская Хлеб.jpg
«Хліб», 1949, Третьяковська галерея
«Художник Віктор Романщак» (1978).
«Художник Василь Гурін» (1980).
Відзнаки[8][ред. | ред. код]
- 1949 р. — Сталінська премія (за картину "Хліб").
- 1951 р. — Сталінська премія (за картину "Весна).
- 1951 р. — орден Трудового Червоного Прапора.
- 1958 р. — бронзова медаль Всесвітньої виставки у Брюсселі (за картину "Хліб" ).
- 1960 р. — Народний художник УРСР.
- 1974 р. — медаль Академії мистецтв СРСР (за картину "Вечір. Стара Флоренція").
- 1975 р. — Дійсна членкиня Академії мистецтв СРСР.
- 1977 р. — орден Дружби народів.
- 1979 р. — Державна премія СРСР (за картину "Льон").
- 1982 р. — Народний художник СРСР.
- 1987 р. — медаль Академії мистецтв СРСР (за серію портретів).
- 1994 р. — орден "За заслуги" ІІІ ступеня (за визначні творчі здобутки в образотворчому мистецтві, багаторічну педагогічну і громадську діяльність).
- 1997 р. — Академікиня Академії мистецтв України.
- 1997 р. — "Художник року" (ЮНЕСКО).
- 1997 р. — орден "За заслуги" II ступеня (за вагомий особистий внесок в економічний, науково-технічний і соціально-культурний розвиток України та з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 Березня).
- 1998 р. — Державна премія України імені Т.Г. Шевченка (за роботи останніх років).
- 2000 р. — "Жінка року" (Міжнародний біографічний центр, Кембридж).
- 2001 р. — звання Герой України з врученням ордену Держави.
- 2001 р. — Почесна громадянка Києва.
- 2004 р. — Золота медаль Академії мистецтв України (за значні творчі досягнення).
Пам'ять[ред. | ред. код]
- У 2006 на честь Тетяни Яблонської названа одна з вулиць Києва у Солом'янському районі.
![]() | |
---|---|
![]() |
Пам'ятник [[Яблонська Тетяна Нилівна|Тетяні Яблонській] у Седневі] |
- 29 травня 2006 році Седневі, біля Будинку творчости НСХУ, встановлено пам'ятник художниці. Автор – Василь Бородай, архітектор – Володимир Скульський. [9] [10] Пам'ятник створено на основі скульптурного портрету Яблонської роботи В. Бородая 1974 року. Зберігається в Третьяковській галереї. [11]
- 21 лютого 2017 року Національним банком України введено в обіг ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену Тетяні Яблонській.
- 24 лютого 2017 року у Києві на фасаді будинку (провулок Івана Мар'яненка № 14), де у 1960-2005 роках жила мисткиня, їй відкрито меморіальну дошку. Автор - Іван Мельничук. [12]. На відкритті була присутня дочка мисткині, українська художниця Гаяне Атаян[6].
- 24 лютого 2017 року Укрпошта випустила марку «Тетяна Яблонська. Льон. 1977» (номер за каталогом № 1553) у серії «Славетні жінки України». Дизайн марки розробила Світлана Бондар. Номінал марки – 5,40 грн.; формат марки та купона – 40,5х30 мм; кількість марок в аркуші – 8 + купон; формат маркового аркуша – 150х128 мм; тираж марки – 160 000 примірників. На купоні портрет Тетяни Яблонської та написи: «Тетяна Яблонська», «100 років від дня народження». На полях маркового аркуша написи: «Славетні жінки України», «Українська художниця», «Тетяна Яблонська. 1917-2005», «Народна художниця України, академікиня Академії мистецтв України, професорка, лауреатка трьох Державних премій СРСР та Національної премії України імені Тараса Шевченка в галузі образотворчого мистецтва, Героїня України».[13]
Видання[ред. | ред. код]
- "Т.Н.Яблонская" (Москва, 1959).
- "Т. Н.Яблонська. Каталог" (Київ, 1960).
- "Татьяна Ниловна Яблонская. Альбом репродукций" (Київ, 1960).
- "Т.Яблонская" (Москва, 1968)
- "Т.Я.Яблонская. Жизнь. Альбом" (Москва, 1973).
- "Татьяна Яблонская. (Мастера советского искусства)" (Москва, 1980).
- "Тетяна Нилівна Яблонська. Каталог" (Київ, 1987).
- "Татьяна Яблонская. Каталог" (Москва, 1989).
- "Тетяна Яблонська. Альбом" (Київ, 1991).
- "Тетяна Яблонська. Каталог" (Київ, 1997).
- "Тетяна Яблонська в колекції Запорізького художнього музею" (Київ, 2016)[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ОБЛИЧЧЯ УКРАЇНИ. ТЕТЯНА ЯБЛОНСЬКА — ХУДОЖНИК
- ↑ а б в Шевелєва, Мар'яна (24 лютого 2020). Тетяна Яблонська: я намагалася передати захоплення від самого буття та передати правду життя. Український інтерес (укр.). Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ Гаяне Атаян, українська художниця, донька Тетяни Яблонської. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ Герої України. Яблонська Тетяна Нилівна. Архів оригіналу за 28 лютого 2015. Процитовано 7 березня 2015.
- ↑ а б Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007. — C. 469. ISBN 966-505-134-2
- ↑ а б Керівництво Печерської РДА та Міністерства культури урочисто відкрили меморіальну дошку народній художниці України Тетяні Яблонській.
- ↑ Яблонська автор картини на якій намальована стара хата Чендеїв
- ↑ Герої України. Яблонська тетяна Нилівна.
- ↑ Новини. Чернігівська районна ЦБС.
- ↑ Пам'ятник Тетяні Яблонській. Чернігівщина туристична.
- ↑ Бородай Василь Захарович (Портрет Т.Н. Яблонської).
- ↑ Мемориальная доска Татьяне Яблонской.
- ↑ Марка «Тетяна Яблонська. Льон. 1977»/2017.
- ↑ Интересная книга за 5 минут: «Татьяна Яблонская в коллекции Запорожского художественного музея».
Джерела[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Яблонська Тетяна Нилівна |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Яблонська Тетяна Нилівна |
- Бондаренко Р. Яблонська Тетяна Нилівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 715. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Л.Владич. Т. Н. Яблонська. Київ, Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1958.
- Тетяна Яблонська. Комплект листівок. Київ, Мистецтво, 1986.
- Тетяна Яблонська: про себе. Дзеркало тижня
- О. Роготченко. Митець від Бога: Тетяна Нилівна Яблонська . // Україна. 2005. № 6/7. С. 17.
- Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007. — C. 467—471. ISBN 966-505-134-2]
- Ковальчук О. Татьяна Яблонская «Великие художники» Eaglemoss International Ltd. — 2005.
- Приймак О. Г. Шлях до безсмертя./ Про художницю Тетяну Яблонську // Культура і життя, № 22,2007,30 травня, с.6.
Посилання[ред. | ред. код]
|
- Народились 24 лютого
- Народились 1917
- Померли 17 червня
- Померли 2005
- Поховані на Байковому кладовищі
- Викладачі НАОМА
- Герої України — кавалери ордена Держави
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» (Почесна відзнака Президента України)
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Дружби народів
- Лауреати Сталінської премії
- Лауреати Державної премії СРСР
- Лауреати Шевченківської премії 1998 року
- Народні художники України
- Народні художники СРСР
- Професори
- Випускники НАОМА
- Українські художниці
- Уродженці Смоленська
- Почесні громадяни Києва
- Померли в Києві
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Люди на монетах України
- Депутати Верховної Ради УРСР 3-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 4-го скликання