Яблонська Тетяна Нилівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тетяна Нилівна Яблонська
Яблонська Т.jpg
Народження 11 (24) лютого 1917(1917-02-24)
Смоленськ, Російська імперія
Смерть 17 червня 2005(2005-06-17) (88 років)
  Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Національність українка
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukranian State.svg УНР
СРСР СРСР
Україна Україна
Жанр жанровий живопис, пейзаж
Навчання Київський художній інститут
Діяльність художник, викладач університету
Член Спілка художників СРСР
Нагороди
Герой України (орден Держави) — 2001
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Трудового Червоного Прапора — 1951 Орден Дружби народів  — 1977
Премії Сталінська премія — 1950Сталінська премія — 1951Державна премія СРСР — 1979Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1998
Звання Народний художник України — 1960Народний художник СРСР — 1982
Автограф Яблонська Тетяна Нилівна автограф.png

Яблонська Тетяна Нилівна у Вікісховищі?

Тетя́на Ни́лівна Ябло́нська (11 (24) лютого 1917(19170224), Смоленськ, Російська імперія — 17 червня 2005, Київ, Україна) — українська художниця-живописець, професор (1967 рік), академік Академії мистецтв СРСР (1975), Народний художник СРСР (1982), дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997—2005), лауреат Державних премій СРСР (1945, 1951, 1979) та Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998), Герой України (2001).[1] Депутат Верховної Ради УРСР 3—4-го скликань.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася 24 лютого 1917 в родині викладачів у Смоленську, Російська імперія.

У 1928 родина Яблонських переїхала в Одесу (Україна), у 1930 році — у Кам'янець-Подільський, де в 1933 закінчила сім класів неповної середньої школи № 5. Потім разом із родиною переїхала до Луганська, а звідти вступила до Київського художнього технікуму. Після його ліквідації, у 1935—1941 навчалася на факультеті живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), в майстерні професора Федора Кричевського. Інститут закінчила за фахом «художник-живописець». Під час німецько-радянської війни перебувала у евакуації в Саратовській області РРФСР, де працювала у колгоспі, була робітницею одного із саратовських підприємств.

У 1944—1952 роках — викладач рисунку, живопису та композиції, доцент Київського державного художнього інституту. Член Спілки радянських художників України з 1944. У 1949 році була обрана заступником голови правління Спілки радянських художників України. Член КПРС з 1952 року.

Влітку 1948 року Тетяна Яблонська, як викладач інституту, повезла на практику своїх студентів у село Летаву Чемеровецького району Кам'янець-Подільської області. Вибір був не випадковим — колгосп ім. Леніна в Летаві у 1947 році здивував усю країну неймовірними врожаями зернових та буряка. Успіх колгоспу ще більше здавався вагомим, якщо врахувати, що у повоєнному селі серед 765 працездатних було 717 жінок. Досягнення летавчан були щедро відзначені державою. Тетяна зробила чимало замальвок у Летаві, з яких у 1949 році написала чотириметрову картину "Хліб". Т.Яблонська завжди з вдячністю листувалися з летавчанами, у 1970 році організувала персональну виставку у Кам'янець-Подільську, а у 1973 спеціально приїзжала до Летави на застріч із селянами.

У 1965—1966 роках — головний спеціаліст сектору інтер'єру Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування (КиївЗНДІЕП).

У 1966—1967 роках — викладач, у 1967—1973 роках — професор, у 1966—1968 роках — завідувач кафедри композиції, керівник майстерні монументального живопису Київського державного художнього інституту.

У 1956—1962 роках — член правління Спілки художників України, з 1963 року — член правління Спілки художників СРСР.[2]

Надгробок Тетяни Яблонської на Байковому цвинтарі в Києві

Померла 17 червня 2005 у Києві, похована на Центральній алеї Байкового кладовища.

Родина[ред.ред. код]

Тетяна Яблонська — сестра Олени Яблонської та Дмитра Яблонського.

Відзнаки[ред.ред. код]

Творчість[ред.ред. код]

Поштова марка, 1967: картина «Хліб», 1949

Велику популярність й офіційне визнання здобула її тематична картина «Хліб» (1949).

Свою творчу діяльність починала як послідовниця соціалістичного реалізму, переважно в сюжетних композиціях. Її приваблювали теми активного руху, праці, спорту. Але чимало робіт сповнені ліризмом, особливо присвячених материнству, тонким психологізмом у портретах, автопортретах. Стилістично манера письма Т. Яблонської зазнавала змін за весь період її довгого й плідного творчого життя, зокрема, у багатьох творах відчувається її захоплення імпресіонізмом (наскільки це було можливо у межах офіційно затвердженого соцреалізму).

Відомі твори:

  • «У парку»
  • «Перед стартом» (1944)
  • «Автопортрет» (1944)
  • «Весна» (1950)
  • «У парку» (1950)
  • «Ранок» (1954)
  • «Над Дніпром» (1954)
  • «На будові» (1957)
  • «Наречена» (1966)
  • «Колиска» (1968)
  • «Життя йде» (1971)
  • «Вечір. Стара Флоренція» (1973)
  • «Італійський краєвид» (1977)
  • «Венеція. Гранд Канал» (1977)
  • «Стара яблуня» (1986)
  • «Липовий мед» (1993)
Меморіальна дошка на честь Тетяни Яблонської у Києві на будинку № 14 (провулок Івана Мар'яненка), де вона жила і творила

У 1960-х звернулася до джерел народного мистецтва, шукаючи в мистецьких традиціях ритміки форм і кольорів. Це дало її мистецтву нову формотворчу живучість, зокрема в таких творах:

У багатьох творах вона наблизилася до руху нового українського мистецтва — бойчукістів, які прагнули до гармонійного поєднання традицій з модерністичними напрямами сучасності.

Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР1953 року), дійсний член Академії мистецтв СРСР1975 року), учасниця міжнародних виставок радянського мистецтва. Дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997 — 2005)

Картина «Хліб» зберігається в Третьяковській галереї (Москва) як зразковий твір «соціалістичного реалізму».

Яблонська — автор картини, на якій намальована стара хата Чендеїв.[3]

Пам'ять[ред.ред. код]

У 2006 на честь Тетяни Яблонської названа одна з вулиць Києва у Солом'янському районі.

У Седневі, біля Будинку художників, встановлено пам'ятник художниці.

Галерея. Приклади робіт в різних жанрах і техніках[ред.ред. код]

Автопортрети і портрети[ред.ред. код]

Графічні портрети відомих художників[ред.ред. код]

Живопис[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]