Яблонська Тетяна Нилівна

Яблонська Тетяна Нилівна
Народження	11 (24) лютого 1917 Смоленськ, Російська імперія
Смерть	17 червня 2005(2005-06-17) (88 років)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  Білоруська Народна Республіка  СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство і пейзаж
Навчання	Київський державний художній інститут (1941)
Діяльність	художниця, викладачка університету
Вчитель	Кричевський Федір Григорович
Відомі учні	Меркулов Валентин Миколайович, Шевченко Віктор Фокійович, Боня Григорій Васильович, Гребенник Віталій Сергійович, Ельберт Віктор Давидович, Скорубський Павло Антонович, Бароянц Михайло Сергійович, Вовк Олександр Іванович, Крилова Ольга Іллівна, Кулик Іван Онисимович, Кривенко Михайло Ілліч, Давидов Володимир Васильович, Колесник Володимир Артемович, Компанієць-Киянченко Надія Дмитрівна, Кириченко Микола Овксентійович, Наумова Тамара Сергіївна, Єгорова Тамара Іванівна, Слєта Оксана Петрівна, Кондратюк Василь Федорович, Хохлов Федір Іванович, Піаніда Борис Микитович, Бессараба Леонід Павлович і Годунова Лариса Олександрівна
Працівник	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури і Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка
Член	СХ СРСР
Партія	КПРС
Діти	Атаян Гаяне Арменівна
Нагороди
Автограф
Яблонська Тетяна Нилівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Тетя́на Ни́лівна Ябло́нська (11 (24) лютого 1917(19170224), Смоленськ, Російська імперія — 17 червня 2005, Київ, Україна) — українська художниця-живописниця, професор (1967 рік), академік Академії мистецтв СРСР (1975), Народна художниця СРСР (1982), дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997–2005), лавреатка Державних премій СРСР (1949, 1951, 1979) та Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998), Героїня України (2001). депутат Верховної Ради УРСР 3–4-го скликань.

Життєпис

Народилася 24 лютого 1917 року в родині викладачів у Смоленську, Російська імперія. Мати викладала французьку, батько — словесність, також був художником-графіком. Тетяна з сестрою Оленою та братом Дмитром вчилися малюванню в родині, щороку влаштовувався домашній художній конкурс.

У 1928 році родина переїхала в Одесу, у 1930 році — у Кам'янець-Подільський, де Тетяна в 1933 році закінчила сім класів неповної середньої школи № 5. Після невдалої спроби емігрувати з СРСР переїжджають до Луганська. Звідти Тетяна їде до Києва, де вступає до Київського художнього технікуму. Після ліквідації технікуму, в 1935–1941 роках навчалася на факультеті живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), в майстерні професора Федора Кричевського. Інститут закінчила за фахом «художник-живописець». Під час німецько-радянської війни перебувала у евакуації в Саратовській області РРФСР, де працювала у колгоспі, була робітницею одного із саратовських підприємств.

В шлюбі з Сергієм Отрощенком народила доньок Ольгу та Олену (в шлюбі Бейсембінова). В шлюбі з Арменом Атаяном народила доньку Гаяне. Всі три доньки Тетяни Яблонської стали українськими художницями.

Пам'ятник Тетяні Яблонській у Седневі

Надгробок Тетяни Яблонської на Байковому кладовищі в Києві

Діяльність

У 1944–1952 роках Тетяна Яблонська — викладачка рисунку, живопису та композиції, доцентка Київського державного художнього інституту. член Спілки радянських художників України з 1944 року. В 1949 році обрана заступницею голови правління Спілки радянських художників України. член КПРС з 1952 року.

Влітку 1948 року, будучи викладачка інституту, повезла на практику своїх студентів у село Летаву Чемеровецького району Кам'янець-Подільської області, що здивував усю країну врожаями зернових та буряка і був відзначений нагородами. У цьому повоєнному селі з 765 працездатних 717 були жінками. Яблонська зробила в Летаві чимало замальовок, з яких у 1949 році написала чотириметрову картину «Хліб». Тетяна Яблонська завжди з вдячністю листувалися з летавчанками, у 1970 організувала персональну виставку в Кам'янець-Подільську, а у 1973 році спеціально приїжджала до Летави на зустріч із селянками.

У 1965–1966 — головна спеціалістка сектору інтер'єру Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування (КиївЗНДІЕП).

У 1966–1967 роках — викладачка, у 1967–1973 — професор, у 1966–1968 — завідувачка кафедри композиції, керівниця майстерні монументального живопису Київського державного художнього інституту.

У 1956–1962 — член правління Спілки художників України, з 1963 — член правління Спілки художників СРСР.

У 1960-х цікавилася народним мистецтвом, їздила по селах, особисто познайомилася з Марією Примаченко.

Слава і офіційне визнання не позначилися на творчій натурі Яблонської. Численні державні нагороди, депутатство у Верховній Раді УРСР, участь у керівних органах творчих спілок України та СРСР не затьмарили найбільшого щастя — творчості.

У післявоєнні роки Яблонська належала до нечисленної групи друзів, які не боялися відвідувати свого вчителя Федора Кричевського в Ірпені.

Понад те, Яблонська мала сміливість іти всупереч лінії партії. В 1968 році на з'їзді художників України вона різко розкритикувала «опіку» мистецтва партійними органами. Після з'їзду її картину «Життя триває» зняли з виставки «за ідеологічно невірний підхід», а саму Яблонську чекала жорстка розмова з секретарем ЦК з пропаганди А. Д. Скабою. Після відвертих погроз Яблонську зняли з усіх посад. Через кілька місяців «за розрив з творчою інтелігенцією» зняли і самого Скабу, а Яблонську відновили в колишньому статусі.

Практично весь тираж альбому Яблонської в народному стилі з віршами Івана Драча був знищений «за націоналізм».

У 1995 році мисткиня представила серію робіт «Вікна».

У 1999 році, внаслідок інфаркту, в Яблонської відмовила права рука, і вона навчилася малювати лівою. Відмовилась від олійних фарб, перейшла на пастелі. Картини, створені після хвороби, жартома приписувала до «творчого періоду „постінфарктизму“». Кілька робіт цього періоду віддала для благодійної виставки-продажу для допомоги відділенню дитячої онкології клініки «Охматдит».

Померла 17 червня 2005 року в Києві, похована на Центральній алеї Байкового кладовища.

Поштова марка, 1967: картина «Хліб», 1949

Ювілейна монета НБУ номіналом 2 грн., присвячена Тетяні Яблонській

Творчу діяльність Яблонська починала в руслі соціалістичного реалізму, переважно в сюжетних композиціях. Розробляла теми активного руху, праці, спорту. Чимало робіт, проте, сповнені ліризмом: в темах материнства, тонкий психологізмом портретів, автопортретів. Яблонська розвивала й змінювала свою художню манеру усе своє довге й плідне творче життя. Зокрема, багато її творів імпресіоністські (наскільки це було можливо у межах офіційно затвердженого соцреалізму).
Велику популярність і офіційне визнання здобула тематична картина «Хліб» (1949).

Відомі твори:

«Перед стартом» (1944) «Автопортрет» (1944) «Хліб» (1949) «Весна» (1950) «У парку» (1950) «Ранок» (1954)

«Над Дніпром» (1954) «На будові» (1957) «Наречена» (1966) «Колиска» (1968) «Життя йде» (1971)

«Вечір. Стара Флоренція» (1973) «Італійський краєвид» (1977) «Венеція. Гранд Канал» (1977) «Стара яблуня» (1986) «Липовий мед» (1993)

Меморіальна дошка на честь Тетяни Яблонської у Києві на будинку № 14 (провулок Івана Мар'яненка), де вона жила і творила

У 1960-х Яблонська звернулася до джерел народного мистецтва, шукаючи в мистецьких традиціях ритміки форм і кольорів. Це дало її мистецтву нову формотворчу живучість, зокрема в таких творах:

• «На ярмарку в Солотвині» (1960)
• «Весілля» (1963)
• «Разом з батьком» (1962)
• «Травень» (1965)
• «Літо» (1967) та ін.

У багатьох творах вона наблизилася до руху нового українського мистецтва — бойчукізму, що прагнув гармонійно поєднати традиції з модернітичними напрямами сучасності.

Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1953 року), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1975 року), учасниця міжнародних виставок радянського мистецтва. Дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997 — 2005)

Картина «Хліб» зберігається в Третьяковській галереї (Москва) як зразковий твір «соціалістичного реалізму».

Яблонська зобразила стару хату Чендеїв.

• 

  «Художник Віктор Романщак» (1978).

• 

  «Художник Василь Гурін» (1980).

Відзнаки

• 1949 р. — Сталінська премія (за картину «Хліб»).
• 1951 р. — Сталінська премія (за картину «Весна»).
• 1951 р. — орден Трудового Червоного Прапора.
• 1958 р. — бронзова медаль Всесвітньої виставки у Брюсселі (за картину «Хліб»).
• 1960 р. — Народний художник УРСР.
• 1974 р. — медаль Академії мистецтв СРСР (за картину «Вечір. Стара Флоренція»).
• 1975 р. — дійсний член Академії мистецтв СРСР.
• 1977 р. — орден Дружби народів.
• 1979 р. — Державна премія СРСР (за картину «Льон»).
• 1982 р. — Народний художник СРСР.
• 1987 р. — медаль Академії мистецтв СРСР (за серію портретів).
• 1994 р. — орден «За заслуги» ІІІ ступеня (за визначні творчі здобутки в образотворчому мистецтві, багаторічну педагогічну і громадську діяльність).
• 1997 р. — Академік Академії мистецтв України.
• 1997 р. — «Художник року» (ЮНЕСКО).
• 1997 р. — орден «За заслуги» II ступеня (за вагомий особистий внесок в економічний, науково-технічний і соціально-культурний розвиток України та з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 Березня).
• 1998 р. — Державна премія України імені Т.Г. Шевченка (за роботи останніх років).
• 2000 р.  — «Жінка року» (Міжнародний біографічний центр, Кембридж).
• 2001 р. — звання Герой України з врученням ордену Держави.
• 2001 р. — Почесна громадянка Києва.
• 2004 р. — Золота медаль Академії мистецтв України (за значні творчі досягнення).  

Пам'ять

• У 2006 на честь Тетяни Яблонської названа одна з вулиць Києва у Солом'янському районі.

Зовнішні зображення
	Пам'ятник [[Яблонська Тетяна Нилівна|Тетяні Яблонській] у Седневі]

• 29 травня 2006 році Седневі, біля Будинку творчости НСХУ, встановлено пам'ятник художниці. Автор — Василь Бородай, архітектор — Володимир Скульський. Пам'ятник створено на основі скульптурного портрету Яблонської роботи В. Бородая 1974 року. Зберігається в Третьяковській галереї.
• 21 лютого 2017 року Національним банком України введено в обіг ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену Тетяні Яблонській.
• 24 лютого 2017 року у Києві на фасаді будинку (провулок Івана Мар'яненка № 14), де у 1960-2005 роках жила мисткиня, їй відкрито меморіальну дошку. Автор — Іван Мельничук. На відкритті була присутня дочка мисткині, українська художниця Гаяне Атаян.
• 24 лютого 2017 року Укрпошта випустила марку «Тетяна Яблонська. Льон. 1977» (номер за каталогом № 1553) у серії «Славетні жінки України». Дизайн марки  розробила Світлана Бондар. Номінал марки — 5,40 грн.; формат марки та купона — 40,5х30 мм; кількість марок в аркуші — 8 + купон; формат маркового аркуша — 150х128 мм; тираж марки — 160 000 примірників. На купоні портрет Тетяни Яблонської та написи: «Тетяна Яблонська», «100 років від дня народження». На полях маркового аркуша написи: «Славетні жінки України», «Українська художниця», «Тетяна Яблонська. 1917–2005», «Народна художниця України, академік Академії мистецтв України, професор, лауреатка трьох Державних премій СРСР та Національної премії України імені Тараса Шевченка в галузі образотворчого мистецтва, Героїня України».

Видання

• "Т.Н.Яблонская" (Москва, 1959).
• "Т.Н.Яблонська. Каталог" (Київ, 1960).
• "Татьяна Ниловна Яблонская. Альбом репродукций" (Київ, 1960).
• "Т.Яблонская" (Москва, 1968)
• "Т.Н.Яблонская. Жизнь. Альбом" (Москва, 1973).
• "Татьяна Яблонская. (Мастера советского искусства)" (Москва, 1980).
• "Тетяна Нилівна Яблонська. Каталог" (Київ, 1987).
• "Татьяна Яблонская. Каталог" (Москва, 1989).
• "Тетяна Яблонська. Альбом" (Київ, 1991).
• "Тетяна Яблонська. Каталог" (Київ, 1997).
• "Тетяна Яблонська в колекції Запорізького художнього музею" (Київ, 2016)

Джерела

• Бондаренко Р. Яблонська Тетяна Нилівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 715. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Л.Владич. Т. Н. Яблонська. Київ, Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1958.
• Тетяна Яблонська. Комплект листівок. Київ, Мистецтво, 1986.
• Тетяна Яблонська: про себе. Дзеркало тижня
• О. Роготченко. Митець від Бога: Тетяна Нилівна Яблонська . // Україна. 2005. № 6/7. С. 17.
• Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007. — C. 467—471. ISBN 966-505-134-2]
• Ковальчук О. Татьяна Яблонская «Великие художники» Eaglemoss International Ltd. — 2005.
• Приймак О. Г. Шлях до безсмертя./ Про художницю Тетяну Яблонську // Культура і життя, № 22,2007,30 травня, с.6.

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
• Герої України. Яблонська Тетяна Нилівна.