Соборна площа (Дніпро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші площі з назвою Соборна площа
Соборна площа
Дніпро
Спасо-Преображенський собор УПЦ МП
Спасо-Преображенський собор УПЦ МП
Назва на честь Спасо-Преображенського кафедрального собору
Історичні відомості: колишні назви
Ярмаркова, Катерининська
радянського періоду (українською) 1 Травня, Жовтневої революції, Жовтнева[1]
Координати 48°27′30″ пн. ш. 35°03′49″ сх. д. / 48.458361° пн. ш. 35.063694° сх. д. / 48.458361; 35.063694Координати: 48°27′30″ пн. ш. 35°03′49″ сх. д. / 48.458361° пн. ш. 35.063694° сх. д. / 48.458361; 35.063694
Транспорт
Покриття асфальт
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap w148361145

Собо́рна пло́ща — одна з площ міста Дніпра, елемент історико-архітектурного та паркового комплексу центральної частини міста. Розташована між проспектом Дмитра Яворницького, провулком Євгена Коновальця, вулицями Яворницького та Дмитра Донцова.

Історія[ред. | ред. код]

Проект Соборної площі розробив автор першого плану Катеринослава Клод Геруа. Протягом понад 200 років існування площа зазнавала суттєвих зміни в зовнішньому вигляді та архітектурно-ландшафтному оформленні.

Назва[ред. | ред. код]

  • На перших генеральних планах Клода Геруа (1786), Івана Старова (1792) та Вільяма Гесте (1817) площа називалася Соборною.
  • В середині XIX століття мешканці часто називали площу Ярмарковою, оскільки на його території часто відбувалися ярмарки.
  • Після відкриття Спасо-Преображенського собору площу перейменовано на Соборну.
  • У 1846 році на плані міста зустрічаємо іншу назву площі — Катерининська.
  • Втім, у другій половині 19 століття за площею все ж закріплюється назва «Соборна».
Камінь, встановлений більшовиками при вході на територію скверу
  • Під час більшовицької окупації міста, 1 січня 1919 року площу перейменовано на Жовтневу.
  • 26 листопада 2015 року розпорядженням міського голови площі повернуто історичну назву Соборна.

Російська імперія[ред. | ред. код]

Дніпровський історичний музей

Спершу на території площі не було навіть дерев — вона всуціль була заросла високою степовою травою. Перші спроби благоустрою належать до 1846 року. Великий внесок у цю справу вніс Катеринославський губернатор Андрій Фабр (18471857 рр). Він прославився посадкою на алеї, що пролягала від Спасо-Преображенського собору до тодішнього Катерининського проспекту.

У 1905 році було зведено будівлю сучасного історичного музею імені Яворницького.

Українська революція та російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Пам'ятник на могилі Дмитра Яворницького

Позаяк в добу Української революції Січеслав постійно захоплювали то одні військові формування, то інші, площею марширували не тільки війська Української Народної Республіки, але й махновці, білі та червоні окупанти. В цей час населенню міста часто бракувало палива, тому Соборна площа, а також Потьомкінський сад та Архієрейський сквер, розташовані поруч, стали місцями заготівлі дров. Дерева вирубувалися та спилювалися, пеньки викорчовувалися. Територія, очищена від дерев, була перетворена на городи.

Також, у січні та грудні 1919 року тут знаходилися артилерійські позиції білих та червоних військ, тоді ж тут з'явилися перші індивідуальні та братські могили.

Друга світова[ред. | ред. код]

Музей історії комсомолу та пам'ятник Олександру Матросову
Пам'ятник комсомольцям Дніпропетровська
Діорама «Битва за Дніпро»

Побутує легенда, що директор історичного музею Дмитро Яворницький в роки революції виміняв бронзову статую Катерини ІІ, що стояла на площі до революції, на пляшку самогону в махновців, котрі хотіли втопити її в Дніпрі. Вона стояла посеред половецьких баб, але під час німецької окупації німці вивезли статую на історичну батьківщину, оскільки цариця була етнічною німкенею.

На колишньому постаменті Катерини в 1971 році радянська влада встановила пам'ятник Михайлу Ломоносову.

Другу світову вдалося пережити основним архітектурним пам'ятникам площі — корпусу Гірничого інституту, будівля чоловічої гімназії та головний корпус церковних споруд з бічними корпусами.

Після Другої світової війни[ред. | ред. код]

Після війни площу заново розпланували й Жовтнева площа стала більше схожою на парк. Водночас, її стали перетворювати на більшовицький історико-меморіальний комплекс. Окрім могил більшовиків, що брали участь в захопленні міста під час українсько-більшовицької війни, тут з'явилися могили учасників відвоювання Дніпропетровська в ході Другої світової війни. Згодом тут стали ховати почесних мешканців, зокрема старих більшовиків та військових.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

Нині Соборна площа — це одне з найгарніших місць міста Дніпра. Щодня її відвідують сотні містян та гостей міста.

На площі планується збудувати вихід зі станції метро «Музейна».

Будівлі Соборної площі[ред. | ред. код]

На південно-східній стороні Соборної площі також розташовані:

  • (проспект Гагаріна, 2) — Дніпровська обласна організація спілки художників України
  • (проспект Яворницького, 14) — середня школа № 23,
  • (проспект Яворницького, 16) — Дніпровський історичний музей ім. Д. І. Яворницького, колишня Катеринославська міська управа, зведена 1905 року,
  • (проспект Яворницького, 18) — Дніпровська обласна універсальна наукова бібліотека (науково-технічний відділ) та Дніпровський обласний центр охорони історико-культурних цінностей,
  • (проспект Яворницького, 19) — корпус №№ 1, 4 Національного гірничого університету,
  • (проспект Яворницького, 20) — готель «Академія») — колишній кінотеатр «Жовтень» (народна назва «Сачок»).

Перехресні вулиці[ред. | ред. код]

Парковий комплекс[ред. | ред. код]

Сьогодні на території паркового комплексу Соборної площі розташовані:

Посилання[ред. | ред. код]

Парковий комплекс на Соборній площі Дніпра (рос.) Історія Дніпра: Жовтнева площа (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]