Сольпуги
| ?Сольпуги | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Павукоподібні(Arachnida) |
| Підклас: | Dromopoda |
| Ряд: | Сольпуги (Solifugae) Sundevall, 1833 |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Solifugae |
 EOL: | 8547 |
 ITIS: | 690742 |
 NCBI: | 41356 |
| Fossilworks: | 57516 |
Сольпуги, або фаланги (Solifugae) — ряд (або підклас) тварин класу павукоподібні. Хижі, здебільшого великі членистоногі (5-7 см). Відомо близько 1100 видів, які зустрічаються у посушливому тропічному кліматі, іноді — в теплих регіонах помірних широт. В Україні відомий 1 вид.
Тіло витягнуте, кремезне, волохате. Головогруди не містять останніх двох сегментів грудей — дві задні пари ніг кріпляться до вільних сегментів. Черевце складається з 10 сегментів.
Хеліцери великі, з потовщеним основним члеником, несуть клішні. Педипальпи довгі, подібні до ніг, але несуть на кінці клейкі потовщення замість кігтиків: так звану присоску, або присосний орган[1].
Дихальна система складається з гарно розвинених трахей. Отруйні залози відсутні.
Запліднення сперматофорне. Самиця відкладає від 20 до 300 яєць у спеціальну нірку. Деякі види вигодовують німф. Німфи линяють близько 9 разів до дорослої форми.
Активні хижаки, що нападають на здобич, міцно тримають її, а потім розшматовують хеліцерами. Полюють на комах, павуків, пташенят.
Активні зазвичай вночі, деякі види денні.
Сольпуги поширені в теплих посушливих регіонах Старого і Нового світу. Окремі види (як, наприклад південносхідноазійський Dinorhax rostrumpsittaci[fr] можуть мешкати й в тропічному лісі.[2]
В Україні 1 вид — сольпуга звичайна (Galeodes araneoides).
Відомо близько 1100 видів, об'єднаних у 141 рід та 12 родин[3]. Найбільша сольпуга — Galeodes fumigatus — досягає понад 10 см у довжину[джерело?].
- Ammotrechidae — 22 роди, 81 вид
- Ceromidae — 3 роди, 20 видів
- Daesiidae — 28 родів, 189 видів
- Eremobatidae — 8 родів, 174 види
- Galeodidae — 8 родів, 199 видів
- Gylippidae — 5 родів, 26 видів
- Hexisopodidae — 2 роди, 23 види
- Karschiidae — 4 роди, 40 видів
- Melanoblossiidae — 6 родів, 16 видів
- Mummuciidae — 10 родів, 18 видів
- Rhagodidae — 27 родів, 98 видів
- Solpugidae — 17 родів, 191 вид
Відомо також 3 викопні види:
- Protosolpuga carbonaria Petrunkevitch, 1913 — з карбонового періоду покладів Мезон-Крік[en], США (родина Protosolpugidae)
- Happlodontus proterus Poinar and Santiago-Blay, 1989 — з міоцен-еоценового Домініканського бурштину (родина Ammotrechidae)
- Cratosolpuga wunderlichi Selden, 1996 — з нижньої крейди Бразилії (родина Ceromidae)
Сольпуги не є отруйними для людини, а також неагресивні, зазвичай тікають. Якщо сольпуга все ж укусила людину, то може занести в рану залишки їжі, що може призвести до запалення з можливістю подальшого розвитку інфекційних захворювань[джерело?].
В деяких країнах випущені марки з зображенням сольпуг.
- ↑ Cushing, Paula E.; Brookhart, Jack O.; Kleebe, Hans-Joachim; Zito, Gary; Payne, Peter (2005). The suctorial organ of the Solifugae (Arachnida, Solifugae) (PDF). Arthropod Structure & Development. 34 (4): 397—406. doi:10.1016/j.asd.2005.02.002. ISSN 1467-8039. Архів оригіналу (PDF) за 23 березня 2016. Процитовано 9 березня 2016. [Архівовано 2016-03-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Harvey, 2003 та с. 197.
- ↑ Harvey, Mark S. (2002). THE NEGLECTED COUSINS: WHAT DO WE KNOW ABOUT THE SMALLER ARACHNID ORDERS?. Journal of Arachnology. 30 (2): 357—372. doi:10.1636/0161-8202(2002)030[0357:TNCWDW]2.0.CO;2. ISSN 0161-8202.
- Буруковский Р. Н. Зоология беспозвоночных: Учеб. пособие. — СПб. : Проспект Науки, 2010. — 960 с. (с. 699). — ISBN 978-5-903090-40-2
- Догель В. А. Зоология беспозвоночных: Учебник / Под ред. Ю. И. Полянского. — 7-е изд., перераб. и доп. — М. : Высшая школа, 1981. — 606 с. (с. 419)
- Жизнь животных. В 6 т. / Гл. ред. Л. А. Зенкевич. Т. 3. Беспозвоночные / Под ред. Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1969. — 576 с. (с. 46—50)
- Зоологія безхребетних: Підручник / Г. Й. Щербак, Д. Б. Царічкова / за ред. В. В. Серебрякова. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. — 640 с. (с. 378—379). — ISBN 978-966-439-075-7
- Михайлов К. Г. Общая арахнология: Краткий курс. Ч. 1. Введение. Малые отряды. — М. : Товарищество научных изданий КМК, 2011. — 65 с. (с. 51—55). — ISBN 978-5-87317-749-3
- Натали В. Ф. Зоология беспозвоночных: Учебник / Под ред. Сазоновой О. Н. — 3-е изд., перераб. и доп. — М. : Просвещение, 1975. — 487 с. (с. 327)
- Природа Украинской ССР. Животный мир / Монченко В. И., Долин В. Г., Ермоленко В. М. и др. — К. : Наук. думка, 1985. — 240 с. (с. 55—56)
- Шарова И. Х. Зоология позвоночных: Учеб. пособие. — М. : ГИЦ «ВЛАДОС», 1999. — 592 с. (с. 400). — ISBN 5-691-00332-1
- Щербак, Г. Й.; Царичкова, Д. Б.; Вервес, Ю. Г. (1996), Зоологія безхребетних: Підручник у 3 кн. Кн. 2 (PDF), К.: Либідь, с. 320, ISBN 5-325-00663-0, архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013, процитовано 4 березня 2016
- Harvey, Mark S. (2003). Catalogue of the Smaller Arachnid Orders of the World: Amblypygi, Uropygi, Schizomida, Palpigradi, Ricinulei and Solifugae. Csiro Publishing. с. 385. ISBN 9780643068056.(англ.)
