Павукоподібні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павукоподібні
Представники павукоподібних
Представники павукоподібних
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Хеліцерові (Chelicerata)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Cuvier, 1812
Ряди
Кліщі (Acarina)
Amblypygi
Павуки (Araneae)
†Haptopoda
Косарики (Opiliones)
Кененії (Palpigradi)
†Phalangiotarbida
Псевдоскорпіони (Pseudoscorpionida)
Рицінулеї (Ricinulei)
Шизоміди (Schizomida)
Скорпіони (Scorpiones)
Сольпуги (Solifugae)
Thelyphonida
†Trigonotarbida
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Arachnida
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Arachnida
EOL logo.svg EOL: 165
ITIS logo.svg ITIS: 82708
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 6854
Fossilworks: 19008

Павукоподі́бні, або арахніди (Arachnida), клас типу членистоногих, який включає павуків, кліщів, скорпіонів, косариків, сольпуг та деякі дрібніші групи. Вони відрізняються від інших членистоногих поділом тіла на дві тагми: головогруди і черевце. Зазвичай представники класу мають 8 ходильних кінцівок, педипальпи і хеліцери. Розвиток, в основному, прямий.

Будова тіла[ред.ред. код]

Тіло павукоподібних складається з головогрудей і черевця. Головогруди вкриті щільною кутикулою і включають шість сегментів. Кінцівки першого сегмента — хеліцери — є органами захоплення і подрібнення їжі. У павуків на кінчиках хеліцер відкриваються протоки отруйних залоз. Кінцівки другого сегмента — педипальпи — виконують функцію утримання здобичі, беруть участь у перенесенні сперми в статеві шляхи самки, слугують органами дотику. Кінцівки наступних чотирьох сегментів — ноги — беруть участь у пересуванні, плетінні павутини (павуки), викопуванні нірок, утриманні яєчного кокона, здобичі. Вони мають нюхові та дотикові рецептори. На відміну від ракоподібних обидві антени у павуків редукуються, фасеткові очі відсутні.

Черевце з'єднується з головогрудьми за допомогою сьомого сегмента, який не несе кінцівок. Кінцівки черевця, які несуть «зябра», перетворюються на «легені». Кінцівки десятого й одинадцятого сегментів утворюють у павуків павутинні бородавки.

Характерною особливістю павукоподібних є тенденція до злиття члеників тіла, з утворенням головогрудей й черевця. У примітивніших (фаланги) обидва відділи ще зберігають сегмента­цію. Скорпіони мають сегментацію тільки на черевці, у павуків черевце вже не сегментоване, а кліщі втратили навіть поділ тіла на головогруди і черевце.

Внутрішня будова[ред.ред. код]

Нервова система[ред.ред. код]

Нервова система характеризується концентрацією нервових вузлів. У павуків у передньому відділі головогрудей виникає єдине скупчення нейронів — головогрудна нервова маса. З органів чуття розвинені дотик (чутливі волоски на тілі та кінцівках) і нюх. Зір дуже слабкий, є декілька пар простих очок.

Травна система[ред.ред. код]

Більшість павукоподібних — хижаки, пристосовані до живлення напіврідкою їжею. Травлення у багатьох павукоподібних відбувається в два етапи: 1) зовнішнє, 2) внутрішнє (кишкове). Спіймана здобич убивається отрутою, покриви жертви розриваються і всередину вводяться травні соки. Потім розріджений вміст жертви всмоктується. Для цього слугує забезпечена м'язами глотка, яка переходить у тонкий стравохід і далі, — у сисний шлунок. Продовжується травлення в шлунку і кишечнику. Вирости кишківника утворюють печінку, клітини якої виділяють травні ферменти.

Дихальна система[ред.ред. код]

Павукоподібні мають різноманітні дихальні системи. Об'єднує їх дихання атмосферним повітрям, характерне навіть для тих видів, які вторинно переселилися у воду. Дихальна система представлена легеневими мішками або трахеями. Ті й інші відкриваються назовні отворами — стигмами на боках чи на черевній поверхні члеників. У легеневих мішках розташовані численні листкоподібні складки, в яких є кровоносні капіляри. Легеневі мішки павуко­подібних за структурою подібні до зябер ракоподібних. Трахеї — це система розгалу­жених трубочок, які підходять безпосе­редньо до всіх органів, де і здійснює­ться тканинний газообмін. Легеневі мішки павукоподібних випаровують багато води, тому легеневі форми (деякі павуки, скорпіони) змушені жити в місцях, насичених вологою,— у підстилці тропічного лісу, ґрунті, норах.

Виключно легеневі мішки характерні для чотирьохлегеневих павуків (Mygalomorphae і Opisthothelae), скорпіонів. У більшості павуків (Araneoomorphae) наявна 1 пара легеневих мішків та обмежено поширена система трахей, що здійснює газообмін у статевих органах та навколо них. Косарики, сольпуги та деякі інші павукоподібні мають добре розвинені трахеї. Кліщі завдяки малим розмірам пристосувалися до поглинання кисню всією поверхнею тіла.

Кровоносна система[ред.ред. код]

Кровоносна система незамкнена. Гемолімфа від серця йде по декількох судинах до передньої частини тіла, де виливається в лакуни між органами. Кровоносна система найскладніша у скорпіонів і павуків, у яких дихання легеневе, гемолімфа в них є переносником газів, має пігменти, які зв'язують кисень.

Простіша будова кровоносної системи у павукоподібних, які дихають трахеями. Найпростіша кровоносна система у кліщів: у них її може не бути зовсім або вона складається з мішкоподібного серця і пари остій (отворів).

Видільна система[ред.ред. код]

Система виділення представлена мальпігієвими судинами — сліпими виростами кишківника. У їхніх клітинах накопичуються екскрети. Речовини, що виділяються, заздалегідь зневоднюються, щоб уникнути втрати води. У деяких примітивних павукоподібних як органи виділення збереглися рудименти метанефридіїв. Шкідливі речовини з гемолімфи надходять у мальпігієві судини і по них потрапляють у кишечник звідки виводяться через анальний отвір.

Статева система[ред.ред. код]

Павукоподібні роздільностатеві. Запліднення в більшості випадків внутрішнє. Сперма виробляється в сім'яниках самців і доставляється в статеві шляхи самиці за допомогою педипальп, які утворюють копулятивний орган. Яйця містять багато жовтка, розвиток прямий. Виняток становлять кліщі, у яких є личинкова стадія.

Походження та еволюція[ред.ред. код]

Сучасні павукоподібні представлені наземними формами, які походять від водяних членистоногих, які спочатку заселяли моря. Щоб пристосуватися до наземного способу існування, павукоподібні повинні були: здійснити зміну органів дихання; максимально зменшити випаровування води з поверхні тіла; перейти на нові об'єкти живлення.

Основні особливості організації, що забезпечили пристосування павукоподібних до життя на суходолі:

  1. поява «легенів» і трахей — органів дихання атмосферним киснем;
  2. воскові виділення кутикули, які перешкоджають випаровуванню води;
  3. зменшення розмірів тіла для обмеження числа линьок;
  4. розвиток копулятивних органів і внутрішнього запліднення.

Систематика та різноманіття[ред.ред. код]

Клас об'єднує близько 100 тисяч видів, згрупованих у декілька рядів, найчисленніші з яких павуки (більше 40 тисяч видів) і декілька рядів кліщів (більше 45 тисяч видів). Скорпіони (більше 1000 видів) — найдавніший ряд серед наземних членистоногих, що зберіг безліч примітивних рис, властивих водним предкам. Середню чисельність більше 1000 видів мають також ряди сольпуги, косарики, псевдоскорпіони. Більш дрібні ряди Шизоміди, Amblypygi, Uropygi, Кененії, Рицинулеї та Opilioacariformes налічують не більше 210 видів кожний[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Harvey, Mark S. (2002). THE NEGLECTED COUSINS: WHAT DO WE KNOW ABOUT THE SMALLER ARACHNID ORDERS?. Journal of Arachnology 30 (2). с. 357–372. doi:10.1636/0161-8202(2002)030[0357:TNCWDW]2.0.CO;2. ISSN 0161-8202. 

Література[ред.ред. код]

  • Біологія: Комплексний довідник/Р. В. Шаламов, Ю. В. Дмитрієв, В. І. Подгорний. — Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006.— 624 стор. ISBN 966-08-1127-5
  • Harvey, Mark S. (2003). Catalogue of the Smaller Arachnid Orders of the World: Amblypygi, Uropygi, Schizomida, Palpigradi, Ricinulei and Solifugae. Csiro Publishing. с. 385. ISBN 0643068058, 9780643068056 Перевірте значення |isbn= (довідка). (англ.)


Посилання[ред.ред. код]