Сона Гаджиєва
Сона Гаджиєва | |
---|---|
азерб. Sona Hacıyeva | |
Народилася |
25 червня 1907 Шекі, Єлизаветпольська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія |
Померла |
24 грудня 1979 (72 роки) Баку, Азербайджанська РСР, СРСР |
Країна |
Російська імперія Азербайджанська Демократична Республіка СРСР |
Діяльність | акторка |
Заклад |
Державний вільний сатир-агіттеатр (1921—1923); Азербайджанський драматичний театр (1923—1979) |
Членство | Клуб Алі Байрамова |
Роки активності | 1921 — 1979 |
Мати | Aziza Mammadovad |
Нагороди | |
IMDb | ID 2367352 |
Сона Салман кизи Гаджиєва (азерб. Sona Salman qızı Hacıyeva; (25 червня 1907, Шекі, Кавказьке намісництво — 24 грудня 1979, Баку) — азербайджанська радянська актриса театру і кіно[1], одна з перших актрис азербайджанського театру[2], Народна артистка Азербайджанської РСР (1949).
Життєпис[ред. | ред. код]
Сона Салман киз Гаджієва народилася 25 червня 1907 року в Нусі в сім'ї азербайджанської актриси Азізи Мамедової [3], яка в свою чергу була донькою відомого співака-ханенде Абдульбаги Зулалова[4]. Сценічну діяльність розпочала 1921 року в азербайджанському державному Сатир-агіт-театрі в Баку (нині — Академічний державний драматичний театр імені Самеда Вургуна). З 1923 по 1979 була актрисою Азербайджанського драматичного театру імені Мешаді Азізбекова[2][3].
До 1927 року Гаджиєва грала у драматичних виставах та виконувала партії у музичних постановках, але потім почала грати лише у драматичних спектаклях. На сцені Сона Гаджиєва створювала ліричні образи закоханих та простодушних дівчат. Однією з найкращих ролей Гаджиєвої вважається Алмас в однойменній п'єсі Джафара Джаббарли 1931 року. Пізніше Гаджиєва грала ролі, які відзначені яскравою побутовою характерністю [2].
Знімалася у фільмах «Улюблена пісня» (1955, режисера Лятіфа Сафарова), «Не та, так ця» (1956, режисера Гусейна Сеїдзаде), «[Під спекотним небом]]» (1957, режисера Л. Сафарова), «Ранок» (1960, режисер Агарзи Кулієва)[3].
У 1949 році Сона Гаджиєва була удостоєна звання Народної артистки Азербайджанської РСР. Була пізніше нагороджена орденом «Знак Пошани» та медалями[3].
Роботи[ред. | ред. код]
Ролі у театрі[ред. | ред. код]
- Лейлі (« Лейлі і Меджнун») Узеїра Гаджибекова);
- Шах-Сенем (« Ашик Гаріб» Зульфугара Гаджибекова);
- Сона («Гаджі Кара» Мірзи Ахундова);
- Назли («Мертці» Джаліла Мамедкулізаде);
- Сусан (Намус Олександра Ширванзаде);
- Варвара («Гроза» Олександра Островського);
- Анна ("На дні " Максима Горького);
- Марія (« Дванадцята ніч») Вільяма Шекспіра);
- Ніса Ханум («Ширванська красуня» Енвера Мамедханли) та ін.
Фільмографія[ред. | ред. код]
Рік | Назва | Роль | |
---|---|---|---|
1925 | ф | В ім'я Бога | епізод |
1955 | ф | Улюблена пісня | Захра |
1956 | ф | Не та, так ця | епізод |
1957 | ф | Під спекотним небом | сільська жінка |
1960 | ф | Ранок | мати Аслана |
1962 | ф | Я буду танцювати | гардеробниця |
1962 | ф | Телефоністка | бабуся Мехрібан |
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Кас К. Гаджиева Сона Салман кызы / гл. ред.: С. С. Мокульский // Театральная энциклопедия: [в 6 т.]. — М. : Советская энциклопедия, 1961. — Т. I (А — «Глобус») (30 квітня). — С. 1073.
- Һаҹыјева Сона Салман гызы / Под. ред. Дж. Б. Гулиева // Азәрбајҹан Совет Енсиклопедијасы. — Бакы : Азәрбајҹан Совет Енсиклопедијасы, 1987. — Т. X: Фрост — Шүштәр (30 квітня). — С. 155. (азерб.)
|