Закон відкритого складу: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Glovacki (обговорення | внесок)
20 061 редагування
Немає опису редагування
оформлення, уточнення, доповнення
Рядок 1: Рядок 1:
'''Закон відкритого складу'''&nbsp;— [[закон]], за яким [[звук|звуки]] в межах складу розташувалися за принципом висхідної звучності із голосним чи ''р, л'' у кінці або ж [[Склад (мовознавство)|склад]] містив один складотворчий [[сонант]]<ref>Крижанівська О.І. Історія української мови: Історична фонетика.Історична граматика: навч.посіб./О.І. Крижанівська. - К.:ВЦ "Академія",2010. - 248с.</ref>.
'''Закон відкритого складу'''&nbsp;— [[закон]], за яким [[звук]]и в межах складу розташувалися за принципом висхідної звучності із голосним чи ''р, л'' у кінці або ж [[Склад (мовознавство)|склад]] містив один складотворчий [[сонант]]<ref>Крижанівська О.&nbsp;І.&nbsp;Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навч.посіб./О.&nbsp;І.&nbsp;Крижанівська.&nbsp;— К.:ВЦ «Академія»,2010.&nbsp;— 248с.</ref>.


Наприклад, ''стѣ-на, сто-лъ, зр-но, го-р-дъ.''
Наприклад, ''стѣ-на, сто-лъ, зр-но, го-р-дъ.''


== Загальний опис ==
== Загальний опис ==
Тенденція до відкритого складу виникла в спільнослов’янській мові ще в ранній період її розвитку. Вона виявилася в зміні складотворчих сонантів [r], [l], [n], [m] і перетвореннях давніх сполучень із [j]. Однак тоді цей процес не набув значення загального закону. Пізніше він охопив усі зміни, пов’язані зі структурою складу (переміщення приголосних на межі складу, втрата кінцевого приголосного в слові, [[монофтонгізація дифтонгів]], розвиток [[протеза|протези]], [[спрощення в групах приголосних]], поява носових голосних), перетворившись на універсальний фонетичний закон праслов’янської мови.
Тенденція до відкритого складу виникла в спільнослов'янській мові ще в ранній період її розвитку. Вона проявилася в зміні складотворчих сонантів [r], [l], [n], [m] і перетвореннях давніх сполучень із [j]. Однак тоді цей процес не набув значення загального закону. Пізніше він охопив усі зміни, пов'язані зі структурою складу (переміщення приголосних на межі складу, втрата кінцевого приголосного в слові (що, зокрема, призвела до нерозрізнення форм називного і знахідного відмінків у деяких іменників), [[монофтонгізація|монофтонгізація дифтонгів]], розвиток [[протеза|протези]], [[спрощення груп приголосних|спрощення в групах приголосних]], поява [[носові голосні в праслов'янській мові|носових голосних]]), перетворившись на універсальний фонетичний закон праслов'янської мови.


Дослідженнями займалися мовознавці [[Антуан Мейє|А. Мейе]], [[Півторак Григорій Петрович|Г. Півторак]], [[Бернштейн Самуїл Борисович|С. Бернштейн]] тощо. Останній зазначав, що тенденція до відкритого складу діяла як безумовний закон, що не знав винятків<ref>Бернштейн С.Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. - М.,1961</ref>.
Дослідженнями займалися мовознавці [[Антуан Мейє|А. Мейе]], [[Півторак Григорій Петрович|Г. Півторак]], [[Бернштейн Самуїл Борисович|С. Бернштейн]] тощо. Останній зазначав, що тенденція до відкритого складу діяла як безумовний закон, що не знав винятків<ref>Бернштейн С.&nbsp;Б.&nbsp;Очерк сравнительной грамматики славянских языков.&nbsp;— М.,1961</ref>.


== Див. також ==
== Див. також ==
* [[Закон складового сингармонізму]]
* [[Закон складового сингармонізму]]
* [[Квантитативне вирівнювання голосних]]
* [[Квантитативне вирівнювання голосних]]
* [[Метатеза плавних у слов'янських мовах]]


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 16: Рядок 17:


== Література ==
== Література ==
* Супрун А. Е., Скорвид С. С. Славянские языки // Языки мира: Славянские языки. М., 2005.
* Супрун А. Е., Скорвид С.&nbsp;С.&nbsp;Славянские языки // Языки мира: Славянские языки. М., 2005.


[[Категорія:Історія української мови]]
[[Категорія:Історія української мови]]

Версія за 20:43, 23 червня 2017

Закон відкритого складу — закон, за яким звуки в межах складу розташувалися за принципом висхідної звучності із голосним чи р, л у кінці або ж склад містив один складотворчий сонант[1].

Наприклад, стѣ-на, сто-лъ, зр-но, го-р-дъ.

Загальний опис

Тенденція до відкритого складу виникла в спільнослов'янській мові ще в ранній період її розвитку. Вона проявилася в зміні складотворчих сонантів [r], [l], [n], [m] і перетвореннях давніх сполучень із [j]. Однак тоді цей процес не набув значення загального закону. Пізніше він охопив усі зміни, пов'язані зі структурою складу (переміщення приголосних на межі складу, втрата кінцевого приголосного в слові (що, зокрема, призвела до нерозрізнення форм називного і знахідного відмінків у деяких іменників), монофтонгізація дифтонгів, розвиток протези, спрощення в групах приголосних, поява носових голосних), перетворившись на універсальний фонетичний закон праслов'янської мови.

Дослідженнями займалися мовознавці А. Мейе, Г. Півторак, С. Бернштейн тощо. Останній зазначав, що тенденція до відкритого складу діяла як безумовний закон, що не знав винятків[2].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Крижанівська О. І. Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навч.посіб./О. І. Крижанівська. — К.:ВЦ «Академія»,2010. — 248с.
  2. ↑ Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. — М.,1961

Література

  • Супрун А. Е., Скорвид С. С. Славянские языки // Языки мира: Славянские языки. М., 2005.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Закон_відкритого_складу&oldid=20611505