Жозеф Жоффр
| Жозеф Жак Сезер Жофр | |
|---|---|
| фр. Joseph Joffre | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Joseph Jacques Césaire Joffre |
| Прізвисько | Papa Joffre |
| Народження |
12 січня 1852 Ривальт |
| Смерть |
3 January 1931 (79 років) Париж, Франція[1] |
| Поховання | Дім Інвалідів і Лувесьєнн |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Приналежність |
 Франція |
| Рід військ | Французька Армія |
| Освіта | Ліцей Карла Великого і Політехнічна школа |
| Роки служби | 1871-1919 |
| Член | Французька академія, Académie des sciences d'outre-merd і Американська академія мистецтв і наук |
| Звання | Генерал дивізії |
| Війни / битви |
Французько-Пруська війна *Облога Парижу Франко-китайська війна Перша Світова Війна *Битва на Марне |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
 Жозеф Жоффр у Вікісховищі | |
Жозеф Жак Сезер Жоффр (фр. Joseph Jacques Césaire Joffre) (12 січня 1852 — 3 січня 1931) — французький генерал у Першій Світовій війні. Найбільш відомий за перегрупування відступаючої армії союзників для подальшої перемоги над німцями і за стратегічно важливу Битву на Марні в 1914. У нього було популярне прізвисько Татко Жоффр.
Біографія
Жоффр народився в Ривальті, у регіоні Лангедок-Руссільйон, в сім'ї власника виноградників. Він поступив в Політехнічну школу в 1870 і став and кадровим офіцером. Він вперше побачив активну війну під час Облоги Парижа в Французько-Пруській війні, однак провів чималу частину служби в колоніях як військовий інженер, відслуживши з відзнакою Цзилунській кампанії під час Франко-китайської війни (серпень 1884 — квітень 1885). Він повернувся до Франції і став головонокомандуючим Французької армії (1911), після того як Жозеф Гальєні покинув цей піст. З відродженням армії і чисткою від настроєних тільки на оборону на офіцерів [3] він прийняв стратегію, розроблену Фердинандом Фошем, і відому як План XVII . Жоффр був обраний в командування, незважаючи на те, що ні разу не командував армією, навіть на папері, і «не мав уявлення про роботу Генерального Штабу».[4]
На початку війни, французький план зіткнувся з німецьким Планом Шліффена, в значній мірі розроблений як контрплан. Жоффр допоміг врятувати ситуацію з допомогою відступу і контратаки в Першій Битві на Марні. Він об'єднав 9-у і 10-у французькі армії у французьку 6-у армію в двотижневий термін, перш ніж передати їх Джозефу Гальєні в першій битві на Марні. Його основний позитивний внесок, який допоміг виграти битву: 1) його спокій і розсудливість, не зважаючи на тиск, добре продумані дії 2) безжальне звільнення невдалих генералів влітку 1914 (трьох армійських командирів, десять командирів корпусів, тридцять вісім дивізійних командирів [5], заміна їх на таких людей, як Фош, Франше д'Еспрей і — більш молодших на цьому етапі — Петена і Нівеля) і 3) його видатні логістичні здібності застосовані до переміщень дивізій французької піхоти і постачання артилерійських боєприпасів під час і після відступу французьких військ в липні 1914 року.
Після величезних втрат під час французького наступу в Артуа і Шампані в 1915 році, і після подальших втрат під Верденом в 1916 році, політична позиція Жоффра ослабла. На початку 1916 року він попросив британськоо головнокомандуючого Дугласа Хейга замовити добре слівце перед британським послом в Парижі (лордом Берті), щоб він мав можливість повернутись у французький парламент[6]. Хейг хотів відкласти англо-французький наступ на Соммі до 15 серпня щоб провести більше тренувань і зібрати побільше артилерії. Однак коли він сказав про це Жоффру, той прокричав у відповідь, що «Французька армія перестане існувати до цього часу». Британія не погодилась на вимоги Франції щодо об'єднаного наступу з плацдарму Салоніка. В результаті — можливо під впливов докладів французьких військ з під Вердена — Хейг погодився атакувати на початку липня. Це було якраз вчасно, як потім виявилося, Петен (командувач під Верденом) попереджав французький уряд, що «гра закінчена», якщо Британія не нападе[7]. Після битви,13 грудня 1916-го року, Жофр був замінений генералом Робертом Нівелем.[3]
Зберігаючи популярність, Жоффр став Маршалом Франції, першою людиною, що отримала це звання в Третій Республіці, але його роль була лиш трохи більшою, ніж церемоніальна [3].
Після катастрофічних поразок союзників Франції — Румунії, Жоффр стає головою французької воєнної місії в Румунії, що мала за мету реформувати румунську армію. Він провів першу частину 1917 року там. В липні цього ж року його призначили головою воєнної місії в Америці. Жоффр вийшов на пенсію в 1919 році і став членом Французької Академії. Він помер 3 січня 1931 року в Парижі і був похований у своєму маєтку в Лувесьєнні. Його мемуари, в двох томах, були опубліковані посмертно в 1932 році.
Почесті
- Жоффр — клас парових локомотивів, Декавільської колії, створений компанією «Kerr, Stuart and Company» в 1915—1916 рр.
- Так і не спущений на воду французький авіаносець часів 2ої світової мав називатись Жоффр.
- Торт Жоффр — шоколадний торт у Франції.
- У Парижі є площа Жоффра з його бронзовою статуєю
- Вулиці Жоффра в Ніцці (Франція), Шавінігані (Канада), Пасковалі (Австралія)
- Іменем Жоффра названі дві гори — в Канаді та Британській Колумбії
- Авеню Жоффра є в Мілтауні, Нью-Джерсі і Вердені, Франція
Примітки
- ↑ Жоффр Жозеф Жак Сезер / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ London Gazette: no. 29044. p. 601. 19 January 1915. Retrieved 2010-10-30.
- ↑ а б в First World War — Willmott, H.P., Dorling Kindersley, 2003, Page 52
- ↑ Fuller, J.F.C., Military History of the Western World, 1957, p. 190.
- ↑ 2006 Neillands, p16
- ↑ Groot 1988, p.231
- ↑ Groot 1988, p.243-4
Посилання
- Fuller, J.F.C., Military History of the Western World
- De Groot, Gerard Douglas Haig 1861—1928 (Larkfield, Maidstone: Unwin Hyman, 1988)
- Neillands, Robin The Death of Glory: the Western Front 1915 (John Murray, London, 2006) ISBN 978-0719562457
- Joseph Joffre at Find-A-Grave