Ісмаель Буйо
| Ісмаель Буйо | |
|---|---|
| Ismaël Boulliau | |
 | |
| Народився |
28 вересня 1605 Луден, Франція |
| Помер |
25 листопада 1694 (89 років) Париж, Франція |
| Країна |
 Королівство Франція[1] |
| Діяльність | астроном, математик, бібліотекар, католицький священник, фізик |
| Галузь | Астрономія |
| Знання мов | латина[2] |
| Членство | Лондонське королівське товариство |
| Посада | Секретар французького посла в Нідерландах (1657) |
| Конфесія | католицька церква |
| Нагороди | |
Ісмае́ль Буйо́ (фр. Ismaël Boulliau; нар. 28 вересня 1605 року, Луден, Франція — пом. 25 листопада 1694 року Париж, там же) — французький астроном. Свої праці він підписував прізвищем Булліа́льд (фр. Bullialdus).
Ісаак Ньютон в III книзі «Математичні початки натуральної філософії» спирається на вимірювання величин планетних орбіт, визначені зі спостережень Кеплером і Буйо [3]. У листі до Едмонда Галлея він згадав Буйо як одного зі своїх попередників у справі відкриття закону зворотних квадратів.
Біографія
Буйо народився в родині заможного гугенота-нотаріуса, великого любителя астрономії. У віці 21 рік звернувся в католицьку віру, через 5 років став священиком. Деякий час працював королівським бібліотекарем, роз'їжджав по різних країнах, скуповував книжки. Одночасно вивчав наукові праці Коперника, Галілея і Кеплера, став переконаним прихильником геліоцентричної системи світу. За допомогою Мерсенна, тодішнього координатора наукового життя Європи, Буйо близько познайомився з Гюйгенсом, Гассенді, Паскалем та іншими видатними вченими того часу.
1657 року деякий час займав пост секретаря французького посла в Нідерландах, потім повернувся до роботи бібліотекаря. Останні п'ять років життя служив абатом в абатстві Сен-Віктор (Париж).
Наукова діяльність
1633 року, після суду над Галілеєм, Буйо призупинив видання своєї астрономічного праці «Філолай», написаної з геліоцентричних позицій. 1639 року він опублікував цю книгу в Нідерландах без вказівки імені автора.
Головна астрономічна праця Буйо — «Астрономія Філолая» (фр. Astronomia philolaica, 1645). У ній він не тільки підтримав перший закон Кеплера, згідно якому планети рухаються по еліпсах, але й вказав можливий механізм забезпечення такого руху: загальна сила тяжіння, обернено пропорційна квадрату відстані [4]. Буйо, втім, висловився обережно і не стверджував з упевненістю, що така сила дійсно існує.
Вів спостереження змінних зір, першим встановив період змін блиску Міри в 11 місяців (1667). Перекладав астрономічні твори Теона Смирнського, Птолемея. Займався також дослідженнями в галузі математики, оптики та філології.
Пам'ять
На честь вченого названо кратер на Місяці [5].
Праці
- De natura lucis (1638)
- Philolaus (1639)
- Expositio rerum mathematicarum ad legendum Platonem utilium, переклад книги Теона Смирнського (1644)
- Astronomia philolaica (1645)
- De lineis spiralibus (1657)
- Ad astronomos monita duo (1667)
- Opus novum ad arithmeticam infinitorum (1682)
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Newton, Isaac (c.1846) [First published, 1687, in Latin]. Newton's Principia: The mathematical principles of natural philosophy. translated by Andrew Motte (вид. First American). New York: Daniel Adee. Процитовано 06-04-2009. (англ.)
- ↑ Біографія Буйо (англ.)
- ↑ Фотографія кратера (рос.)
Посилання
- Коротка біографія (англ.)
Література
- Linton, Christopher M. From Eudoxus to Einstein — A History of Mathematical Astronomy. — ISBN 978-0-521-82750-8 (англ.).
- Nellen, H. J. M. Ismaël Boulliau (1605—1694), astronome, épistolier, nouvelliste et intermédiaire scientifique. Studies of the Pierre Bayle Institute Nijmegen (SIB), 24, APA-Holland University Press, 1994. ISBN 90-302-1034-6. (фр.)
- Russel J. L. Catholic Astronomers and the Copernican System after the Condemnation of Galileo. Annals of Science, 46, 1989, pp. 365—386. (англ.)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |