Антоній (Путнянський-Черновський): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
KrBot (обговорення | внесок)
вилучення шаблону Редагую, оскільки стаття не редагувалася впродовж 7 днів
Рядок 1: Рядок 1:
{{Редагую}}

[[Файл:Антоній (Путнянський-Черновський).jpg|міні|праворуч|200пкс|'''Митрополит Антоній''']]
[[Файл:Антоній (Путнянський-Черновський).jpg|міні|праворуч|200пкс|'''Митрополит Антоній''']]
'''Антоній (Путнянський-Черновський)''' — предстоятель Молдавської православної церкви (1730-1740); єпископ православних катедр на Гетьманщині та Слобідській Україні. Архієрей синодальної Російської православної церкви. Лідер румунської еміграції в Московії у 18 столітті.
'''Антоній (Путнянський-Черновський)''' — предстоятель Молдавської православної церкви (1730-1740); єпископ православних катедр на Гетьманщині та Слобідській Україні. Архієрей синодальної Російської православної церкви. Лідер румунської еміграції в Московії у 18 столітті.

Версія за 08:19, 12 квітня 2024

Митрополит Антоній

Антоній (Путнянський-Черновський) — предстоятель Молдавської православної церкви (1730-1740); єпископ православних катедр на Гетьманщині та Слобідській Україні. Архієрей синодальної Російської православної церкви. Лідер румунської еміграції в Московії у 18 столітті.

Біографія

Народився в кінці XVII ст. у Чернівцях (Чернівецький цинут, Молдавське князівство) в заможній українській родині.

Його батько став одним з перших насельників монастиря «Гореча» (1712)[1].

З юних років був послушником Путнянського монастиря, де й прийняв чернечий постриг з ім'ям «Антоній». Там же й отримав освіту.

У кінці 1710-их молодий монах приєднався до братії монастиря Гореча, де був висвячений на ієромонаха. У подальшому, на згадку про своє перебування в обителі, владика Антоній збудував у цьому монастирі дерев'яну церкву та келії для монахів. Разом зі своїм братом Сильвестром, пожертвував земельну ділянку в Чернівцях.

У 1720-их Антоній (Путнянський-Черновський) вже згадується як єпископ Радівецький.

У 1730-1740 рр. очолював митрополичу кафедру у Яссах — був предстоятелем Молдавської православної церкви[1].

Під час Російсько-турецької війни (1735—1739) вдався до співпраці з урядом Російської імперії. В результаті утік із Молдови разом із московським корпусом.

Не зважаючи на заборону Святішого Синоду РПЦ призначати архієреями вихідців з Османської імперії, указом від 29 травня 1740 року призначений митрополитом Чернігівським та Ніжинським на Гетьманщині.

У квітні 1742 брав участь у коронації Єлизавети Петрівни.

Указом Синуду РПЦ від 6 вересня 1742 Антоній призначений архієреєм Білгородської єпархії, яка обіймала території Слобідської України.

Як засвідчує історіографія, вище російське духовенство так і не сприйняло «чужинця». Архієрейське служіння владики Антонія в Україні супроводжувалось скандалами, доносами, інтригами. У провину архієрею ставилась любов до їзди верхи у шароварах, і всілякого роду нісенітниці про розтрати та «утримання жінки». Не подобалась і благодійна діяльність Антонія (утримання в архієрейській резиденції співвітчизників - біженців з Молдавії).

Цькування не минуло безслідно, і у лютому 1748 Антоній (Путнянський-Черновський) помер. Був похований 11 лютого у Свято-Троєцькому соборі в Бєлгороді.

Галерея

Джерела

  1. а б Чучко, 2012, с. 92.